ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 645/3479/18

провадження № 22-ц/818/5286/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Тичкової О.Ю., Кругової С.С.,

учасники справи:

позивач : Харківської міської ради,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року, ухвалене суддею Бондарєвої І.В., в залі суду в м. Харків,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 80028,49 грн., з підстав, передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та враховуючи письмові пояснення посилалась на те, що право власності на нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 52,3 кв. м. та літ. «Б-1» загальною площею 45,3 кв.м. по АДРЕСА_1 з 13.02.2009 р. зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17.12.2008 р. Проте речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані. ОСОБА_1 з 13.02.2009 р. та по теперішній час використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0053 га. та № НОМЕР_2 площею 0,0058 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1» та літ. «Б-1», право власті на які зареєстровано за ним, не сплачуючи у період з 01.06.2015 р. по 31.05.2018 р. плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно-грошові кошти.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 11.06.2018 здійснено обстеження земельних ділянок та за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Таким чином, відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати, в сумі 80028,49 грн., розрахованого з розміру орендної плати за землю.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 80 028 грн. 49 коп. як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.06.2015 р. по 31.05.2018 р. та судовий збір у розмірі  1762 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи і порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення мав би дослідити докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), а саме: відповідної технічної документації на спірну земельну ділянку за адресою:  АДРЕСА_1 , яка нібито складає 53 кв.м., та 58 кв.м., з її нормативною грошовою оцінкою. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: у справах №922/392/18 від 13.02.2019; №922/3639/17 від 07.02.2019; №923/921/17 від 06.02.2019; №922/955/18 від 29.05.2019; №922/535/18 від 09.07.2019, №922/652/18 від 09.04.2019, які також використовують правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.11.2018 по справі №922/3412/17. Вказує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2018 (яка міститься в матеріалах справи), право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 52,1 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 45,3 кв.м., за адресою:  АДРЕСА_1 , з 13.02.2009 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1  на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі №2-5803/2008 від 17.12.2008. При цьому, суд першої інстанції помилково та всупереч ст.ст. 77-78 ЦП К України, посилається на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 11.06.2018, який нібито підтверджує, що земельна ділянка № НОМЕР_1  площею 0,0053 га, розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , використовується Шишковим 0.0. для обслуговування й експлуатації нежитлової будівлі літ. А-1 площею 52,3 кв.м.; земельною ділянкою № НОМЕР_2  площею 0,0058 га, розташована там же, та використовується відповідачем нібито для обслуговування й експлуатації нежитлової будівлі літ. Б-1 площею 45,3 кв.м., тобто нібито в межах зазначених об`єктів нерухомого майна. При цьому межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівель. Однак, заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельних ділянок, площею 53 кв.м., та 58 кв.м., межі якої самостійно визначені позивачем, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Разом з тим, земельні ділянки не були сформовані, та її межи визначені позивачем відповідно до зовнішніх меж будівель на підставі геодезичної зйомки при проведенні обстеження, яка, до речі містить відхилення щодо фактичного місця розташування нежитлової будівлі №1. З урахування цього позивачем був помилково розрахований розмір безпідставно збережених відповідачем коштів. Наголошує, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Таким чином, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним, на що суд першої Інстанції також уваги не звернув. Вказує, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Натомість, позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення визначеної у розрахунку орендної плати не надано витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, загальними площею 53 кв.м., та 58 кв.м. по та будь-яких даних щодо зміни її подальшого розміру. При цьому звертає увагу, що позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог, без наявності даних щодо розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який може бути визначено у вигляді витягу з технічної документації після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в порядку, визначеному статтею 79-1 ЗК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах №920/739/17 від 10.09.2018, №922/3780/17 від 29.01.2019, №908/220/18 від 19.02.2019, №922/587/18 від 06.02.2019, проте всупереч вказаних правових позицій судом першої інстанції приймаються вказані розрахунки як належний та допустимий доказ суми стягнення грошових коштів. Зазначає, що позивач навіть не визначився з функціональним призначенням даних земельних ділянок, оскільки у наданих позивачем розрахунках по-різному визначене функціональне призначення земель на різних сторінках, як землі комерційного використання та земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Звертає увагу, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельних ділянок вважаю недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, більш того, позивачем до матеріалів справи не долучається нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2018 р., право власності на нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 52,3 кв. м. та літ. «Б-1» загальною площею 45,3 кв.м. по АДРЕСА_1 з 13.02.2009 р. зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17.12.2008 р.

Земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0053 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 для обслуговування й експлуатації нежитлової будівлі літ. «А-1» площею 52,3 кв.м.; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0058 га, розташована там же, використовується ОСОБА_1 для обслуговування й експлуатації нежитлової будівлі літ. «Б-1» площею 45,3 кв.м., тобто в межах зазначених об`єктів нерухомого майна, що підтверджується Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 11.06.2018 р. (а.с.22).

За повідомленням Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.06.2017 р., та Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 08.06.2017 р., договори оренди землі по АДРЕСА_1 не укладені, рішень щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельної ділянки за вищевказаною адресою Харківською міською радою не приймалось. Правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою – не обліковуються (а.с.12-13)

Таким чином, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0053 га, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0058 га, розташовані по АДРЕСА_1 , належать територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, згідно положень п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України, та фактично перебувають у користуванні ОСОБА_1 , власника нежитлових будівель літ. «А-1» загальною площею 52,3 кв. м. та літ. «Б-1» загальною площею 45,3 кв.м., розташованих на цих земельних ділянках.

Відповідно до розрахунків позивача, розмір орендної плати за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.06.2015 р. по 31.05.2018 р., збереженої (заощадженої) у себе відповідачем, становить 80028,49 грн. (а.с.14-21).

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельними ділянками, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Відповідач вказує, що площа будівель у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відрізняється від тієї, яка зазначена у розрахунках позивача.

Такі доводи висновків суду не спростовують, оскільки в розрахунках позивача на відміну від відомостей державного реєстру зазначені зовнішні межі будівлі.

Стосовно доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що суду не надано доказів того, що земельні ділянки, загальною площею 0,0053га та 0,0058га, сформовані як об`єкти цивільного права, акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 11 червня 2018 року є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права, позивачем не надана технічна документація стосовно земельної ділянки, та нормативної грошової оцінки земельної ділянки суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 12 ЗК України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень міської ради у даній сфері належать, зокрема, справляння плати за землю, а серед делегованих - здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Частиною 1 статті 73 вищезазначеного закону визначено, що акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Статтею 189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

На сесії міської ради прийняте рішення від 20 листопада 2015 року № 7/15, яким затверджені положення виконавчих органів міської ради 7 скликання. Додатком 13 до вказаного рішення затверджене Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення).

Для виконання покладених на Департамент функцій і завдань Департамент розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених ЗК України; розмір коштів, які підлягають відшкодуванню ХМР в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю); плату за землю як податок (у формі орендної плати або земельного податку); отримує розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, (п. 3.1.9. Положення).

Відповідно до підпунктів 3.2.1.-3.2.5. Департамент має право: обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів ХМР та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень; складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою; отримувати у встановленому законом порядку від фізичних та юридичних осіб інформацію, документи та відомості, необхідні для виконання покладених на Департамент завдань; здійснювати фото та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Харкова; самостійно, виходячи із покладених на Департамент функцій та завдань, актуальності, результатів проведеного аналізу стану та моніторингу забудови, визначати напрямки своєї діяльності, черговість вжиття необхідних заходів, здійснювати поточне та перспективне планування діяльності Департаменту.

Пунктом 3.2.13 Положення визначено, що Департамент має право залучати за погодженням із керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань. Залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів- землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов`язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 11 червня 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю ХМР Боячуком Т.М., інженером-геодезистом ОСОБА_3 та інженером-землевпорядником ОСОБА_4 , встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0053га по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 52,3кв.м; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0058га по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 45,3кв.м. Правовстановлюючі документи на використання вказаних земельних діляннок у відповідача відсутні. Площі земельних ділянок відповідно до їх меж складають 0,0053га та 0,0058га. Межі земельних ділянок відзначені відповідно до зовнішніх меж будівель.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RТК приймача GNSS        S66OP        №S        6626С123188554.

Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P № S6626С123188554).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі «.shp» для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

До акту долучені ситуаційна схема земельної ділянки для встановлення її місцезнаходження у просторі та геодезична зйомка земельної ділянки, якою встановлені межі, площа та її конфігурація.

Таким чином, площу земельної ділянки визначено супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі, враховувалось фактичне використання земельної ділянки, її площа визначалася відповідно до зовнішніх меж будівель суміжного землекористувача та паркану. Площа земельної № НОМЕР_1 склала 0,0053га та земельної діляннки № НОМЕР_2 склала 0,0058га.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з визначенням розміру земельної ділянки №1 0,0053га та земельної діляннки №2 0,0058га., які фактично використовуються відповідачем.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідачів у період з 01 червня 2015 року по 31 травня 2018 року розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування. Розрахунок здійснений уповноваженими особами на підставі наказу Директора Департаменту територіального контролю ХМР № 12 від 26 лютого 2018 року, яким у Додатку № 2 затверджена типова форма розрахунку плати за землю у зв`язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата. Здійснення розрахунку відбулося на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішеннями ХМР від 27 лютого 2008 року № 41/08 та від 03 липня 2013 року № 1209/13.

Розрахунок наданий позивачем відповідач не спростував, власного суду не навів.

Щодо доводів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, відомості яких є обов`язковими при визначені орендної плати, суд зауважує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки встановлюється у витязі, який оформлюється лише при здійсненні юридично – значимих дій. При цьому ХМР було здійснено обстеження земельної ділянки у межах та в порядку вжиття заходів самоврядного контролю щодо законності використання земельної ділянки, а не для вчинення юридично – значимих дій.

Суд першої інстанції, встановивши, що правова підстава для набуття (збереження) майна - плати за користуванням земельними ділянками по АДРЕСА_1 - у відповідача відсутня, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий –                                                             Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                О.Ю. Тичкова

                                                                С.С. Кругова