Справа № 2-а-569/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М ‘ Я М    У К Р А Ї Н И

      15  квітня  2010 року                        Попаснянський районний суд Луганської області

  в складі:  головуючого судді                 Суббота М.І.                  

                   при секретарі                          Соловйової О.І.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна адміністративний позов   ОСОБА_1  до Попаснянского районного управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам війни,-

Встановив:

          Позивачка, посилаючись на те, що вона є учасником Великої вітчизняної війни і на підставі ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічне отримання одноразової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі 3-х  мінімальних пенсій за віком, а відповідач безпідставно у 2007 - 2009 роках  виплатив їй одноразову допомогу не в повному обсязі, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо  сплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги до 5-го травня у  2007 - 2009 роках та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі    3932 грн., згідно її розрахунку.

      Позивачка справу просила розглянути у її відсутність.

          Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення на позов та просив розглянути справу у його відсутність.

          Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним  позов задовольнити частково  з наступних підстав.

Так , згідно ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона  повинна  довести ті обставини, на яких  ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Із наданих позивачем документів, а саме посвідчення на а.с.7 видно, що позивач є учасником війни, а тому має право відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на щорічну матеріальну допомогу у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком до 9 травня.

 Відповідно до ст.3 Конституції України "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язує  "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Крім того ч.2 і ч.3 ст.22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та норми Конституції України, перевіряючи доводи сторін, суд вважає, що такі дії відповідача дійсно порушили право позивача на отримання  одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі  3-х  мінімальних пенсій за віком, як передбачено ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який в даному випадку є спеціальним Законом, який безпосередньо регулює існуючи правовідносини між позивачем та державою в особі її виконавчих органів. При цьому суд зазначає, що із змісту Законів України "Про Державний бюджет України" як і вище вказаних змін про порядок визначення розміру щорічної разової допомоги учасникам війни  встановлюється з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Але законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження розміру таких виплат від наявності певних коштів чи фінансування.

Враховуючи вищенаведене та вирішуючи позовні вимоги в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій у 2007 році, судом враховується наступне.

Так, відповідно до ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія частини п’ятої ст.14 ч. 5  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни була зупинена на 2007 рік. При цьому, ст.29 вищезазначеного Закону був визначений розмір виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам  війни  у розмірі  55 грн.

Але, рішенням Конституційного Cуду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення статей 29 та 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  Крім того в резолютивній частині рішення зазначено, що це рішення  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів , що визнані неконституційними.

У зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку дії відповідача дійсно є неправомірними, які  порушили  право позивача на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі  3-х  мінімальних пенсій за віком, як передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому судом враховується те, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на день виплати складав 387 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу у 2007 році разову грошову допомогу у розмірі 387 х 3 =  1161 грн. Таким чином сума недоплати складає   1161 - 55 = 1106 грн.,   й саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни у 2008 році, судом враховується наступне.

    Так, відповідно до п.20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розміру одноразової щорічної грошової допомоги, відповідно до яких розмір цієї допомоги визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. При цьому відповідно до п.1 Постанови КМУ від 12.03.2008р. №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» розмір виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни був встановлений у розмірі 65 грн.

Але, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». А відповідно до п.п.6-7 резолютивної частини цього рішення – «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Разом з тим, судом враховується, що Постанова КМУ від 12.03.2008р. №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2008 року також була чинною.

При цьому, порівнюючи вищенаведені чинні нормативно-правові акти, а саме – Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанову КМУ «183, які регулюють порядок обчислення та виплати щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, суд зазначає, що в данному випадку існує суперечливість законодавства. При цьому судом враховується, що відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульовання спірних правовідносин у 2008 року підлягає застосуванню ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова КМУ Постанова КМУ від 12.03.2008р. №183.

У зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку дії відповідача дійсно є неправомірними, які порушили право позивача на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому судом враховується те, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , на день виплати, складав 481 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу у 2008 році разову грошову допомогу у розмірі 481х 3 = 1443 грн. Таким чином сума недоплати складає   1443 - 65 =  1378 грн. , яка  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни у 2009 році, та вище зазначених рішень Конституційного Суду України, судом враховується наступне.

Мінімальна пенсія за віком  на 01.04.2009 року складала 498 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 ріку" тому відповідач повинен був до 5-го травня 2009 року сплатити позивачу  щорічну разову грошову допомогу у  розмірі  498 х 3 = 1494 грн. Тому враховуючі те, що позивачу була фактично виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 70 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача  за 2009 рік недоплачену допомогу у розмірі 1424 грн. ( 1494 – 70).

Таким чином загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає   :  1106  +  1378  + 1424  =   3908 грн.

Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору, а тому суд відповідно до вимог ст.94 КАС України вважає необхідним судові витрати, понесені по справі, віднести на рахунок держави.

При задоволенні позову частково, суд зазначає,  що позивачем неправильно був зазначений розмір мінімальних пенсій на день виплати вказаної допомоги.

Крім цього суд вважає за необхідне поновити позивачу, строк для подання позову, який він пропустив з поважних причин.      

На підставі викладеного, ст.ст.3,8,19,22,64 Конституції України, ст.ст.2,14,17,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993р., рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007р. та від 22.05.2008р. №10-рп/2008р., керуючись ст.ст.71,94,158-163,186 КАС України, суд –

Постановив:

   Поновити  ОСОБА_1. строк для подання позову.

   Позов   ОСОБА_1  задовольнити  частково.

            Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови   ОСОБА_1  в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги учаснику війни у 2007-2009 роках.

  Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації на користь  ОСОБА_1   суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни за 2007-2009 роки у розмірі   3908  грн.

  В задоволенні іншої частини позову    ОСОБА_1  відмовити за необґрунтованістю.

             На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Луганського  апеляційного  суду через Попаснянський райсуд.

Суддя: