Справа № 307/2476/20 

Провадження № 1-кп/307/805/20 

 

 

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

11 грудня 2020 року                                     м. Тячів

 

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тячів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2020 року за № 120200751600000048 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Дубове, Тячівського району, Закарпатської області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.126 КК України

 

ВСТАНОВИВ:

 

04 серпня 2020 року близько 19.00 год. ОСОБА_4 , знаходячись неподалік дворогосподарства, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин розпочав сварку із ОСОБА_5 , в ході якої, з метою спричинення фізичного болю та тілесних ушкоджень останньому, схопив ОСОБА_5 за руки та почав тягнути до вищевказаного господарства, де надалі повалив його на землю, та продовжуючи свої неправомірні дії, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер та передбачаючи його негативні наслідки, ОСОБА_4 притиснув ОСОБА_5 в область грудної клітки коліном до землі та наніс один удар кулаком лівої руки в область грудної клітки ОСОБА_5 , завдавши останньому фізичного болю однак не спричинив тілесних ушкоджень.

Таким чином, обвинувачений  ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне завдання удару та вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушені, передбаченому ч.1ст.126 КК України, визнав частково, та показав, що 04 серпня 2020 року близько 19 год. 00 хв. зателефонувала його дочка та повідомила його що їй погрожує та ображає ОСОБА_5 . Приїхавши до своєї дочки, на подвір`ї побачив ОСОБА_5 , схопив його та затягнув у двір, притиснув до землі, де тримав його так деякий час, удари ОСОБА_5 не наносив. Після чого ОСОБА_7 викликав працівників поліції. У скоєному щиро розкаявся та пояснив, що під час конфлікту перебував у знервованому стані. Цивільний позов не визнав.

Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_4 , своєї вини його винуватість у вчинені кримінального проступку передбаченого ч.1ст.126КК України підтверджується наступними доказами, а саме: показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , а також письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 04 серпня 2020 року до його мами зателефонувала бабуся ОСОБА_10 , щоб він прийшов покосити траву. Тоді він пішов до ОСОБА_10 і в той час, коли він косив траву, до нього підійшла дочка ОСОБА_4 та попросила вимкнути мотор, на що він повідомив їй, що прийшов допомогти бабусі, і дочка ОСОБА_4 сказала йому, щоб він зачекав 2 хвилини, оскільки зараз приїде поліція. Він, ОСОБА_11 , зачекав 2 хвилини та пішов у напрямку будинку. Згодом приїхала машина марки «Жигулі» з якої вийшов ОСОБА_4 , зайшов у двір до бабусі шукати його. Після цього ОСОБА_4 потягнув його у двір та всією своєю вагою повалив його, потерпілого, на землю, притиснув, від чого він втратив свідомість та більше нічого не пам`ятає. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що їй зателефонували, вона прийшла на місце події та побачила свого сина ОСОБА_5 , на якому була розірвана майка, однак очевидцем даної події вона не була і як саме все відбувалося вона не бачила. 

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що про дану подію йому повідомив його молодший син про те, що б`ють його старшого сина ОСОБА_5 , однак на той час він перебував у магазині, очевидцем даної події він не був і не може сказати чи наносив обвинувачений удар потерпілому. Після того, як він підійшов на місце події, то побачив свого сина, який стояв на ногах та був дуже блідий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона косила траву у себе на подвір`ї, їй на допомогу прийшов ОСОБА_5 , та згодом дочка ОСОБА_4 прибігла та повідомила, щоб останній покинув двір, якщо він не покине двір, то у нього будуть проблеми. Через деякий час приїхав ОСОБА_4 схопив ОСОБА_5 та повалив його на землю, в той час коли хлопець був без свідомості наносив йому удари. Коли вона побачила, що ОСОБА_5 без свідомості пішла набрала води та вилила на нього. Після даної події у її двір прийшли батьки ОСОБА_5 .

Відомостями протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05 серпня 2020 року відповідно до якого ОСОБА_5 звернувся до Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області та просить прийняти міри до ОСОБА_4 , який 04.08.2020 року близько 19 год. 00 хв., знаходячись за адресою с. Лази, вул. Перемоги, 262, розпочав сварку під час якої завдав йому тілесні ушкодження (а.с.35-37).

Згідно даних медичної документації, яка досліджувалася в ході судово-медичної експертизи, заповненої на ім`я ОСОБА_5 , у нього виявлено: «Забій грудного відділу хребта, забій реберної дуги з права, травми м`яких тканин грудного відділу хребта» (а.с. 38-42).

Висновком експерта № 267 від 14 серпня 2020 року згідно якого у громадянина ОСОБА_5 , 2001 р.н. в процесі судово-медичної експертизи тілесні ушкодження виявлені не були. Діагнози «Забій грудного відділу хребта, забій краю реберної дуги справа» та «Травма м`яких тканин грудного відділу хребта» не кваліфікуються як тілесні ушкодження у зв`язку з недостатністю об`єктивних даних, що їх підтверджують. (а.с.43-44).

Протоколом слідчого експерименту від 21 серпні 2020 року та фототаблицями до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_10 з якого вбачається, що остання підтвердила та продемонструвала обставини спричинення удару та фізичного болю ОСОБА_5 (а.с. 48-55).

Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленомуКПК Україниі мають значення у даному кримінальному провадженні.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який не оспорює фактичні обставини справи, однак вказує, що він не наносив удару потерпілому ОСОБА_5 , то суд до цих показань ставиться критично і вважає, що обвинувачений намагається ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо його захисту повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

За таких обставин суд приходить до переконання, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, його дії вірно кваліфіковано за ч.1ст.126 КК України, як умисне завдання удару та вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Відповідно дост. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КК України відносяться до кримінальних проступків.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, які згідно ст. 66 та ст.67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. 

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує дані про його особу, що він позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, не працює, раніше не судимий. Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе у разі призначення йому покарання у межах санкції ч.1ст.126 КК Україниу виді громадських робіт.

При розгляді цивільного позову цивільного позивача ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 227,80 грн., моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн. та судових витрат за надання правничої допомоги адвокату 2500, 00 грн., суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 цього Кодексу цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягає, так як потерпілим не надано належних доказів про витрати на лікування, а саме докази про те, які йому були призначені ліки та препарати і що такі були придбані за рахунок хворого. Наданий позивачем фіскальний чек про придбання ліків не свідчать про те, що вони були придбані ОСОБА_5 і використані при його лікуванні, оскільки згідно записів, які містяться в копії медичної картки ОСОБА_5 відсутні призначення лікарем, саме таких препаратів (а.с. 38-42).

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності дост.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінки щодо неї чи її близьких. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зіст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із глибини фізичних і душевних страждань, завданих потерпілому ОСОБА_5 , ступеня створених для нього незручностей, зусиль, пов`язаних із захистом порушених його прав, характеру правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 його ступеня вини, а також вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 4000,00 грн.

Окрім того, вимога цивільного позову потерпілого у частині стягнення із обвинуваченого процесуальних витрат, пов`язаних із наданням потерпілому професійної правничої допомоги, суд вважає, у відповідності з ч. 2 ст.120, ст.124 КПК України, ст.ст.137,141 ЦПК України, підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 2ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1ст. 124 цього Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Тотожного роду позицію з даного питання щодо алгоритму відшкодування потерпілому витрат на професійну правничу допомогу висловив і Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 25.04.2018 у справі № 740/3447/17.

Суду надано ордер серії АО №1014495, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/332 від 11 листопада 2002 року, договір про надання правничої допомоги від 27 серпня 2020 року та квитанцію про надання правничої допомоги в суді від 27 серпня 2020 року, згідно якої, потерпілим ОСОБА_5 сплачено адвокату ОСОБА_6 за надання правової допомоги 2500 грн. (а.с.16-18, 26).

Тому, зазначені витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Таким чином, цивільний позов підлягає задоволенню частково.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.370, 371,373-376 КПК України, суд,-

 

УХВАЛИВ :

 

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.126КК України та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - моральної шкоди та 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - витрати за надання правової допомоги. 

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

 

 

 

Суддя:                               ОСОБА_1