Справа № 2-5105/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В С Т А Н О В И В :
В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу звернувся ОСОБА_1. В обґрунтування поданої заяви посилався на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, подальше спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим. В зв’язку з наведеним позивач просив суд постановити рішення, яким розірвати зареєстрований з відповідачкою ОСОБА_2 шлюб.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, про що надала суду відповідну письмову заяву (а.с.12) . Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 10 грудня 2004 року між позивачем і відповідачкою був зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис під №534 від 10.12.2004 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси (а.с.3). В шлюбі народилася донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8) .
Сторони у судовому засіданні підтвердили, що сімейне життя між сторонами не склалося, шлюб існує лише формально та зберегти його неможливо.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Таким чином, шлюб та шлюбні відносини можуть існувати тільки на добровільності та вільності відносин.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. За наведених обставин суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудови сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), а примушування до шлюбу не допускається.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 24, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис під №534 від 10.12.2004 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_2) – розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_2) державне мито у розмірі 17 гривень.
Від сплати держмита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1 - звільнити.
Місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити з відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_2).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І.ДРІШЛЮК