Справа № 2-36/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    6 травня 2010 року  Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - БОБРОВСЬКОГО І.М.

при секретарі                  ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання   права власності на 1/2 частини квартири, визначення порядку користування квартирою і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_1. Крім того в позові просить про вселення її з дитиною в спірну квартиру, зобов’язати відповідача не чинити перешкод в користуванні спірною квартирою, провести реальний поділ квартири виділивши їй в особисту власність кімнати площею 10.1 і 17.3 кв. метри в спірній квартирі. В позові вказує, що в період проживання з відповідачем однією сім’єю в зареєстрованому шлюбі, 9 листопада 2005 року, придбали спірну квартиру. Договір купівлі-продажу  квартири здійснено на ім’я відповідача. Відповідач заперечує її право на користування квартирою, тому вона звернулась з позовом до суду.

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування  квартирою  АДРЕСА_1, в зв’язку з відсутністю без поважних причин в жилому приміщенні з жовтня 2006 року.

    В судовому засіданні заявлені вимоги  позивач  змінила. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_1 і виділити їй в користування кімнати площею 10.1 і 17.3 кв. метри в спірній квартирі. Пояснила, з відповідачем проживала однією сім’єю в зареєстрованому шлюбі, з 3 листопада 2001 року по 19 жовтня 2006 року. В них з відповідачем весь цей час було спільне господарство, єдиний сімейний бюджет. 9 листопада 2005 року, під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі, придбали квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач заперечує її право на спільне майно. Тому вона вимушена звернутись до суду з позовом про право власності на  квартиру і просить визнати за нею право власності на 1/2 частку в спірній квартирі і виділити в користування кімнати площею 10.1 і 17.3 кв. метри. Зустрічний позов не визнала, пояснивши, що в спірній квартирі не проживала в зв’язку з протиправними діями відповідача.

    Відповідач в  судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що дійсно проживав з позивачкою однією сім’єю в зареєстрованому шлюбі з 3 листопада 2001 року по 19 жовтня 2006 роки. На момент придбання спірної квартири також проживав однією сім’єю з позивачкою, проте квартиру придбав не за кошти, що було нажито в шлюбі. Гроші на квартиру давала його мати, а також він взяв в кредит 13000 доларів США і за ці гроші придбав квартиру. Вважає, що позивачка без поважних причин не проживає в спірній квартирі з жовтня 2006 року, тому її слід визнати такою, що втратила право користування спірною квартирою.

    Представники третіх осіб позов ОСОБА_1  визнали, вважають, що за позивачкою слід визнати право власності на Ѕ частку спірної квартири. Представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропонує зробити в рішенні зауваження на необхідність зміни  договору застави спірної квартири.

    Вислухавши сторони, представників третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

      В судовому засіданні встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі з 3 листопада 2001 року по 19 жовтня 2006 року (а.с. 5,7). Спірну квартиру було придбано 9 листопада 2005 року за 12000 гривень (а.с. 11).    

    Сторони погодились з тим, що на час придбання квартири проживали однією сім’єю, вели спільне домашнє господарство.

    Згідно ст. 60 СК України "майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя."

    Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України  об'єктом  права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

    Згідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші,  інше майно,  в тому числі  гонорар,  виграш,  які  були одержані  за  цим  договором,  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Таким чином, зазначення в договорі купівлі-продажу спірної квартири в якості покупця ОСОБА_2, не є перешкодою для визнання за дружиною права власності на Ѕ частку майна придбаного за договором. Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1, в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

    Як передбачено ст. 63 СК України дружина  та  чоловік  мають  рівні  права  на   володіння,

користування  і  розпоряджання  майном,  що  належить  їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

    В судовому засіданні відповідач не зазначав про наявність домовленостей про володіння,

користування  і  розпоряджання  майном.

Згідно до положень ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності будинок, квартиру, користуються ними для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закласти, укладати інші не заборонені законом договори.

    Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України  кожен  із  співвласників  має  право  на  надання  йому  у володіння та користування тієї частини спільного майна  в  натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі  неможливості  цього  він  має  право  вимагати   від   інших співвласників,  які  володіють  і  користуються  спільним  майном, відповідної матеріальної компенсації.

    Позивач не вимагає відповідної матеріальної компенсації, а бажає здійснювати право власності спірною квартирою.

    За таких обставин, суд вважає, що позивач має право вимагати визначення порядку користування спірною квартирою, але запропонований нею варіант  порушує інтереси іншого співвласника квартири.

    Спірна квартира має чотири житлові кімнати загальною площею 76.3 кв. метри і житловою площею 48.2 кв. метри. Таким чином кожному з співвласників належить по 24.1 кв. метри житлової площі. Кімнати в квартирі мають площу: 10.10, 17.3, 12.4 і 8.4 квадратних метри.

    Суд вважає за необхідне виділити в користування ОСОБА_1 кімнати площею 17.3 кв. метри і 8.4 кв. метри в квартирі АДРЕСА_1, що в незначній мірі перевищує долю позивача в спірній квартирі.

    На підставі викладеного, позовні вимоги  позивача про виділення в користування кімнат в спірній квартирі підлягають частковому задоволенню.

    Не підлягають задоволенню позовні вимоги викладені в заяві від 14.12.2009 року, про вселення в спірну квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою, реальний поділ квартири і зобов’язання КП «ЖЕО» про поділ особистих рахунків. Ці вимоги не було підтримано позивачем в судовому засіданні і для задоволення них не має правових підстав.

    Зважаючи на ту обставину, що за позивачем визнано право власності на Ѕ частину спірної квартири, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання її такою, що втратила право користування  квартирою  АДРЕСА_1, в зв’язку з відсутністю без поважних причин в жилому приміщенні з жовтня 2006 року.

    Відповідач не надав суду доказів внесення за спірну квартиру коштів отриманих ним від реалізації майна, що належало йому на праві особистої власності до укладання шлюбу з ОСОБА_1.

    Керуючись ст.ст. 8,10,11,12,60,212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_1.

    Виділити в користування ОСОБА_1 кімнати площею 17.3 кв. метри і 8.4 кв. метри в квартирі АДРЕСА_1.

    Виділити в користування ОСОБА_2  кімнати площею 10.1 кв. метри і 12.4 кв. метри в квартирі АДРЕСА_1.

    Кухню, коридор, ванну кімнату і туалет залишити в загальному користуванні.

    В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано в  Южноукраїнський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області подається до  Южноукраїнського міського суду, протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя:                                     І.М. Бобровський