Справа № 2а-17/2010 рік

ПОСТАНОВА

Іменем України

«13» квітня 2010 р.                                                                    м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд  Одеської  області

в складі: головуючого - одноособово судді  Боярського О.О.

               при секретарі – Рачицькій І.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання розпорядження незаконним і поновлення на роботі, про оплату за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в якому після уточнення позовних вимог просить визнати незаконним розпорядження голови Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області  № 15/к від 08 лютого 2008 року про звільнення його з посади заступника начальника – головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області у відповідності до п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді, поновити його на роботі у посаді заступника начальника – головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області, стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2008 року до дня поновлення на роботі в розмірі 21348 грн., а також оплату послуг адвоката в сумі 1500 грн та стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на  його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що  в оскаржуваному ним розпорядженні не вказано, з яких підстав він не відповідає займаної посаді.

Одночасно позивач посилається на те, що  весь час його роботи в райдержадміністрації він характеризувався добре, систематично підвищував свою кваліфікацію ( у 2001 році в Одеському філіалі Центру підвищення кваліфікації кадрів Української Академії державного управління при Президентові України, свідоцтво № 3428, у 2003 році в інституті післядипломної освіти і підвищення кваліфікації, свідоцтво серії СПК АК № 078710, у лютому 2004 року у Центрі підвищення кваліфікації кадрів за професійною програмою підвищення кваліфікації для керівного складу управлінь АПК райдержадміністрації, свідоцтво № 5344). Позивач зазначає, що за час праці в управлінні агропромислового розвитку Білгород-Дністровської райдержадміністрації він постійно нагороджувався різними органами за високі показники  в роботі, так 08.11.2001 року він був нагороджений Почесною відзнакою Голови Одеської обласної державної адміністрації, у листопаді 2004 року його було нагороджено грамотою начальника Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, у листопаді 2004 року він був також нагороджений грамотою голови Білгород-Дністровської районної ради. У 2004 році за поданням райдержадміністрації його було нагороджено пам’ятним нагрудним знаком, 60 років визволення м. Білгород-Дністровського від фашистських загарбників». У листопаді 2005 року він був нагороджений грамотою Народного депутата України М. Шведенко. У серпні 2006 року за сумлінну працю в органах виконавчої влади, вагомий особистий внесок у забезпечення соціально-економічного розвитку району його нагороджено грамотою голови райдержадміністрації і голови районної ради. В жовтні 2006 року рішенням колегії міністерства аграрної політики України його нагороджено трудовою відзнакою «ЗНАК ПОШАНИ». У 2007 році за належну організацію роботи інженерної служби сільгоспвиробників та сумлінне виконання  службових обов’язків в період жнив його нагороджено грамотою Білгород-Дністровської райдержадміністрації і райради.

Позивач вважає, що атестація проведена і з другими грубими порушеннями вимог Положення про проведення атестації державних службовців від 28 грудня 2000 року № 1922, а саме п. п.1,  19 вказаного положення у зв’язку з тим, що відповідачем пропущений двомісячний строк встановлений для прийняття рішення про звільнення та  атестація проведена раніш спливу трирічного терміну, встановленого для її проведення,  та п. 12 зазначеного положення, згідно якого кожна рекомендація повинна мати відповідне обґрунтування, рішення комісії щодо нього зовсім не обґрунтовано  в атестаційному листі не вказано, чому він не відповідає займаної посаді. Запропонована йому інша посада головного спеціаліста з питань тваринництва відділу з питань рослинництва та тваринництва управління агропромислового розвитку райдержадміністрації на думку позивача не відповідає його освіті.

Позивач звертає увагу на те, що його не було ознайомлено із службовою характеристикою і співбесіду його керівник перед атестацією не проводив. Крім того позивач зазначає, що після звільнення 08 лютого 2008 року, наступного дня він вийшов на роботу, був на роботі працював та на підставі усного розпорядження заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_5 разом з членами комісії доставив автомобіль марки ГАЗ-3110 з села Долинівка до АДРЕСА_1, де проживає заступник голови райдержадміністрації.

Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що  у результаті протиправних дій відповідача, йому  завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він був позбавлений можливості повноцінним життям реалізувати свої плани та можливості, його принизили в очах товаришів по роботі, працівників сільського господарства Білгород-Дністровського району, родичів і членів його сім’ї, він дуже хвилюється з приводу несправедливого відношення до нього, стратив душевний спокій, порушений його спосіб життя, в нього погіршилось здоров’я.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.  

Представник відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав вказаних у письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.  

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які  мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже ст. 235 КЗпП України надає суду право поновити працівника на роботі тільки у разі звільнення його без законної підстави.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я ( стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути  розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв’язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я,  які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

У відповідності до ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної організації, членом якої є працівник.

Процедура проведення атестації державних службовців регулюється Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 2000 року № 1922 (далі положення).

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням  голови Районної державної адміністрації про проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації у 2007 році  утворено комісію з проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації, затверджено її склад та графік проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації, згідно якого, проведення атестації керівників структурних підрозділів  районної держаної адміністрації та їх заступників призначено на 30 жовтня 2007 року.

31 жовтня 2007 року відбулося засідання атестаційної комісії з проведення атестації державних службовців Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, у присутності ОСОБА_1, на якому слухали характеристику ОСОБА_1, заступника начальника управління – головного інженера управління агропромислового розвитку, яку складав та доповідав  заступник голови районної державної адміністрації, начальник управління агропромислового розвитку, з якої вбачається, що ОСОБА_1  свої посадові обов’язки виконує не в повному обсязі,  потребує підвищення рівня працездатності та посилення відповідальності за власні посадові обов’язки, не здатний переконливо впливати на людей, у спілкуванні може подати свою точку зору, але не вміє організувати роботу підлеглих, ретельно та доцільно розподіливши робочі завдання, виконання поставлених завдань контролює несистематично, не завжди вміє само організуватися та досягти позитивних результатів у виконанні своїх посадових обов’язків та вимагати результативності в роботі від підлеглих, над підвищенням і оновленням професійного досвіду не працює.

На засіданні комісії виступили  її члени ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 , які  зазначили про неправильне відношення до роботи ОСОБА_1 , не вміння організувати роботу підлеглих, не вміння вимагати результативності в роботі підлеглих та погодились зі змістом характеристики.

ОСОБА_1 зазначив про те, що він розуміє необхідність постійно підвищувати свій рівень  освіти, і як головного інженера, і як заступника начальника управління агропромислового розвитку, визнав, що в його роботі є проблеми, але він готовий їх виправляти у своїй діяльності.

Про свою незгоду з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, ОСОБА_1 на засіданні комісії з проведення атестації держаних службовців Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не зазначив, заяву з обґрунтуванням незгоди, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності у порядку передбаченому ч. 5  п. 9 Положення  про проведення атестації державних службовців до комісії  не подав.  

Враховуючи  пояснення позивача надані комісії та те, що він не скористався своїм правом подання заяви до комісії про непогодження з відомостями викладеними у характеристиці, суд вважає, що на момент засідання комісії він був згоден з характеристикою наданою його безпосереднім керівником, та відомості викладені у неї відповідають дійсності.

31 жовтня 2007 року комісія з проведення атестації державних службовців Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за результатами  розгляду характеристики, аналізу виконання основних обов’язків , результативності роботи  вирішила, що ОСОБА_1  не відповідає займаній посаді та запропоновала перевести ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста з питань  тваринництва відділу з питань рослинництва та тваринництва управління агропромислового розвитку райдержадміністрації за його згодою, або в разі відмови звільнити  з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Результати  атестації, комісією з проведення атестації державних службовців Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, були занесені до атестаційного листа, в розділі «Результати атестації» якого зазначено, що ОСОБА_1 за результатами голосування атестаційної комісії не відповідає займаній посаді ( за -10 голосів).

29. 11. 2007 року ОСОБА_1  був ознайомлений  зі змістом атестаційного листа, що підтверджується його підписом в атестаційному листі.

Згідно п. 13 Положення  про проведення державних службовців, рішення комісії може бути оскаржене державним службовцем у встановленому порядку керівникові протягом 10 днів з дня його прийняття  без урахування терміну тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 своїм правом на оскарження рішення атестаційної комісії не скористався та рішення атестаційної комісії у передбачені законом строки не оскаржував.

Таким чином суд вважає, що посилання  позивача на ті обставини, що атестація була проведена з  порушеннями вимог п. п. 1, 9, 12 Положення про проведення атестації державних службовців є необґрунтованими, оскільки  строки оскарження рішення комісії ним пропущені, при проведенні атестації ніяких зауважень щодо будь-яких порушень ним заявлено не було. Права оскарження рішення атестаційної комісії до суду законом не передбачено.  Крім того, безпідставність посилань позивача на порушення вищенаведених норм положення про проведення атестації, спростовується матеріалами справи,  з яких вбачається,  що атестація проведена у межах трирічного строку передбаченого для її проведення,  у присутності ОСОБА_1, до відома якого був доведений зміст характеристики, та за результатами, якої прийняте рішення з рекомендаціями у відповідності до п. 12 Положення.

Підставами для прийняття такого рішення були саме нездатність ОСОБА_1 забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі, про що зазначено у протоколі засідання атестаційної комісії від 31 жовтня 2007 року,  при цьому,  було враховане те, що ОСОБА_1 систематично підвищував свою кваліфікацію, про, що зазначено в атестаційному листі, але нездатність забезпечити належну дисципліну праці. на думку суду, залежить насамперед від якостей характеру відповідної людини, які не може сформувати  будь-яке підвищення кваліфікації.

Згідно з п. п. 18, 19 Положення про проведення атестації державних службовців, за результатами атестації керівник видає відповідний наказ (розпорядження). Рішення про переведення державного службовця за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається керівником у двомісячний термін з дня атестації. Прийняття такого рішення після закінчення зазначеного терміну не допускається. Час хвороби державного службовця, а також перебування його у відпустці до цього терміну не включається. Тобто рішення атестаційної комісії має рекомендаційний характер та не є остаточним. Остаточне рішення, про відповідність або невідповідність займаної посаді та необхідність звільнення,  приймає керівник підприємства у межах двомісячного строку встановленого п. 19 Положення про проведення атестації державних  службовців.

Суд вважає, що  в даному випадку, йдеться мова саме про розпорядження про результати проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації, яке приймається після атестації, в якому визнаються такими, що відповідають або не відповідають займаній посаді атестовані працівники та приймається рішення про необхідність їх звільнення або переведення, яке є окремим документом, та не є розпорядженням (наказом) про  звільнення, видача, якого передбачена КЗпП України.

03 грудня 2007 року, за результатами проведеної атестації державних службовців районної державної адміністрації, ОСОБА_1, заступнику начальника управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації – головного інженеру, було запропоновано переведення на вакантну посаду головного спеціаліста з питань тваринництва відділу з питань рослинництва та тваринництва управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації. Згідно акту від 03 грудня 2007 року, складеного відповідною комісією,  ОСОБА_1 прочитано вголос та надано пропозицію про працевлаштування, але від підпису про ознайомлення він відмовився. Відомості про його згоду на переведення на іншу посаду відсутні.

05 грудня 2007 року головою районної державної адміністрації було видане розпорядження про результати проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації у 2007 році, згідно якого ОСОБА_1, заступника начальника управління агропромислового  розвитку – головного інженера, остаточно визнано таким, що не відповідає займаній посаді та доручено оформити документи на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

На виконання положень ст. 43 КЗпП України районною державною адміністрацією до первинної профспілкової організації управління агропромислового розвитку райдержадміністрації було направлено клопотання від 05.12.2007 року № 20-3547, щодо погодження з профспілковою організацією   звільнення  з займаної посади ОСОБА_1 Щодо цього питання первинна профспілкова організація  управління агропромислового розвитку райдержадміністрації надала копію протоколу № 3 від 24.12.2007 року на 3- аркушах про прийняття рішення з цього питання, згідно якого не погоджено звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

09.01.2008 року № 31-65  районною державною адміністрацією до первинної профспілкової організації управління агропромислового розвитку райдержадміністрації було направлене повторне клопотання про погодження з профспілковою організацією звільнення з займаної посади ОСОБА_1 05 лютого 2008 року первинна профспілкова організація управління агропромислового розвитку райдержадміністрації  надала копію протоколу № 5 від 04.02.2008 року про прийняте рішення на 3-аркушах про прийняття рішення з цього питання, згідно якого погодила звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.  

 08 лютого 2008 року, розпорядженням голови районної державної адміністрації,  ОСОБА_1,  заступника начальника  - головного управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, звільнено з займаної посади у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді, у відповідності до п. 2 ст. 40 КЗпП України на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 05 грудня 2007 року № 152/к-2007 року «Про результати проведення атестації державних службовців районної державної адміністрації у 2007 році  та узгодження звільнення з первинної профспілкової організації управління агропромислового розвитку протокол від 04.02.2008 року № 5.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово намагався працевлаштувати позивача. На день видачі розпорядження  про звільнення позивачу 09.02.2008 року знову ж пропонувалась вакантна посада  головного спеціаліста з безпечної життєдіяльності населення – головного експерта з умов праці відділу з питань праці управління праці та соціальної політики районної державної адміністрації  на що позивачем не було надано згоди.

Ствердження позивача, що він працював наступного дня після його звільнення спростовуються поясненнями  відповідача, згідно яких,  ОСОБА_1 відповідно до умов Договору про повну матеріальну відповідальність від 25.04.2005 року укладеного  між позивачем  і відповідачем був матеріально відповідальною особою, йому надавався час на передачу матеріальних цінностей. Враховуючи, що позивач мешкав у с. Долинівка Білгород-Дністровського району, у користуванні його був службовий транспорт ГАЗ -3113, який на момент звільнення добровільно не був переданий до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації,  09 лютого 2008 року по усному розпорядженню заступника голови райдержадміністрації Чумаченка В.І., виїхала комісія до позивача у с. Долинівка з метою вилучення автотранспорту ГАЗ – 3113, який не був переданий позивачем відповідачу.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність звільнення позивача згідно п.2 ст. 40 КЗпП України, враховуючи, що відповідачем дотримано порядок звільнення та запропоновано позивачу перейти працювати  на іншу посаду на що позивачем не було надано згоди. Отже підстав для поновлення позивача на роботі у відповідності до ст. 235 КЗпП України судом не виявлено та позовні вимоги в частині визнання незаконним розпорядження Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області № 15/к від 08 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлення ОСОБА_1 у посаді заступника начальника – головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення було законним, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача  заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Щодо моральної шкоди, то згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для  організації свого життя.

У судовому засіданні встановлено, що законні права позивача відповідачем не порушенні, у зв’язку з чим,  суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також безпідставні та задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги про оплату послуг адвоката, у зв’язку з тим,  що підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.  

Керуючись  ст.ст. 40, 43, 235, 237-1, 243 КЗпП України, Положенням «Про проведення атестації державних службовців» затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922,  Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, ст. ст. 2, 11, 47, 50, 69-71 , 158-170  КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні  позову про визнання розпорядження  голови Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області № 15/к від 08 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади  заступника начальника – головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області у відповідності до п. 2 ст. 40 КЗпП в зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді незаконним -  відмовити в повному обсязі

          Постанова  може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя: