Справа № 2- 73/2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області
у складі: головуючого – судді Жовток Є.А.
при секретарі Левошко І.Г.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Рожко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - про визнання окремих положень кредитного договору недійсними, визнання дій банку неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що за договором, укладеним 23.06.2006 року, він отримав від ПАТ КБ “ПриватБанк” кредит у розмірі 80782 грн. строком до 22.06.2013 року, зі сплатою відсотків за користування, в розмірі 1,25% на місяць та зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% щомісяця.
Починаючи з 01.02.2009 року відповідач, без згоди ОСОБА_3, в порушення ст.1056-1 ЦК України, ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, підвищив відсоткову ставку за користування кредитом до 26,40% на рік.
Вважаючи дії відповідача такими, що суперечать вимогам закону та договору, ОСОБА_3 просить винести рішення, яким: 1) визнати дії банку по підвищенню відсоткової ставки за договором, неправомірними; 2) зобов”язати відповідача здійснити коригуючу операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом до 15% річних, починаючи з 01.02.2009 року, шляхом надання позивачу протоколу засідання кредитного комітету і розрахунку коригування; 3) визнати недійсними пп.2.3.1, 2.3.3 кредитного договору, укладеного між сторонами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та вказав, що банк, в порушення ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, при укладенні угоди не виконав свого обов’язку та не повідомив позичальнику про тип відсоткової ставки за кредитним договором і вподальшому безпідставно вимагав збільшену плату за свої послуги.
Незважаючи на те, що ОСОБА_3 заперечував проти збільшення плати за користування кредитом, банк, в порушення ст.1056-1 ЦК України, ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки і нараховує плату за свої послуги у збільшених розмірах. Також банк не надає позичальнику інформації про стан виконання договору.
Представник позивача, посилаючись на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, ст.ст.18, 21 Закону України “Про захист прав споживачів”, додатково просить зобов”язати відповідача зменшити розмір відсоткової ставки за договором, зобов”язавши Ріпкинське відділення Чернігівського регіонального управління ПриватБанку, надати ОСОБА_3 протокол засідання кредитного комітету та зобов”язати Ріпкинське відділення ЧРУ ПриватБанку здійснити перерахунок за договором, зарахувавши отриману банком суму різниці за відсотками і нарахованими штрафними санкціями, в рахунок погашення основного боргу, про що надати позивачеві розрахунок коригування.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що при укладенні та виконанні договору з позивачем, банк повністю дотримується як вимог діючого законодавства, так і умов договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено і сторони не оспорюють той факт, що 23.06.2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CNRPAU 00010012, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 80782 грн. строком до 22.06.2013 року, зі сплатою відсотків за користування, в розмірі 1,25% на місяць, тобто 15 % річних, та зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20%, щомісяця.
Листом, який згідно відмітки поштового відділення, надісланий позивачу 08.01.2009 року, банк повідомив ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки за договором до 26,40% річних (а/с 14).
ОСОБА_3 не дав згоди на зміну умов договору, про що 26.01.2009 року письмово повідомив відповідача. Отримання відповідачем письмових заперечень, підтверджується листами банку від 13.02.2009 року та 18.02.2009 року (а/с 15,17-18).
Починаючи з 01.02.2009 року, банк нараховує ОСОБА_3 відсоткову ставку за договором у збільшеному розмірі, з одночасним застосуванням до позивача штрафних санкцій за невиконання його умов, що підтверджується розрахунком, який представник відповідача надав в судове засідання лише 27.04.2010 року.
На запит про надання інформації щодо стану зарахування коштів, сплачених за договором, ОСОБА_3 отримав повідомлення ПриватБанку від 17.08.2009 року, яке містило лише загальну суму простроченої заборгованості.
Інформації про причини виникнення заборгованості, про періоди її виникнення, а також відомостей про застосування штрафних санкцій, в листі банку не містилося (а/с 20-21).
Відповідно до п. 2.3.1 договору, укладеному між сторонами, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів, в тому числі при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом, встановленим НБУ на момент укладення договору.
В такому випадку банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Вказана умова договору, на момент його підписання, не суперечила діючому законодавству, зокрема ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачалась зміна відсоткової ставки за кредитним договором у випадку зміни облікової ставки НБУ. Про зміну відсоткової ставки за договором споживач повинен був повідомлятись кредитодавцем письмово, протягом семи календарних днів.
Пунктом 2.3.3 договору передбачалось право банку в односторонньому порядку розірвати його, у випадку відмови позичальника в оформленні (переоформленні) договорів поруки, іпотеки, неустойки, страхування.
У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд розцінює дії позивача, котрі були спрямовані на укладення кредитного договору з банком на умовах, зазначених в угоді від 23.06.2006 року, як вільне волевиявлення.
Про таке волевиявлення ОСОБА_3 свідчить факт підписання ним відповідної угоди та тривале її виконання, при відсутності письмових застережень на окремі пункти договору, аж до 13.01.2010 року, тобто дня звернення до суду з позовом.
Положення п.2.3.3 договору про право банку на його одностороннє розірвання за певних, обумовлених самим договором умов, також не оспорювалось позивачем при укладенні договору і узгоджувалось з положеннями ч.3 ст.651, ст.1050 ЦК України.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що на момент укладення кредитного договору, його п.п.2.3.1, 2.3.3 відповідали вимогам цивільного законодавства та волевиявленню сторін, отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та визнання окремих положень договору недійсними.
Не підлягають розгляду і задоволенню також додаткові вимоги ОСОБА_3 про зменшення розміру відсотковї ставки за договором, шляхом зобов”язання Ріпкинського відділення Чернігівського РУ ПриватБанку надати протокол засідання кредитного комітету та зобов”язати Ріпкинське відділення ЧРУ ПриватБанку здійснити перерахунок за договором, надавши позивачеві розрахунок коригування.
Суд вважає, що ці доповнення до позову, котрі викладені в письмових поясненнях від 19.04.2010 року, не відповідають вимогам ст.119 ЦПК щодо форми і змісту позовної заяви, а згідно ч.2 ст.173 ЦПК України, зміни до позову мають бути викладені у формі, встановленій до позовної заяви.
В той же час, вимоги позивача про визнання визнання дій банку неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.
Так, 10.01.2009 року набрала чинності ст.1056-1 ЦК України, якою встановлено заборону банкам збільшувати в односторонньому порядку встановлений кредитним договором розмір процентів.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 не дав своєї згоди банку на збільшення відсоткової ставки за договором, а відповідач почав її застосовувати з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, такі дії ПриватБанку є незаконними.
Підлягають задоволенню вимоги позивача зобов”язати ПАТ КБ “ПриватБанк” застосовувати процентну ставку в розмірі 15% річних, за умовами договору, які існували до 01.02.2009 року, оскільки право позивача порушено, а п.4 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено спосіб захисту порушеного права, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.
В судовому засіданні встановлено, що ПриватБанк, незважаючи на письмові звернення позивача, не надав йому вичерпної інформації про стан виконання договору, повідомивши лише про загальну суму простроченої заборгованості.
Вказана бездіяльність банку порушує право ОСОБА_3 на забезпечення консультаційними послугами, як це передбачено ст.56 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та п.2.1.4 договору, укладеного між сторонами, отже позовні вимоги в цій частині також необхідно задовольнити шляхом зобов»язання відповідача вчинити відповідні дії.
У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також судовий збір в доход держави.
Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”- задовольнити частково.
Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” по підвищенню, починаючи з 01.02.2009 року, відсоткової ставки до 20,40% річних, за кредитним договором № СNRРAU 00010012 від 23.06.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_3 - неправомірними.
Зобов”язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” провести нарахування процентної ставки за користування кредитом, у відповідність до п.1.1 договору № СNRРAU 00010012 від 23.06.2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_3, тобто до 15% річних, починаючи з 01.02.2009 року, про що письмово повідомити ОСОБА_3
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн. 50 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 30.04.2010 року.
Суддя Є.А. Жовток