Справа № 2-49/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22  квітня 2010 року              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді  Слюсар Л.П.

               при секретарі          Карпенко І.Ю.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя особа Шоста Дніпропетровська державна нотаріальної контори  про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину  і визнання права власності за заповітом на домоволодіння, зустрічну позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4   про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В  червні 2008 року позивачка ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2  про визнання недійсним  свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності за заповітом. В ході розгляду справи були визначені сторони по справі. В обґрунтування своїх  позовних вимог  позивачка в позовній заяві і представник позивачки в судовому засіданні посилалися на те, що  Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року було визнано  недійсним заповіт, складений  ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 складеного на ім’я позивачки. 21.03.2008 року вказане рішення було скасовано, а Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2008 року позовна заява ОСОБА_2 до неї про  визнання  заповіту недійсним була залишена без розгляду .  05.06.2008 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 отримав в Шостій  Дніпропетровській  державній  нотаріальній конторі  свідоцтво від 14.03.2008 року, про право на спадщину  за законом  після смерті  ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.  Спадщина складалася із домоволодіння АДРЕСА_1.   Вважають вказане  свідоцтво недійсним, оскільки особа,  якій воно видане, не мала права на спадкування.   Так існує  не скасований  спадкоємцем заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому ОСОБА_5 все своє майно заповідала  позивачці.  Вказаний  заповіт  судом не визнаний недійсним.  Чоловік  ОСОБА_5 – ОСОБА_6  мав у власності будинок АДРЕСА_1.  ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, заповіту  за життя він не склав.  Після його смерті залишилося 2 спадкоємця  першої черги за законом – його дружина ОСОБА_5, яка прийняла спадщину шляхом подання до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної  контори  заяви про прийняття   спадщини, та його син – ОСОБА_2, який після смерті  батька спадщину не прийняв.  ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, не встигши отримати свідоцтво про право на спадщину.  Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом  подачі до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контор заяви про прийняття спадщини.   Просили визнати недійсним  свідоцтво  від 14 березня 2008 року про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, яке видане ОСОБА_2 Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, та визнати за позивачкою  право власності за заповітом на будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та подав зустрічну позовну заяву про визнання  свідоцтва про право на спадщину дійсним, про визнання  заповіту нікчемним  ( недійсним), про застосування до заповіту правових наслідків недійсності нікчемного  правочину.  В ході розгляду справи зустрічна позовна заява була уточнена, просили  встановити нікчемність правочину заповіту  ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3,   від 20 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 2680.   В обґрунтування вимог вказали, що   відповідачка ОСОБА_1 ніколи не була в родинних  чи близьких стосунках, а ні з  ОСОБА_2, а ні з  його померли батьком, а ні з його померлою матір’ю.  Як вбачається  з витягу  зі спадкового реєстру №7312864 від 15.11.2006 року ( заповіти/ спадкові договори) Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, що міститься на аркушах 3,4,5 спадкової справи №1076/06, що заведена 15.11.2006 року Шостою дніпропетровською державною нотаріальною контрою, заповіт   ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім’я ОСОБА_1 - за усіма параметрами   запиту, у Спадковому реєстрі – взагалі відсутній.  Отже, витягу про реєстрацію спірного заповіту в спадковому реєстрі не було та не має.  Згідно до висновку судової почеркознавчої  експертизи Дніпропетровського НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області  №69/04 від 16.10.2009 року, підпис  від імені  ОСОБА_5 на заповіті  ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 виконано не  ОСОБА_5 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3  в віці 77 років, яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а іншою особою з  імітацією підпису  ОСОБА_5.    

В судовому засіданні представник позивачки  ОСОБА_1  підтримав уточнену позовну заяву в задоволені зустрічної позовної заяви просив суд відмовити.

В судовому засіданні представники  відповідача ОСОБА_2  підтримав зустрічну позовну заяву, в задоволені  позовної заяви ОСОБА_1  просив відмовити.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився. Відповідно до листа просили розглядати справу без їх представника та ухвалити рішення  відповідно до діючого законодавства.

Третя особа приватний  нотаріус  Дніпропетровського  міського нотаріального округу  ОСОБА_4 в судовому засіданні, яке відбулося 15.05.2009 року пояснила, що  ОСОБА_5 рухалася  в супроводі молодого чоловіка і особисто підписала заповіт. Вказала, що не внесення заповіту до реєстру не є підставою для визнання його недійсним.   В подальшому відповідно до листа   просила розглядати справу в її відсутності.  

      Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги    ОСОБА_1  задоволенню  не підлягають,  а уточнена  зустрічна позовна заява   ОСОБА_2   підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,   відповідно  до повторного свідоцтва  про народження, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом  реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції  21 лютого 2007 року,   є: батьком -  ОСОБА_6, матір’ю – ОСОБА_5 ( а.с.48). Відповідно до свідоцтва про шлюб, шлюб між батьками  ОСОБА_2 зареєстровано 11.02.1955 року ( а.с.47,111).

Згідно до витягу  про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.02.2008 року  №17840286  ОСОБА_6  відповідно до  дублікату договору побудови, виданого державним нотаріальним архівом Дніпропетровської області  є власником АДРЕСА_1 ( а.с.55).  

Відповідно до  витягу із  реєстру права власності на нерухоме майно  від 12.03.2008 року  ОСОБА_6  належить на праві приватної власності  будинок АДРЕСА_1 (а.с.52).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.43). Після його смерті відкрилася спадщина   на  належну йому Ѕ частину домоволодіння  АДРЕСА_1.  Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були  дружина  ОСОБА_5 і син ОСОБА_2, який є інвалідом 2 групи з 11.09.2001 року ( а.с. 109-110).    Відповідно до спадкової справи  №620/06 заведеної 23.06.2006 року  з  заявою про прийняття спадщини  після смерті чоловіка звернулася ОСОБА_5, заява  якої надійшла  до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної  контори 23.06.2006 року, після її смерті  ( а.с.60). ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини  після смерті батька до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори не звертався.  

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.42).  Відповідно до спадкової справи №1076/06  заведеної 15.11.2006 року після смерті  ОСОБА_5,  померлої ІНФОРМАЦІЯ_3   з заявою про прийняття спадщини за заповітом  звернулася ОСОБА_1  ( а.с.36) та ОСОБА_2 ( а.с.41).  

Відповідно до заповіту, посвідченого 20 червня 2006 року  приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_4 , реєстровий номер №2680 ОСОБА_5,   на випадок своєї смерті заповідала все своє  майно ОСОБА_1 ( а.с.188).

    Як вбачається із  витягу зі спадкового реєстру №7312864 від 15.11.2006 року   Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, що міститься на  аркушах №3,4,5 спадкової справи №1076/06, заведеної 15.11.2006 року  Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, заповіт ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім’я ОСОБА_1 -  за усіма параметрами  запиту, у  Спадковому реєстрі -  відсутній.  

Відповідно до ст.52 Закону України «Про нотаріат» усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

В судовому засіданні  свідки  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10, сусіди,  розповіли про те, що  ОСОБА_5  хворіла, була лежачою  і  місяців 2-3 зовсім  не вставала з ліжка   та була  не   ходячою.  

 Суд  критично відноситься до  показання свідка ОСОБА_11, жінка якого є подругою  ОСОБА_1,  який вказав на те, що  ОСОБА_5    з допомогою  двох осіб  за два дні до смерті їздила до приватного нотаріуса, для посвідчення заповіту,  оскільки це спростовується показаннями інших свідків та доказами по справі.  

Відповідно до висновку судової  почеркознавчої експертизи Дніпропетровського НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області №69/04 від 16.10.2009 року, «Підпис  від імені  ОСОБА_5 на заповіті  ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 виконаний не  ОСОБА_5 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3  в віці 77 років, яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а іншою особою з  імітацією підпису  ОСОБА_5».

Представником позивачки за  основним позовом заявлялося клопотання, щодо призначення  по справі  повторної судово-почеркознавчої експертизи, однак  оскільки зібрані зразки підпису ОСОБА_5 відповідали часу укладання заповіту, повно і всебічно були з’ясовані обставини у справі,   і в  суду не викликало сумнівів  в правильності висновку  експерта,  тому  Ухвалою суду від 07.12.2009 року  в проведені повторної судової - почеркознавчої експертизи відмовлено.  

Відповідно до  ч.2 ст.1247 ЦК України  заповіт має бути особисто  підписаний      заповідачем.

Відповідно до ч.1ст.1257 ЦК України  заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

        Згідно до  ч.2 ст.215 ЦК України   недійсним є правочин, якщо його недійсність  встановлена законом ( нікчемний правочин). У такому разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

ч.3 Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але  одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.236 ЦК України  нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п.5  Постанови Пленуму  Верховного суду  України « Про судову практику цивільних справ про визнання  правочинів недійсними»  від 06.11.2009 року №9, вимога  про встановлення  нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності  відповідного спору.   Такий позов може  пред’являтися окремо, без застосування наслідків  недійсності  нікчемного правочину.  У цьому разі в резолютивній  частині судового  рішення суд вказує на нікчемність правочину або відмову від цьому.    

Оскільки нікчемний правочин не є юридичним фактом, то він є  недійсним з моменту вчинення.      

        Суд, з урахуванням наведеного, вважає, що доводи позивача та його представника  за зустрічним позовом  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доводи позивачки та її   представників  за основним позовом не  знайшли своє  підтвердження в судовому засіданні та задоволенню  не підлягають.

        Відповідно до ст.88 ЦПК України  підлягає стягненню  із ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2  судові витрати по справі в розмірі 81 грн.  та  витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1095 грн. 25  коп.  

 Керуючись ст.ст.203,215,216, ч.2 ст.1247, ч.2 ст.1248, ч.1 ст.1257  ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9  “Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”  ст.ст. 3,7, 10, 11,30,61, 88,  212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.    

Визнати  нікчемним правочином – заповіт ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, який  посвідчений  20 червня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 2680.

 Стягнути із  ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2  судові витрати по справі в розмірі 81 грн.  та  витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1095 грн. 25  коп., а всього  1176 грн. 25 коп.  

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,  або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

    Суддя:                                                                                            Л.П. Слюсар