ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-5758/09/1770
15 січня 2010 р. 17год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Литвин О.С., третьої особи:< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Головної державної інспекції України на автомобільному транспорті в особі
Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області
про визнання постанови нечинною , -
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головної державної інспекції України на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області про визнання нечинною постанови №0462 від 15.07.2009р. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна постанова винесена за наслідками проведення перевірки, що проводилася відповідачем з порушенням чинного законодавства.
У судовому засіданні за згодою сторін здійснено заміну первинного позивача - ОСОБА_1, на належного позивача - суб'єкта підприємницької діяльності – фізичну особу - ОСОБА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду наступне.
16.06.2009р. працівниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акти №140268, №137010 та прийнято постанову №0462 від 15.07.2009р. про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 510грн. за перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500км одним водієм під час здійснення нерегулярних перевезень.
Постанова начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області є незаконною, оскільки факти, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності.
Так, 16.06.2009р. ОСОБА_1 здійснювалися нерегулярні перевезення пасажирів на підставі договорів з фізичною особою ОСОБА_3 від 15.06.2009р. №4 та №30 за маршрутами Київ-Рівне та Антопіль-Київ відповідно. Протяжність цього маршруту 320км, що є загальновідомою обставиною, а відтак у цьому разі присутності двох водіїв закон не вимагає.
Зазначила, що пред’явлене інспекторами завдання на перевірку не відповідало формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567. Зокрема, у завданні не було зазначено найменування суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, та не вказано місце проведення перевірки.
Крім того, перевірки позивача проводилися відповідачем хаотично, з недотриманням періодичності їх проведення. В порушення вимог ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт” та п.19 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті ці перевірки проводилися 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 24 червня 2009 року.
15 липня 2009 року, крім вищезазначеного акта перевірки, розглядалися ще сім актів перевірки, в яких було зафіксовано одне й те ж порушення – перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500км одним водієм під час здійснення нерегулярних перевезень. На підставі кожного з цих актів начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області винесено постанови про застосування до позивача фінансових санкцій.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила суду наступне.
16.06.2009р. державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області було проведено перевірку транспортних засобів, які належать позивачу, в результаті якої встановлено, що нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутами Рівне-Київ-Рівне та Антопіль-Київ-Рівне (на маршруті протяжністю понад 500км) здійснювалися одним водієм. На цій підставі відповідачем було прийнято постанову №0462 від 15.07.2009 року про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 510грн. за порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Зазначила, що завдання на перевірку відповідали формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567.
Просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16 червня 2009 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області було здійснено рейдові перевірки транспортних засобів марки «Даймлер», д.н.з.НОМЕР_1 та д.н.з.НОМЕР_2, що належать суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1. За наслідками перевірки державними інспекторами складено акти від 16.06.2009р. №140268 та №137010 (далі – акти перевірки) (а.а.с.7-8), в яких зафіксовано порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутами Рівне-Київ-Рівне та Антопіль-Київ-Рівне, а саме: перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500км одним водієм.
За результатами цих перевірок на підставі актів перевірок начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівненській області 15 липня 2009 року винесено постанову №0462 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 510 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.8 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” - перевезення пасажирів на маршруті понад 500км одним водієм (а.с.6).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі – Закон №2344-III) та ст.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Згідно з Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005р. №888, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції. Пунктом 4 цього ж Положення визначено, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб’єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Пунктами 12-19 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі - Порядок) передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Працівниками Територіального управлінням Головавтотрансінспекції в Рівненській області 16.06.2009р. було проведено рейдові перевірки позивача на підставі завдання на перевірку №033188 від 15.06.2009р.
Враховуючи специфіку рейдової перевірки, суд вважає неможливим зазначення суб’єкта господарювання, що перевіряється, та місця проведення перевірки у завданні на перевірку.
Під час проведення рейдової перевірки, серед іншого, перевіряються вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів.
Стаття 1 Закону №2344-III передбачає, що автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Частиною 10 статті 35 Закону №2344-III передбачено, що на автобусні маршрути протяжністю понад 500км у рейс повинні направлятися два водії.
Згідно зі ст.1 Закону №2344-III нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Як вбачається з договорів №4 та №30 на перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних перевезень, укладених позивачем 15 червня 2009 року з фізичною особою ОСОБА_3, перевезення пасажирів 16 червня 2009 року здійснювалося за маршрутами Київ-Рівне та Антопіль-Київ відповідно (а.а.с.45-46). Протяжність цих маршрутів не перевищує 500км, що є загальновідомою обставиною та відповідно до ч.2 ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.
Таким чином, висновки, викладені в актах перевірки, про те, що перевезення пасажирів здійснювалися позивачем на маршруті протяжністю понад 500км, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду.
Крім того, суд бере до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства щодо періодичності проведення перевірок.
Відповідно до ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал.
Пунктом 19 Порядку визначено, що строк проведення рейдової перевірки не перевищує трьох днів. У разі коли стан виконання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт потребує продовження перевірки, керівник органу державного контролю приймає рішення про продовження строку перевірки до п'яти днів, про що робить відмітку у завданні на перевірку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме з копій постанов про застосування фінансових санкцій від 15.07.2009р. та 20.07.2009р. (а.а.с.12-20), перевірки позивача Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Рівненській області проводилися 10,11,12,13,15,16,17,19,24 червня 2009 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, перевірка суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, здійснена відповідачем 16 червня 2009 року, є незаконною, такою, що порушує права та свободи позивача. Акти, складені внаслідок незаконної перевірки, не можуть бути належними доказами законності застосування до позивача фінансових санкцій та не породжують жодних правових наслідків.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеному, відповідач не надав доказів правомірності проведення перевірки та застосування до позивача фінансових санкцій.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує позивачу всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області №0462 від 15 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій нечинною.
Присудити з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дудар О.М.
Постанова складена в повному обсязі 20.01.2010 року.