Справа № 2а-180/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алмановій І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління ДАІ ГУМВС в Одеській обл., УДПС ДАІ м. Іллічівськ про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУМВС в Одеській обл., УДПС ДАІ м. Іллічівськ про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримав постанову інспектора УДПС ДАІ м. Іллічівськ сержанта міліції Сандуленко М.А. від 16.07.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за порушення правил обгону. З вказаною постановою позивач не згодний, оскільки здійснював обгін маршрутного таксі, що розпочало рух після висадки пасажирів, таким чином правила дорожнього руху не порушував (а.с.1-2). Крім цього позивач просить поновити його строк на оскарження постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, обґрунтовуючи свою позицію тим, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення він присутній не був, з матеріалами справи ознайомитися не мав змоги, та не отримав копію вищевказаної постанови до моменту її отримання у державного виконавця. Вказував на інші порушення його прав.
13.08.2009 р. позивач надав уточнення до позову, в яких просив замінити відповідача по справі на робітника УДПС ДАІ м. Іллічівськ, сержанта міліції Сандуленко Миколу Анатолійовича (а.с. 10).
Відділенням ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Іллічівськ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 22.09.2009 р. було надіслано заперечення проти позову, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, та розглядати справу без участі їх представника (а.с. 18-19).
Позивач надав пояснення та подав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутністю (а.с.24).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 16.07.2009 року інспектором УДПС ДАІ м. Іллічівськ, сержантом міліції Сандуленко М.А. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ВН №189906, якою на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за скоєння адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Поновлюючи строк на звернення до суду з адміністративним позовом, суд керується ст. 289 КУпАП. Виходячи з сенсу вищевказаної статті суд вважає, що пропуск строку на звернення до суду відбувся за поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку на звернення до суду підлягає задоволенню. При цьому суд керується принципами викладеними в ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, та вважає, що поновлення строку в даному конкретному випадку забезпечує право позивача на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Можливість поновлення строку на звернення до суду передбачена ч. 2 ст. 100 КАС України.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи внутрішніх справ розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ такі справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
З копії оскаржуємої постанови вбачається, що позивач – ОСОБА_2 16.07.2009 року близько 20:30 керуючи автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Перемоги у м. Іллічівськ, здійснив обгін транспортного засобу з виїздом на смугу зустрічного руху перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки „1.1”.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Оцінюючи заперечення відповідача суд виходить з того, що хоча і для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерним специфічний вид доказу – безпосереднє спостереження уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування, проте сам по собі факт складання протоколу не може бути визнаний єдиним та достатнім доказом для встановлення вини особи в скоєнні правопорушення у разі оспорення особою факту вчинення адміністративного правопорушення. Так, відповідно до ст. 254 КпАП України п ро вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
На запит суду стосовно розглядаємого випадку від ВДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру (м. Одеса) та Автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Одеській обл. надійшли копії протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ №102553, копія постанови ВН №189906 та копії пояснень понятих, що являють собою незасвідчені фотокопії документів, кількість та склад яких не відповідає зазначеному у супровідному листі №7/13-28858 від 12.11.2009 р.
В узагальненнях Верховного Суду України судової практики з розгляду адміністративних справ про деякі правопорушення на транспорті зазначено, що відповідно до ст. 256 КпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім місця, часу вчинення і суті останнього слід зазначати нормативний акт, яким передбачено відповідальність за нього, наводити пояснення правопорушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи. На практиці ж у деяких протоколах не зазначалася частина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушником діяння. У матеріалах справи нерідко не було доказів, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, даних про те, чи притягалася вона до адміністративної відповідальності раніше, а також пояснень цієї особи, свідків або підписів останніх.
Згідно зі ст. 251 КУпАП д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази суд виходить з того, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерним специфічний вид доказу – безпосереднє спостереження уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування. У зв’язку з тим, що відповідач, окрім повноваження складення протоколу про адміністративне правопорушення одночасно уповноважений також розглядати справу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що ним не додержано вимог ст. 278 КУпАП. У розглядаємому випадку в порушенні вимог ст. 256 КУпАП вбачається відсутність у протоколі пояснень, адреси та інших відомостей про свідка ОСОБА_1, пояснення якого були надіслані на запит суду у вигляді незасвідченої фотокопії та містять відомості, що мають значення для розгляду справи. Відповідно виникають обґрунтовані сумніві в справжності цього документу, оскільки відповідно до процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачене КУпАП допит свідка повинен був проведений під час процедури розгляду справи, тобто на місце в присутності позивача. Про його наявність повинно було вказано в протоколі про адміністративні правопорушення. Таким чином, суд не вважає даний доказ допустимим, і при встановленні фактичних обставин використовувати його не може.
Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судом під час розгляду позову встановлені обставини, які підтверджують позов, та які враховуються судом при винесенні постанови.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Способи захисту прав та законних інтересів позивачів (невичерпний перелік) передбачені ст. 105 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідно до ст. 293 КУпАП о рган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Невиконання в повному обсязі вимог ст.ст. 256, 278 КУпАП відповідачем та встановлена законом презумпція доведення з врахуванням відсутності схеми дорожньої розмітки на місці скоєння обгону транспортного засобу ОСОБА_2 чи інших доказів, що підтверджують факт порушення Правил позивачем, крім протоколу про адміністративне правопорушення, призводить до необхідності частково задовольнити позов, оскільки протокол про скоєння адміністративного правопорушення не може бути визнаний неправомірним, так як він є доказом по справі, а тому його оцінка здійснюється в установленому законом порядку наряду з іншими доказами, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 247, 251, 254, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 11, 12, 69, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора УДПС ДАІ м. Іллічівськ сержанта міліції Сандуленко Миколи Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови інспектора УДПС ДАІ м. Іллічівськ сержанта міліції Сандуленко Миколи Анатолійовича від 16.07.2009 року.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення прийняту 16.07.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.
Провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрити.
В частині інших позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 186 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК