Справа № 752/11662/20

Провадження № 2/752/5722/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

у червні 2020 року позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Воробйову І.В., звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.02.2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-176, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1185844080000;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення № 23 від 18.03.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим номером 333, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1185844080000;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34088232 від 01.03.2017 року 12:59:55, Франчик Зоя Андріївна, Державне підприємство «СЕТАМ», м. Київ, щодо права власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 19255938;

- визнати за громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_5 був власником нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

При оформленні спадкових прав, позивач дізнався, що 28.02.2012 року вказане нерухоме майно відчужено на користь ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-176. Крім того, 27.02.2017 року на підставі вказаного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесено відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 19255938.

Позивач зазначає, що зазначений вище договір має ознаки підробленого, виходячи з того, що Другою державною нотаріальною конторою заперечено факт посвідчення 28.02.2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за реєстровим номером № 1-176.

Крім того, вказує, що на оспорюваному договорі міститься печатка Державної нотаріальної контори № 7.

За вказаних обставин, виходячи із приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, з огляду на те, що спірне нежитлове приміщення вибуло із власності спадокадвця ОСОБА_4 поза його волею на підставі підробленого договору, позивач просить визнати недійсними вищевказані договори купівлі-продажу. Крім того, враховуючи, що оригінали документів на спадкове майно втрачено, оскільки майно протиправно відчужено на користь третіх осіб, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права як спадкоємця після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , відтак просить визнати за ним право власності на спадкове майно - нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року зобов?язано посадових осіб Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надати Голосіївському районному суду м. Києва копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на об?єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1185844080000.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року зобов?язано посадових осіб Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, надати Голосіївському районному суду м. Києва копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на об?єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1185844080000.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року зобов?язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. надати Голосіївському районному суду м. Києвакопію нотаріальної справи щодо посвідчення під номером 333 від 18.03.2017 року договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1185844080000.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року зобов?язано посадових осіб Другої київської державної нотаріальної контори надати Голосіївському районному суду м. Києва інформацію про те, чи посвідчувався державним нотаріусом Литвиненко Л.В. 28.02.2012 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за реєстровим номером № 1-176 (бланк договору серія ВРН № 14483).

З?ясовано відсутність відзиву на позов.

Позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі були направлені на адреси відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 отримав позовну заяву з додатками та копію ухвали про відкриття провадження, а в подальшому повістки про виклик до суду, що стверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Відтак, суд надходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом про день та час судових засідань, та достовірно обізнаний про перебування цивільної справи в провадженні суду.

Від відповідача ОСОБА_3 поштові відправлення повернулись до суду без вручення адресату, відповідно до довідок поштового відділення щодо причин повернення - у зв?язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з?явились.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що стверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.07.2017 року Відділом реєстрації смерті Головного управління юстиції у м. Києві (а.с. 14).

За життя ОСОБА_4 був власником нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.06.2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. за реєстровим номером Г-4418, що стверджується інформаційною довідкою № НЖ-2020 № 876 від 26.06.2020 року, виданою Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 55).

Матеріали цивільної справи містять копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 28 лютого 2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. за реєстровим номером 7-176, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно п. 1 якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_8 купив нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Крім того, матеріали справи містять також копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим номером 333, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно змісту п. 1 якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

При цьому, текст вказаного договору містить суперечливі дані щодо дати посвідчення такого договору. Так, у преамбулі договору вказана дата «20 березня 2017 року», а у засвідчувальному написі нотаріуса - «18 березня 2017 року».

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_9 , який є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та єдиним спадкоємцем після його смерті, зазначає, що вище договір купівлі-продажу від 28 лютого 2012 року має бути визнаний судом недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на його укладення, а також з огляду на ту обставину, що останній має ознаки підроблення.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поняття договору купівлі-продажу розкрите в ст. 224 Цивільного кодексу України. За цим договором, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю юридичною природою договір купівлі-продажу є двосторонньою угодою, оскільки при її укладанні та здійсненні виявляється воля двох сторін, які беруть у ній участь.

За приписом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу Україниє недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 28 лютого 2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. за реєстровим номером 7-176, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , вбачається, що на останньому міститься відтиск печатки Державної нотаріальної контори № 7 (а.с. 12 зворот).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року зобов?язано посадових осіб Другої київської державної нотаріальної контори надати Голосіївському районному суду м. Києва інформацію про те, чи посвідчувався державним нотаріусом Литвиненко Л.В. 28.02.2012 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за реєстровим номером № 1-176 (бланк договору серія ВРН № 14483).

20 листопада 2020 року Другою київською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 28.07.2020 року надано відповідь, згідно якої 28 лютого 2012 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. за реєстровим номером 7-176 (бланк серії ВРН № 814483), згідно даних реєстру для вчинення нотаріальних дій, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не посвідчувався.

Згідно даних реєстру для вчинення нотаріальних дій державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори був використаний бланк серії ВРН № 814483 для посвідчення договору дарування квартири.

Таким чином, у справах Другої київської державної нотаріальної контори зберігається копія іншого правочину, для посвідчення якого був використаний бланк серії ВРН № 814483.

В подальшому, лише 1 березня 2017 року державним реєстратором ДП «СЕТАМ» Франчик З.А. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , що вбачається з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, від 27.05.2020 року № 2103348851 (а.с. 17-18).

З вказаної інформаційної довідки також вбачається, що 18 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 19503850).

Суд звертає увагу на ту обставину, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно вказано - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 333, виданий 18.03.2017 року, видавник Бригіда В.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

При цьому, як встановив суд раніше, текст вказаного договору містить суперечливі дані щодо дати посвідчення такого договору. Так, у преамбулі договору вказана дата «20 березня 2017 року», а у засвідчувальному написі нотаріуса - «18 березня 2017 року».

За вказаних вище обставин, суд надходить до висновку про наявність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-176, реєстраційний номер об?єктанерухомого майна: 1185844080000, та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення № 23 від 18.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим номером 333, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1185844080000.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів про проведену державну реєстрацію прав здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-176, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1185844080000, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34088232 від 01.03.2017 року, щодо права власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 19255938, є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. від 22.01.2020 року, вбачається, що у провадженні приватного нотаріуса знаходиться спадкова справа № 01/2014, заведена 16.01.2014 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Єдиним спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 (а.с. 16).

22 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. ОСОБА_1 , який є рідним братом померлого ОСОБА_4 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що у позивача ОСОБА_1 існують перешкоди для оформлення спадкових прав після смерті брата ОСОБА_4 у нотаріальному порядку, оскільки внаслідок протиправних дій третіх осіб майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_4 вибуло з його володіння поза його волею, а правовстановлюючі документи на майно у позивача відсутні, суд надходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно, - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.02.2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-176, реєстраційний номер об?єктанерухомого майна: 1185844080000.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення № 23 від 18.03.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим номером 333, реєстраційний номер об?єктанерухомого майна: 1185844080000.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34088232 від 01.03.2017 року 12:59:55, Франчик Зоя Андріївна, Державне підприємство «СЕТАМ», м. Київ, щодо права власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 19255938.

Визнати за громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 53,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) гривень 50 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: