Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #90601451


СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058


ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"11" грудня 2020 р. Справа № 922/2200/20


Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,


без повідомлення учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (вх. №2690 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 14.09.2020, у справі №922/2200/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків,

про стягнення коштів


ВСТАНОВИЛА:


Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", в якому просить стягнути з відповідача 60 295, 00грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 538, 70грн 3% річних, 3 311, 28грн пені, 970, 75грн інфляційних та судовий збір в сумі 2 102, 00грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 19.09.2019 о 15 год. 26 хв. в м. Києві по пр. Голосіївському, 86 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" автомобіль, у зв`язку з чим страховиком було сплачено страхове відшкодування у розмірі 60 295, 00грн. Враховуючи, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до останнього з вимогою про відшкодування суми понесених збитків. Проте, відповідачем сума відшкодування не була сплачена, що стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 позов задоволено; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 60 295, 00грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 538, 70грн 3% річних, 3 311, 28грн пені, 970, 75грн інфляційних, 2 102, 00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування.

Перевіривши правильність нарахування суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що надані позивачем докази про здійснення ремонту застрахованого за договором добровільного страхування транспортного засобу є неналежними і недопустимими, а також такими, що суперечать один одному.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції повинен був врахувати коефіцієнт фізичного зносу при визначенні розміру суми відшкодування, чого судом здійснено не було.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/2200/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 05.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.11.2020 для подання заяв і клопотань.

Ухвала апеляційного господарського суду була надіслана учасникам справи на їх адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштовий конверт, надісланий на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", повернувся до суду із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку із цим, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 була надіслана апелянту також на зазначену ним адресу для листування: 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 41/2, а також засобами електронного зв`язку на e-mail: msk@msk.kh.ua, про що до матеріалів справи долучено роздруківку з електронної пошти суду.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 27.11.2020 ухвала вручена апелянту.

06.11.2020 (03.11.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10748), зазначає, що розмір суми страхового відшкодування, виплаченої страхувальнику зі сторони позивача, встановлений та підтверджений належним чином, а рахунок СТО №РХ 1002 від 30.09.2019 та платіжне доручення №040300 від 29.10.2019, що підтверджує таку виплату, є належними та допустимими доказами. Посилання апелянта про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру суми відшкодування вважає не доведеним, оскільки апелянт не надав жодних належих доказів, які б підтвердили підстави для нарахування коефіцієнту фізичного зносу.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 - залишити в силі.

Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи не надійшло.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.


Як встановлено місцевим господарським судом, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") та ТОВ "І AM ГРУП" (далі - страхувальник) було укладений договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6761105/1009/19 (далі - Договір страхування), згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу Renault Logan, д.н.з НОМЕР_1 .

19.09.2019 о 15 год. 26 хв. в м. Києві по пр-ту Голосіївському, 86 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) застрахованого автомобіля Renault Logan, д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу марки Renault Logan, д.н.з НОМЕР_3 , були спричинені механічні пошкодження.

20.09.2019 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до рахунку СТО №РН 1002 від 30.09.2019, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 62 295, 00грн.

Відповідно до страхового акту №2300285600 від 28.10.2019, позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 60 295, 00грн (62 295,00грн (сума збитку) - 2 000, 00грн (сума франшизи згідно Договору страхування) = 60 295, 00грн (сума страхового відшкодування)).

Виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ "СК "Провідна" виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 60 295, 00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 040300 від 29.10.2019.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/20454/19 від 31.10.2019.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" за полісом №АМ/8884681 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 100 000, 00грн та франшизою 0, 00грн.

25.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. №2300285600/АК на суму сплаченого страхового відшкодування.

16.12.2019 на електронну адресу представника позивача відповідачем був надісланий запит щодо надання фото по справі та повного тексту договору страхування. У свою чергу, у відповідь на запит відповідача, позивачем 17.12.2019 були надіслані фото по справі, а також звернуто увагу, що Договір страхування є публічним, проте, у разі необхідності позивач може його надіслати в електронному вигляді.

Однак, враховуючи, що відповідачем так і не була здійснена виплата страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 60 295, 00грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 538, 70грн 3% річних, 3 311, 28грн пені, 970, 75грн інфляційних.


Надаючи правову кваліфіцію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Даний спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Закон України "Про страхування" регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; згідно зі статтею 1 вказаного Закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після здійснення такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Поряд з цим, у спірних правовідносинах, цивільна відповідальність ОСОБА_2 , винного у скоєнні ДТП, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" за полісом №АМ/8884681 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 100 000, 00грн та франшизою 0, 00грн.

Статтею 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, позивач після виплати страхового відшкодування у розмірі 60 295, 00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 040300 від 29.10.2019, отримав право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності, особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса №АМ/8884681, оскільки уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

А тому позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізував право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", і обґрунтовано звернувся з позовом до страховика (відповідача), в якого завдавач шкоди ( ОСОБА_2 ) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Така правова позиція викладена і, зокрема в постанові Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Як встановлено судом першої інстанції, полісом №АМ/8884681 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено ліміт відповідальності страховика за завдання шкоди майну - 100 000, 00грн та франшизою 0, 00грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з вимогою сплатити на його користь 60 295, 00грн сплаченої суми страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що надані позивачем докази про здійснення ремонту застрахованого за договором добровільного страхування транспортного засобу є неналежними і недопустимими, а також такими, що суперечать один одному.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не спростовує факт настання дорожньо-транспортної пригоди та правомірність виплати позивачем страхового відшкодування; матеріалами справи підтверджується, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем згідно з платіжним дорученням №040300 від 29.10.2019 протягом строку дії Договору страхування (з 07.06.2019 по 07.06.2020).

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зазначив, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Однак, як вказує апелянт, наряд-замовлення №ЗН 1088 від 30.09.2019, акт виконаних робіт від 30.09.2019, акт виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт №2300285600 від 09.10.2019 не мають підпису застрахованої особи ( ОСОБА_3 ), що апелянт розцінює як відсутність волі застрахованої особи на вчинення дій, на підставі яких позивач здійснив оплату.

Судова колегія зазначає, що, по-перше, частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно матеріалів справи, відповідач не посилався на обставини відсутності підпису ОСОБА_3 як керівника ТОВ "І AM ГРУП" на наряді-замовленні №ЗН 1088 від 30.09.2019, акті виконаних робіт від 30.09.2019, акті виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт №2300285600 від 09.10.2019 у відзиві на позовну заяву, подану суду першої інстанції.

Відповідно, такі доводи не були предметом розгляду суду першої інстанції; фактично апелянт намається здійснити переоцінку доказів, які були досліджені судом першої інстанції і яким була надана відповідна оцінка.

І по-друге, судова колегія зазначає, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").

Позивачем до позовної заяви додані належні і допустимі докази на підтвердження позовних вимог: копію діючого на момент ДПТ Договору страхування; відповідь від НПУ; копію постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2019 у справі №752/20454/19, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення; заяву №285600 від 20.09.2019 ОСОБА_3 як керівника ТОВ "І AM ГРУП" про здійснення виплати страхового відшкодування; копію розрахунка суми матеріального збитку від 23.10.2019, копію платіжного доручення №040300 від 29.10.2020, копію страховового акту №2300285600 від 28.10.2019, копію рахунку №РХ 1002 від 30.09.2019, відповідно до якого вартість ремонту застрахованого автомобіля складає 62 295, 00грн; копію акту огляду транспортного засобу від 20.09.2019 із фотографічними зображеннями; копію акту виявлення прихованих пошкоджень до напряку на ремонт №2300285600 від 09.10.2019; копії фотографічних зображень пошкодженого автомобіля до і після ремонту.

Позивачем на підтвердження того, що заявлені пошкодження були відремонтовані в повному обсязі також надані копія акту №АК 1088 від 30.09.2019 про виконання робіт і копія наряду-замовлення №ЗН 1088 від 30.09.2019 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" про стягнення з відповідача 60 295, 00грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, доводи апелянта про відсутність волі застрахованої особи на вчинення дій, на підставі яких позивач здійснив оплату, є безпідставним і вільним тлумаченням апелянтом норм чинного законодавства і обставин справи.

Щодо доводів апелянта, що надані позивачем докази протирічать одне одному, судова колегія зазначає таке.

Як вказує апелянт, в акті виконаних робіт з ремонту, що датований 30.09.2019, зазначено про виконання усіх робіт згідно наряду-замовлення №ЗН 1088 від 30.09.2019, а в акті виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт №23000285600, що датований 09.10.2019 вказується про приховані недоілки, що підлягають усуненню під час ремонту.

Із вказаного апелянт дійшов висновку, що станом на 09.10.2019 ремонт застрахованого автомобіля не проводився, об`єм виконаних робіт та вартість робіт встановити було неможливо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що знову ж таки відповідач не посилався на дані обставини у відзиві на позовну заяву, подану суду першої інстанції.

Відповідно, такі доводи не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Крім того, у наданому позивачем акті огляду транспортного засобу від 20.09.2019 викладено детальний опис пошкоджень транспортного засобу; як вбачається із рахунку №РХ 1002 від 30.09.2019 і акту виконаних робіт від 30.09.2019, були виконані роботи з ремонту транспортного засобу на загальну суму 62 295, 00грн відповідно до наряду-замовлення №ЗН 1088 від 30.09.2019.

Отже, безпідставними є доводи апелянта, що неможливо було встановити об`єм виконаних робіт та їх вартість.

09.10.2020 за участю ФОП Матвійчук Г.В., яким було надано послуги по наряду-замовленню №1088, і страховика складено акт виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт №2300285600.

Згідно вказаного акту, встановлено наявність таких прихованих пошкоджень транспортного засобу, пов`язаних зі страховою подією, що підлягають усуненню: задня частина лівого лонжерону (потребує ремонту і фарбуванню), підсилювач заднього бамперу лівий та правий (заміна).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу після ремонту від 12.11.2019, заявлені пошкодження відремонтовані не повністю, а саме: крило заднє ліве - незначна вм`ятина у дверній частині.

З наданих позивачем і наявних у матеріалах справи фотографічних зображень пошкодженого транспортного засобу, що були здійснені після ДТП, та з фотографічних зображень відремонтованого транспортного засобу вбачається, що заднє ліве крило з окуляром, яке було пошкоджене під час ДТП і підлягало ремонту, було відновлено.

І зазначене не вплинуло на вартість виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції не було враховано коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру суми відшкодування, оскільки зазначене спростовується безпосередньо мотивувальною частиною оскаржуваного рішення.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 7 Договору страхування, виплата страхового відшкодування проводиться без урахування зносу; пунктом 3 розрахунку суми матеріального збитку по справі №2300285600 - коефіцієнт зношення деталей складає 0.

Судова колегія зазначає, що відповідно до норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092, а саме пунктом 7.38, визначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісного транспортного засобу (КТЗ), строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6. Методики, строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженолго автомобіля Renault Logan, д.н.з НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, тобто, на момент ДТП (19.09.2019), строк експлуатації становив 4 роки, тому підстави для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 2300285600/АК на суму сплаченого страхового відшкодування, проте, у встановлені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки, відповідач не повідомив позивача про прийняте рішення та виплату страхового відшкодування не здійснив.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем було обгрунтовано нараховано відповідачу 3 311, 28грн пені, 538, 70грн 3% річних та 970, 75грн інфляційних за період з 25.02.2020 (91-й день з дня отримання позивачем заяви про страхове відшкодування) по 12.06.2020 (звернення з позовом до суду); апелянт проти вірності здійснених позивачем і перевірених судом першої інстанції нарахувань не заперечує.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі № 922/2200/20 слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду


ПОСТАНОВИЛА:


Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/2200/20 залишити без змін.


Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.



Головуючий суддя Л.М. Здоровко


Суддя Н.О. Мартюхіна


Суддя І.В. Тарасова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація