Справа № 2-2121/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  26 квітня  2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі  

головуючого судді Дрішлюка А.І.,  

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, акціонерне страхове товариство „Вексель” про відшкодування матеріальної шкоди, -      

  встановив:  

25.09.2009 р. до Малиновського районного суду міста Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 5-7). Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 30 травня 2009 року відповідач скоїв зіткнення з автомобілем  «Тойота – Карина», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль позивача відкинувся на смугу зустрічного руху де зіткнувся з автомобілем «Шевроле – Авео» державний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку. Таким чином, автомобіль позивачки отримав значні пошкодження, що є підставою для стягнення матеріальної шкоди завданої відповідачем майну позивачки.  

  В процесі розгляду справи в зв’язку з відмовою відповідача на заміну неналежного відповідача в порядку ст. 33  ЦПК України в якості співвідповідача було притягнуто ОСОБА_5, який позов визнав частково – в частині не покритой страховим полісом про обов’язкове страхування цивільної відповідальності акціонерного страхового  товариства ?ексель” (а.с. 61, 103).  

Представник ОСОБА_2 підтримав процесуальну позицію відповідача, заявив клопотання про притягнення в якості співвідповідача акціонерної страхової компанії „Вексель” (а.с. 83-84). Оскільки позивачем відповідних позовних вимог проти акціонерної страхової компанії не висувалось, а справа повни бути розглянута судом в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) страхову компанію було притягнуто в якості третьої особи на боці відповідача (ст. 35 ЦПК України).    

Третя особа на боці позивача ОСОБА_4 позов підтримав.  

Представник акціонерного страхового  товариства „Вексель” вважав, обов’язки компанії за полісом виконаними в зв’язку з укладенням між позивачем та компанією угоди про сплату частини грошових коштів та сплатою грошових коштів (а.с. 74, 89).    

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження,  суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Судом встановлено, що 30.05.2009 року ОСОБА_3 керуючи автобусом БАЗ - А07914, державний номер НОМЕР_3, на підставі договору оренди №02 від 30.12.2008 р. (а.с. 64-68) в м. Одесі не вибрав безпечну швидкість руху, не витримав безпечну дистанцію, що призвело до зіткнення з авто «Тойота – Карина», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль позивача відкинувся на смугу зустрічного руху де зіткнувся з автомобілем «Шевроле – Авео» державний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку.  

Постановою Біляєвського районного суду Одеської області №3-2364/2009 від 17.07.2009 р. ОСОБА_3 був визнаний винним  у скоєнні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 124 КУпАП (а.с. 17).  Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення або у кримінальній справі обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, ДТП, що відбулася 30 травня 2009 року є наслідком винних дій відповідача ОСОБА_3, вина якого встановлена в межах адміністративної  справи № 3-2364/2009.  

  Внаслідок ДТП позивачу була завдана матеріальна шкода, яка відповідно до  висновку автотоварознавчої експертизи №502\9 від 08.06.2009 р., що була виконана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 складала 21 148 грн. 57 коп. (ринкова вартість транспортного засобу – а.с. 19). За результатами автотоварознавчої експертизи №2473/09 від 28.08.2009 р. здійсненої СПД ОСОБА_7  відновлювальний ремонт автомобілю позивача було визнано недоцільним, та визначено розмір матеріальної шкоди у сумі 29 504 грн. 81 коп. у відповідності до ринкової вартості цієї моделі транспортних засобів (а.с. 31). Визначаючи розмір завданої позивачу шкоди суд приймає при визначенні розміру завданої шкоди останній за часом  висновок, як такий, що хронологічно наближений до часу ухвалення рішення, тобто в більшому обсязі відображає ринкову вартість автомобіля відповідного класу, оскільки за основу відповідно до висновку обох спеціалістів приймається саме ринкова вартість автотранспортного засобу.  

  З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність внаслідок заподіяної в ДТП ОСОБА_2  шкоди  третім особам є застрахованою згідно полісу №ВС/2606616, виданим акціонерним страховим товариством „Вексель” (а.с. 85). Згідно умов страхового полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн. 00 коп. на одного потерпілого, але 21.08.2009 між АСТ „Вексель” та ОСОБА_1 без присутності та згоди відповідача була укладена угода про врегулювання страхового випадку, за умовами якої позивачка отримала визначену за домовленістю сторін угоди суму відшкодування в розмірі 10574 грн. 29 коп, (а.с. 89) за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн, та зобов’язується не заявляти будь-яких претензій відшкодування матеріальної та моральної шкоди, чи додаткових умов по виплаті відшкодувань по даному випадку (а.с. 9). Таким чином, позивачка фактом підписання цієї угоди виключила можливість отримання всієї суми відшкодування, передбаченої страховим полісом та п. 9.2 ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, припинила відповідне зобов’язання (ст. 604 ЦК України).  

  Як вбачається зі змісту ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Оскільки Цивільним кодексом України діяльність, пов’язана із використанням транспортних засобів визнається  джерелом підвищеної небезпеки, ст. 1187 ЦК України передбачає відшкодування шкоди,  завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, обов’язок по відшкодуванню шкоди внаслідок ДТП покладається на відповідача ОСОБА_3 Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що максимальний можливий розмір виплати відшкодувань за цим страховим випадком за вирахуванням франшизи становить 24990 грн. 00 коп., відповідно розмір незастрахованої вищевказаним полісом матеріальної шкоди складає 4514 грн. 81 коп. Таким чином, матеріальна шкода не покрита лімітом застрахованої відповідальності підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_3, що ним не заперечується, визнається  та що відповідає положенням ст. 1194 ЦК України.  

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. З врахуванням позиції страхової компанії позивач реалізував свої право на захист, висунувши вимоги проти відповідача ОСОБА_3 Участь інших осіб в процесі обумовлена вимогами процесуального законодавства, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України).    

Разом з тим, питання про відповідність  укладеної угоди між страховою компанією та позивачем реальному волевиявленню позивача не було предметом судового розгляду, тому ці питання можуть бути вирішенні в межах самостійного судового провадження у разі подання позивачем відповідного позову.  

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином з ОСОБА_3 на користь позивача також   витрати по сплаті незалежної експертизи в розмірі 650 грн. (а.с. 5).   Позовні вимоги в частині стягнення відшкодування франшизи  як збитку позивача не заявлялись, а тому судом не стягується (ст..11 ЦПК України).  

Таким чином, суд задовольняє позов частково, покладаючи обов’язок  відшкодувати  завдану шкоду в розмірі не покритим полісом на особу вину в скоєнні ДТП, що відповідає також вимогам розумності, добросовісності та справедливості (ст. 3 ЦК України).    

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст.   79 ЦПК України відносяться   судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Тому суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача   витрати по сплаті судового збору в розмірі 189 грн. 30 коп. та ІТЗ судового процесу 120 грн.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 20, 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст.  4, 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, акціонерне страхове товариство „Вексель” про відшкодування матеріальної шкоди   – задовольнити частково.  

Стягнути з   ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 4 514 грн. 81. коп., витрати по сплаті експертизи 650 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 189 грн. 30 коп., ІТЗ судового процесу 120 грн.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне  оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Головуючий                                 А.І. Дрішлюк