ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
12 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за скаргою Регіонального уповноваженого ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області на дії начальника міського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - ВДВС Вінницького міського управління юстиції), провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Регіонального уповноваженого ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2005 року Регіональний уповноважений ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області звернувся в суд зі скаргою на дії начальника ВДВС Вінницького міського управління юстиції.
Заявник вимоги обґрунтовував тим, що начальником ВДВС Вінницького міського управління юстиції було винесено постанову від 18 січня 2005 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 170 грн. за невиконання вимог державного виконавця Медяного В.Г. під час виконання виконавчого листа про стягнення з Ліквідаційної комісії банку «Україна» у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 1800 грн., а саме вимоги від 12 січня 2005 року про надання в строк до 14 січня 2005 року відомостей про рахунки, з яких можливо стягнути заборгованість в сумі 1800 грн. на користь ОСОБА_1
Вважав вказану постанову неправомірною за відсутності в його діях вини в цьому, оскільки він надав відповідь на зазначену вимогу державного виконавця.
Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.
У касаційній скарзі Регіональний уповноважений ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник не виконав вимог державного виконавця, крім того постанова, яку оспорює заявник, скасована.
Такий висновок судів не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Згідно статті 88 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог цього закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
За змістом даної норми під час вирішення такого спору необхідно перевірити наявність складу правопорушення в діях особи, яку притягнуто до відповідальності.
З оскаржуваної постанови вбачається, що заявника притягнуто до відповідальності за ненадання станом на 18 січня 2005 року необхідних відомостей, які вимагав державний виконавець. Тобто, у зв'язку з тим, що він умисно не виконав вимогу державного виконавця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на запит державного виконавця від 12 січня 2005 року щодо надання номерів рахунків, які відкриті відповідно до постанови Правління Національного банку України від 29 червня 2001 року №249 «Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», заявник Регіональний уповноважений ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області не надав відповіді у встановлений строк до 14 січня 2005 року.
Однак, такий висновок судів не відповідає матеріалам справи, з яких вбачається, що Регіональний уповноважений ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області на виконання приписів листа державного виконавця надав відповідь про відсутність інформації про рахунки. Цю відповідь заявник відправив державному виконавцю 14 січня 2005 року, тобто у встановлений строк.
Отже, суб'єкт оскарження під час винесення постанови про притягнення заявника до відповідальності не врахував зазначеної вище відповіді заявника та не перевірив інформацію викладену в цій відповіді.
Встановлення зазначених обставин має важливе правове значення для вирішення цього спору, а саме встановлення наявності чи відсутності в діях заявника вини та об'єктивної сторони правопорушення.
За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.
Оскільки частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суду касаційної інстанції заборонено встановлювати нові обставини у справі, тому справу слід направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу регіонального уповноваженого ліквідатора банку «Україна» у Вінницькій області ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2005 року в цій справі скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Смокович М.І.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.