Код суду 0527                                                                                                          №2-а-923/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 квітня  2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого:    судді                                   Рогожиної А.В.

при секретарі:                                               Костенко А.К.

за участю позивача:                                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  про стягнення  одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,

                                                                    в с т а н о в и в :

     1 березня  2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, подалі -  із уточненнями до позову до відповідача у справі про стягнення  одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,  обгрунтувавши свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  першої категорії, а з 25.06.2008 року – інвалідом 11   групи ЧАЕС, тому відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі п”ятнадцяти мінімальних заробітних плат, що становить 1770  грн., однак відповідач  29 серпня 2001 року  виплатив йому лише 94 грн. 80 коп., недоплата компенсації становить 1675,20 грн.  В зв’язку  з цим просив визнати дії відповідача неправомірними,  стягнути з відповідача на його користь недоотриману одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 1675,20 грн.

             У судовому засіданні позивач підтримав  позовні вимоги,  посилаючись на ті ж самі обставини, що  й  позовній  заяві.

    Відповідач  позовні вимоги позивача не визнав, посилався на те, що виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснена на підставі  Закону  України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  та постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. При цьому ураховувалось, що у відповідності до ст.62 вказаного закону роз’яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

    Третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області позовні вимоги позивача не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилався на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому  Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних  підстав.  

    Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  першої категорії,  з 22.06.2001  року – інвалідом другої  групи  у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС(що  підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1  від 21.11.2000  року (а.с. 5)та  витягом із акту МСЕК  № 246692  (а.с.  20).

У зв'язку з зазначеними обставинами позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена обставина визнана сторонами у справі.

У зв'язку з установленням 22.06.2001 року  позивачу  2-ої групи інвалідності ЧАЕС, позивач  набув право на отримання, відповідно до ч.1 ст.48 Закону № 796-Х11, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати для виплати щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент встановлення інвалідності.

    Одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідач повинен був виплатити позивачеві  з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі (118  грн. х  15=)1770 грн.

    Враховуючи, що позивачем фактично отримано одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю у 94 грн. 80 коп, на користь  позивача з відповідача підлягає стягненню недоотримана одноразова компенсація у розмірі 1675 грн. 20 коп.

      Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прйняті нових законів, або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Окрім того, частиною першою статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим  Законом Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу(акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерст і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

             Встановлені в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розміри щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Приймаючи до уваги, що ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень  з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності  законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні данного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

      З огляду на зазначене з відповідача  за рахунок  Державного бюджету на користь позивача  підлягає стягненню недоотримана одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  1675  грн. 20 коп.

    Суд не приймає посилання представника третьої особи – Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплатв обсязі, передбаченому  Законом України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються  відповідно до норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України та  згідно частини 2 статті 3 Конституції України, якою встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.  

    Посилання відповідача на недотримання позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу  адміністративного судочинства України, не може бути прийняте до уваги судом з наступних підстав.

    Відповідно до  ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

    Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України до правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, узгоджується з тим, що згідно частини 3 статті 1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях, серед інших, базується на принципах пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того,частиною 1 статті 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

      На підставі Конституції України,  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України,    керуючись ст. ст. 6, 9, 86, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                  п о с т а н о в и в:

              Позов  ОСОБА_1   задовольнити.

      Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради стосовно визначення ОСОБА_1  одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,  неправомірними.

     Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради  за рахунок  Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 1675  грн. 20 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят п”ять) грн. 20 коп. шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35213023001529, КПК 2501250, КЕКВ 1341, МФО 834016, ОКПО 03197428  в УДК м. Костянтинівка Донецької області.  

             Судові витрати віднести на рахунок держави.

 Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження,

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Суддя