Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 року                                 м. Вінниця

Замостянський районний суд м. Вінниці

  в складі:

головуючого: судді Ковальчука О.В.,

при секретарі: Кимлик І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу ,

В С Т А Н О В И В:

    У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 28 березня 2008 року між ним та відповідачем у письмовій формі було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від нього позику в сумі еквівалентній 75000 доларам США та зобов’язався повернути ці гроші до 01 вересня 2009 року у сумі, яка відповідає офіційному курсу, встановленому НБУ на день повернення позики, однак безпідставно відмовився від взятих на себе зобов’язань, тобто не повернув гроші у встановлений строк, тому позивач був змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу, що з урахуванням пені та встановленого НБУ офіційного курсу долара США станом на 25 вересня 2009 року становить  615510 грн.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову у повному обсязі з тих підстав, що з пропозицією до позивача надати відповідачу позику останній ніколи не звертався, договір позики від 28 березня 2008 року відповідачем не підписувався, гроші в сумі 75000 доларів США відповідач не отримував від позивача у будь – якому еквіваленті, а про наявність самого договору позики дізнався лише 06 жовтня 2009 року після ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Заслухавши пояснення сторін та інших учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору позики від 28 березня 2008 року (т. 1, а.с. 125), ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 75000 доларів США, що на день укладення договору становило 378750 гривень, які зобов'язався повернути до 01 вересня 2009 року, однак зобов'язання не виконав.

У п. 2 вказаного договору зазначено, що підписання даного договору позичальником підтверджує факт одержання останнім суми позики і не потребує додаткової розписки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду оригінал договору позики, підпис ОСОБА_3 у якому відповідно до висновку експерта за № 565-п від 11.02.2010 року не визнаний підробленим (т. 2, а.с. 3-8).

Викликана до судового засідання головний експерт сектору технічних досліджень документів та почерку НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області Ольховенко С.А. суду пояснила, що достовірно встановити, чи виконаний підпис у договорі позики від 28 березня 2008 року ОСОБА_3 або іншою особою не представляється можливим у зв’язку з обмеженим об’ємом досліджуваного графічного матеріалу, простотою виконання досліджуваного підпису та відсутнім комплексом ознак достатнім для будь – якого висновку, а також зазначила, що підписи в договорі не мають ознак підробки.

Викликана до судового засідання за клопотанням позивача свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в березні 2008 року позичала ОСОБА_2, який є її зятем,  гроші в сумі 40000 доларів США, які з його пояснень, він мав позичити ОСОБА_3 на 1 рік.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 28 березня 2008 року ОСОБА_2 прийшов до нього в кабінет та поклав у сейф гроші в сумі 75000 доларів США, пояснивши, що позичить їх ОСОБА_3, після чого він бачив, як в той же день ОСОБА_3 зайшов у банк за ОСОБА_2, останній зайшов до його кабінету, взяв гроші, вийшов разом з ОСОБА_3 з банку та вони сіли в машину. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся до його кабінету та поклав у сейф договір позики, який ввечері того ж дня забрав.

Суд критично оцінює покази викликаних до судового засідання за клопотанням відповідача свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки їх покази про те, що ОСОБА_3 на той час, тобто восени 2008 року мав свої кошти, не мав потреби та наміру їх позичати, а також те, що в той день, тобто 28 березня 2008 року він знаходився поза межами міста, спростовуються самим договором позики та показами свідків позивача.

Доводи відповідача та надані ним письмові документи, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 90, 91, 103-110) про те, що на його рахунку та рахунку його дружини у банку "Хрещатик" станом на 28 березня 2008 року були значні суми коштів, судом до уваги не приймаються, оскільки правового значення для вирішення даного матеріально – правового спору з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів не мають.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші не були одержані позичальником від позикодавця.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що він не отримував грошей за договором позики та вказаний договір не підписував, позаяк вони повністю спростовуються матеріалами справи, поясненнями позивача та його свідків, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3 договору позики від 28 березня 2008 року (т. 1, а.с. 125) зазначено, що сума позики має бути повернута одноразово, її розмір розраховується як еквівалент визначеної у п. 1 вказаного договору суми доларів США, тобто 75000 доларів США, згідно з курсом НБУ, що діятиме на день повернення позики.

Відповідно до довідки № 310 відділення АБ "Укргазпромбанк" від 25 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 11), станом на 25.09.2009 року Національним Банком України встановлено наступний офіційний курс гривні до доларів США – 800,68 гривень за 100 доларів США.  

Пунктом 8 договору позики передбачено, що за прострочення виконання зобов’язань за цим договором, позичальник виплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, а сума несплаченої позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції. Згідно з даним пунктом сума нарахованої пені складає 15000 гривень.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_3 28 березня 2009 року отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі еквівалентній 75000 доларів США та у встановлений строк зобов’язання не виконав, суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення з нього на користь ОСОБА_2 615510 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    На підставі викладеного та ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ст. 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 - 217, 224 -226 ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  615510 (шістсот п'ятнадцять тисяч п’ятсот десять) гривень боргу, 120 гривень на відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 1700 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково – дослідного експертно – криміналістичного центру при ГУМВС України у Вінницькій області 751 грн. 20 коп. за проведення криміналістичного дослідження № 565-п від 11.02.2010 року.

На рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий: