ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-628/10/2370
23.04.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Гребенюка С. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та скасування рішення,
встановив:
Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано позов про визнання незаконними дій Уманської об’єднаної державної податкової інспекції по винесенню рішення про застосування штрафних (фінансових) від 17.11.2009р. № НОМЕР_1 на суму 5 927 грн. 60 коп. та скасувати зазначене рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому вручена копія акту перевірки № 002001 від 22.10.2009р., тоді як з отриманого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій слідує, що воно прийняте на підставі акту перевірки № 1706/23/05/23/НОМЕР_2, який позивачу наданий не був; представниками інспекції було пред’явлено направлення на проведення перевірки, проте було відмовлено в наданні наказу на її проведення; підприємець здійснює діяльність по роздрібній торгівлі продовольчими товарами, крім підакцизної групи; 22 жовтня 2009 року працівниками ДПІ проведено закупівлю слабоалкогольних напоїв, після чого на прохання одного з працівників, які здійснювали перевірку, до найманого працівника розміняти кошти остання повідомила, що розміняє їх зі своїх власних коштів; після передачі розміняної суми працівниками, які здійснювали перевірку, складено акт про порушення законодавства з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, перевірили касу та надали копію акту перевірки; оскаржуване рішення винесене незаконно внаслідок складення необ’єктивного акту перевірки; 27 листопада 2009 року позивач подав до Уманської ОДПІ скаргу на оспорюване рішення, проте в порушення пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” замість рішення про результати розгляду скарги інспекцією 15.12.2009р. направлено повідомлення про те, що інспекція не буде розглядати скаргу.
Присутній в судовому засіданні позивач вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що ним до Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації в Черкаській області була подана скарга на дії працівників податкової служби, в якій зазначив, що вказані працівники в ході перевірки вели себе зверхньо та нетактовно, на яку Державна податкова адміністрація в Черкаській області дала відповідь, що зверхності та нетактовності в діях працівників, які здійснювали перевірку, не було.
Крім того, позивач вказав на те, що, оскільки він є платником єдиного податку, то на нього поширюється вимоги п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому він має право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, оскільки здійснює продаж не підакцизних товарів та веде у встановленому порядку книгу обліку доходів і витрат.
В запереченнях на адміністративний позов та уточненнях до заперечень відповідач, а також присутній в судовому засіданні його представник, проти позовних вимог заперечили та просили в задоволенні позову відмовити з посиланням на те, що в результаті проведеної перевірки встановлено факт реалізації товарів без видачі продавцем відповідного розрахункового документа; при здійсненні перевірки готівкових коштів на місці проведення розрахунків виявлено їх невідповідність сумі коштів, яка зазначена в розрахунковій книжці, на загальну суму 1 117 грн. 52 коп., що підтверджується описом наявних готівкових коштів, який підписаний продавцем.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що до павільйону, де здійснює торгівлю фізична особа –підприємець ОСОБА_1, зайшов молодий чоловік, купив пляшку пива, каву, дав купюру номіналом сто гривень, вона видала товар і сказала, що здачу дасть зі своїх грошей, оскільки в касі здачі у відповідному розмірі немає, після чого чоловік вийшов з павільйону, потім знову зайшов іншим чоловіком, які разом представились працівниками податкової інспекції, показали направлення на перевірку, сказали, щоб продавець перерахувала наявні в павільйоні всі гроші, продавець перерахувала гроші, які були в коробці під прилавком, а також свої гроші, які вона принесла з собою, оскільки повинна була заплатити за квартиру. Продавець також сказала, що в коробці, де зберігаються кошти за отримані товари, знаходилось близько 70 грн., інші гроші в розмірі 1 100 грн. купюрами по сто гривень знаходились в її сумці на полиці. В подальшому продавець подзвонила хазяїну, щоби той приїхав.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_5 був встановлений факт реалізації товару без видачі продавцем відповідного розрахункового документа. Після того ОСОБА_4 зайшов до павільйону та почали здійснювати перевірку. Зазначив, що при проведенні перевірки готівкових коштів на місці проведення розрахунків, продавець вийняла грошові кошти з коробки та сама їх перерахувала, опис цих коштів був складений нею власноручно на окремому аркуші, а також ОСОБА_5 Ніяких сумок в павільйоні на видному місці не знаходилось.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що в павільйоні він здійснив закупівлю пляшки пива, банки кави та пакету соку, продавець отримала готівку номіналом 100 грн., видала товар, але не видала розрахункову квитанцію, здачу видала з коробки, яка знаходилась під прилавком. При проведенні перевірки готівкових коштів на місці проведення розрахунків, продавець вийняла грошові кошти з коробки, звідки видала здачу за товар, самостійно їх перерахувала, склала опис на окремому аркуші. Опис готівки також був складений ОСОБА_5 при її перерахунку ОСОБА_3
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 як суб’єкт господарювання, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 12.03.2003р. Згідно свідоцтва серії Б № 151755 від 01.07.2004р. позивач є платником єдиного податку із зазначенням виду діяльності –роздрібна торгівля в приміщенні до 20 кв. м., місце здійснення діяльності – АДРЕСА_1. Термін дії вказаного свідоцтва продовжений на 2009 рік.
Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно наявного в матеріалах справи плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого головою Державної податкової адміністрації в Черкаській області, перевірка позивача була запланована на жовтень 2009 року.
Судом встановлено, що 22.10.2009р. в павільйоні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність позивач, посадовими особами Державної податкової адміністрації в Черкаській області проведена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
В результаті перевірки встановлено факт реалізації однієї пляшки пива “Славутич” за ціною 6 грн. 90 коп., однієї банки кави “Якобс” за ціною 29 грн. 60 коп. та пакету соку “Сандора” за ціною 9 грн. 10 коп., на загальну суму 45 грн. 60 коп., продавець отримала готівку номіналом 100 грн., видала товар, здачу, але розрахункову квитанцію не виписала та не видала.
Крім того, здійснено перевірку готівкових коштів на місці проведення розрахунків та встановлено, що фактично на час перевірки рахується 1 196 грн., а відповідно розрахункових квитанцій, виписаних з початку робочого дня, повинно рахуватись 78 грн. 48 коп., невідповідність складає 1 117 грн. 52 коп. (без урахування суми придбаних товарів).
Результати перевірки зафіксовані в акті (зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб’єкта господарювання 22.10.2009р. за № 1427/23/23/23/НОМЕР_2 та в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання 30.10.2009р. за № 1706/23/05/23/НОМЕР_2) на підставі якого та згідно Закону № 265/95-ВР відповідачем 17.11.2009р. прийнято рішення № 000233233 про застосування до позивача 5 927 грн. 60 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
З актом перевірки продавець ОСОБА_3 ознайомлена, один примірник акту отримала. В зауваженнях до акту перевірки власноручно записала, що розрахункову квитанцію не виписала, тому що не встигла і по незнанню, здачу видала зі своїх грошей, сказала, що в неї є сума 1 100 грн. і розміняла 50 грн., при переписі осталось 1 050 грн.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Згідно Постанови Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР та Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР, на пиво встановлені ставки акцизного збору, а тому пиво є підакцизним товаром.
Статтею 10 Закону № 265/95-ВР передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.
Такий перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336, згідно якого суб’єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій в разі здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.
З аналізу зазначених норм в даному випадку слідує, що позивач, який здійснює продаж пива у пляшках, факт чого підтверджений в судовому засіданні та сторонами не заперечується, може при реалізації такого пива не використовувати реєстратор розрахункових операцій, проте зобов’язаний використовувати розрахункові книжки та книги обліку доходів і витрат встановлених форм.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Факт відсутності виписки та видачі розрахункової квитанції підтверджений актом перевірки, поясненнями продавця, осіб, які здійснювали перевірку, та фактично позивачем не заперечується.
Згідно п. 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
У зв’язку з викладеним, суд вважає правомірним застосування Уманською об’єднаною державною податковою інспекцією до позивача штрафних санкцій в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначене поняття “місце проведення розрахунків” - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як встановлено в судовому засіданні, місце проведення розрахунків у позивача –це коробка, яка знаходиться під прилавком, в якій і зберігаються грошові кошти, отримані за реалізовані товари.
До пояснень позивача та свідка ОСОБА_3 стосовно того, що продавець перерахувала гроші, які були в коробці під прилавком, а також свої гроші, які вона принесла з собою, оскільки повинна була заплатити за квартиру, суд ставиться критично, оскільки вважає їх позицію захисною, направленою на уникнення відповідальності. Крім того, продавець зазначила, що в неї були наявні грошові кошти в розмірі 1 100 грн. купюрами по 100 грн., тоді як з опису готівкових коштів, підписаного ОСОБА_3 власноручно слідує, що в павільйоні знаходилась готівка купюрами по 100, 50, 20, 10, 5, 2 та 1 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Сума невідповідності складає 1 117 грн. 52 коп.
Крім того, суд зазначає, що згідно п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Стаття 22 Закону № 265/95-ВР передбачає, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Стосовно посилань позивача на Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд зазначає, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Штрафні санкції за порушення вимог Закону № 265/95-ВР не є податками і зборами (обов’язковими платежами), а тому на них вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не поширюються.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70 –72, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 28.04.2010р.
Суддя В.О. Гаврилюк