Справа № 2 – 96/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2010 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі Соловйової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів,-
встановив:
Сторони перебували в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2., які мешкають з позивачкою і на утримання яких за рішенням Харцизького міського суду від 28.03.2006р., з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку.
У заяві позивачка посилаючись на те, що відповідач не регулярно сплачує аліменти, просить суд стягнути з нього неустойку (пеню) за період з лютого 2006р. по липень 2009р.,у сумі 53857.67грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що не регулярно та не в повному обсязі сплачував відповідачці аліменти з поважних причин, що не мав постійної роботи, неодноразово знаходився на лікуванні, та витрачав на це значні кошти.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи вважає необхідним у задоволені позову відмовити з наступних підстав.
Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В судовому засіданні сторонами прийнято без заперечень і це підтверджується матеріалами справи ( 5-7), що сторони мають двох неповнолітніх дітей, на утримання яких за рішенням суду відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 14.02.2006р.
При цьому, згідно ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Із наданих позивачкою документів судом встановлено, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі за зазначений вище період сплачував аліменти на користь позивачки, та має заборгованість станом на 01.07.2009р., у сумі 7600.56грн. ( л.с.8-9).
З пояснень у судовому засіданні представника ВДВС Попаснянського РУЮ встановлено, що виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки, надійшов для виконання з Харцизького ВДВС у липні 2007 року, з нарахуванням заборгованості по аліментам. Після цього відповідач неодноразово викликався до виконавчої служби по сплаті заборгованості, але відповідач на той час не працював і не міг сплачувати заборгованість та аліменти у повному обсязі. Відповідача не попереджали про відповідальність за прострочення сплати аліментів.
Крім цього, з пояснень відповідача та наданих ним документів, судом встановлено, що відповідач у вище зазначений період постійної роботи не мав, працевлаштувався на постійну роботу 02.07.2009р., перебував на стаціонарному лікуванні, на що витрачав значні кошти ( л.с.17-24).
Відповідно до роз»яснень п.22 Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. « Про ви користування судами деяких норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки, настає лише при вині цієї особи.
А так як встановлено вище, виконавчий лист по сплаті аліментів надійшов на виконання до ВДВС більше як через рік після рішення суду, відповідача не було попереджено про відповідальність за прострочення сплати аліментів, він не мав постійної роботи, знаходивсь неодноразово на стаціонарному лікуванні, на що витрачав кошти, суд приходить до висновку, що заборгованість по аліментам на користь позивачки, виникла не з вини відповідача і він за своїм матеріальним станом не мав можливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти.
Судом також не було встановлено, і на це не посилалась позивачка, що відповідач навмисно ухилявся від сплати аліментів.
Крім цього, суд зазначає на неправильність представленого позивачкою розрахунку за прострочення сплати аліментів.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст.180,196 СК України, роз»ясненням Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р., керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів – відмовити.
На рішення може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, та апеляційна скарга протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження, до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області, через Попаснянський райсуд.
Суддя