ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.04.10 м. СевастопольСправа №2а-362/10/2770
о 15 год. 40 хв.
каб. № 3
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Францевіній Н.А.
за участю представників:
позивача – Яновського Олега Ігоровича, паспорт АР НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі 22.08.2006;
Мельніченко Тетяни Сергіївни, довіреність б/н від 11.11.2009;
Охапкіна Станіслава Григоровича, довіреність б/н від 12.03.2010;
відповідача –Писанко Тетяни Миколаївни, довіреність б/н від 15.09.2008;
Лященко Марини Тенгізівни, довіреність № б/н від 15.03.2010;
Тарасенко Віри Яківни, довіреність б/н від 06.04.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-стандарт-сервіс»
до Державного підприємства «Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації»
про визнання припису незаконним,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-стандарт-сервіс»(далі –ТОВ «Еко-стандарт-сервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації»(далі –ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації») про визнання незаконним припису №1-М від 28.01.2010 щодо заборони виконання робіт, пов’язаних з вимірюванням за показниками, які не входять до області атестації, прийнятого головним державним інспектором ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації» Конником О.В.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»№ 3164-IV від 01.12.2005, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 3164), Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»№ 2407-III від 17.05.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2407), що виразилося у необґрунтованому прийнятті припису №1-М від 28.01.2010.
В ході судового розгляду представник позивача в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати припис №1-М від 28.01.2010 відносно ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»щодо заборони виконувати роботи, пов’язані з вимірюваннями по показникам, які не входять до галузі атестації (визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті), прийнятого головним державним інспектором ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»Конником О.В. (а.с. 181).
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
В ході судового розгляду представник позивача на уточнених позовних вимогах наполягав.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. №14-16/531 від 02.03.2010, вважає, що припис №1-М від 28.01.2010 прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки наявність у позивача сертифіката акредитації DAC-PL-0563-08 від 23.06.2008, виданого Німецьким органом з акредитації підприємств, які працюють в сфері хімічної промисловості DACH, свідчить лише про достатній потенціал випробувальної лабораторії. При цьому, цей документ, на думку відповідача, не дає права випростовувати результати, отримані лабораторією для прийняття рішень у сфері поширення державного метрологічного нагляду (а.с.87-89).
Ухвалою від 19.02.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 03.03.2010, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 15.03.2010, за клопотанням представника позивача, судом прийняти заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії припису ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»№1-М від 28.01.2010 до ухвалення рішення в адміністративній справі № 2а-362/10/2770.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 15.03.2010 по 06.04.2010, з 06.04.2010 по 12.04.2010, з 12.04.2010 по 19.04.2010.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа Ленінською районною державною адміністрацією у м.Севастополі 14.10.2005, номер запису про включення відомостей про юридичну особу –10771020000001504, про що видано відповідне свідоцтво серії А00 №282300 (а.с.26).
Відповідно до Свідоцтва про атестацію № РИ-010/09 від 02.04.2009, виданого ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації», ТОВ «Еко-стандарт-сервіс» відповідає критеріям атестації та атестовано на право проведення вимірювань та випробувань у сфері розповсюдження державного метрологічного нагляду по видам метрологічних робіт, які входять до галузі цієї атестації, у тому числі –фізико-хімічні вимірювання та випробування нафтопродуктів (а.с.161).
Згідно із приписами статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 05.04.2007, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 877), підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, на підставі листа ТОВ «Армада»№ 265 від 04.12.2009, надана згода № 19/2-135 від 16.12.2009 на проведення позапланової перевірки ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»з державного метрологічного нагляду (а.с.177).
На підставі наказу ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»№ 76-гмн від 24.12.2009 проведена позапланова перевірка метрологічної діяльності ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»у сфері нагляду за виконанням єдності вимірювань, результати яких використовуються при контролі стану навколишнього природного середовища; керівником перевірки призначений державний інспектор по метрологічному нагляду Ляшенко М.Т.
На виконання вимог статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення перевірки, керівнику ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»перевіряючими пред'явлене направлення, що підтверджується особистим його підписом на направленні на перевірку.
За результатами проведеної перевірки перевіряючими був складений акт № 1 від 18.01.2010, у висновках якого зазначено, що метрологічна діяльність ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1765-IV від 15.06.2004 (а.с. 11-14).
При цьому, у пункті 2.3.1 зазначеного акту перевірючими зазначено, що ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»акредитовано Німецькою акредитаційною Радою у відповідністю із вимогами міжнародних стандартів DIN EN ISO/IES 17025.
Екземпляр цього акту отриманий директором ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»Яновським О.І.
Проте, супровідним листом за вих.№ 09-03/202 від 29.01.2010 ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»направлений на адресу ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»для ознайомлення акт № 1-М від 28.01.2010 та припис № 1-М від 28.01.2010.
Як слідує з акту перевірки № 1-М від 28.01.2010, який отриманий позивачем 02.02.2010, метроголічна діяльність ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»у сфері державного метрологічного нагляду при контролі стану навколишнього природного середовища не відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1765-IV від 15.06.2004, а саме: встановлені порушення п.2 ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що виразилося у проведенні вимірювань не атестованою на визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті (а.с. 16-19).
28.01.2010 ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»на підставі акту перевірки № 1-М від 28.01.2010, винесений припис № 1-М, яким ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»забороняється виконувати роботи, пов’язані з вимірюваннями по показникам, які не входять до галузі атестації (визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті).
При цьому, у зазначеному припису зазначено, що при перевірці забезпечення вимірювань, було встановлено, що лабораторія проводить випробування по показникам, на які не атестована (визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Інструкцією про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань (ПМУ 16-2000), затвердженою наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 315 від 17.05.2000, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.07.2000 за № 393/4614 (далі - Інструкція) передбачено, що вона реалізує положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»і встановлює загальні вимоги щодо порядку проведення, розгляду й оформлення результатів державного метрологічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань (далі - державний метрологічний нагляд) під час здійснення діяльності, пов'язаної з виробництвом, ввезенням, застосуванням, повіркою, калібруванням, ремонтом, прокатом та продажем засобів вимірювальної техніки, застосуванням атестованих методик виконання вимірювань та правильності проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду.
При цьому, розділом 7 Інструкції встановлений порядок оформлення й розгляду результатів державного метрологічного нагляду, а саме: за результатами кожної перевірки складається акт державного метрологічного нагляду.
Згідно п.7.2 Інструкції відповідальність за повноту, достовірність та об'єктивність викладених у акті державного метрологічного нагляду результатів перевірки несе керівник перевірки.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що діючим законодавством не передбачено, що за наслідками проведення однієї перевірки може бути складено два різних за своїми висновками екземплярів акту перевірки.
Статтею 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»№ 2406-III від 17.05.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2406) встановлено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»акредитований Німецьким органом підприємств, які працюють в сфері хімічної промисловості DACH GmbH, про що виданий відповідний сертифікат акредитації DAC-PL-0563-08 від 23.06.2008 (а.с.66-82).
Згідно додатку до Сертифікату DAC-PL-0563-08 від 23.06.2008, якій є його невід’ємною частиною, ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»акредитований на визначення вмісту нафтопродуктів у воді та ґрунті (ДСТУ ISO/TR 11046, ISO 9377) (а.с.79).
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на положення статті 6 Закону №2407, відповідно до яких акредитація здійснюється національним органом з акредитації, оскільки статтею 16 цього Закону передбачено, що, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами»№ 237/94-ВР від 10.11.1994, ратифікована Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, підписану від імені України 14 червня 1994 року в Люксембурзі.
Статтею 56 зазначеної Угоди передбачено, що співробітництво між Сторонами сприяє створенню відповідності з міжнародно узгодженими критеріями, принципами та орієнтирами в питаннях якості. Такі дії сприяють прогресу у напрямку взаємного визнання в питаннях оцінки відповідності, а також покращенню якості української продукції. З цією метою вони намагаються: сприяти розвитку відповідного співробітництва між організаціями та установами, що спеціалізуються в цих галузях; сприяти застосуванню технічних правил Співтовариства та європейських стандартів і процедур оцінки відповідності; дозволити здійснювати обмін досвідом та технічною інформацією в галузі управління якістю.
Згідно положень ст.1 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 765/2008 від 09.07.2008, що встановлює вимоги для акредитації та нагляду за ринком щодо реалізації продукції та скасовує Регламент (ЄЕС) N 339/93 (далі –Регламент), цей Регламент встановлює правила організації та здійснення акредитації органів оцінки відповідності, що виконують діяльність з оцінки відповідності.
Так, ч.13 преамбули Регламенту встановлено, що система акредитації, що діє на основі обов'язкових правил, допомагає підсилити взаємну довіру між державами-членами стосовно компетенції органів оцінки відповідності та, в результаті, стосовно виданих ними сертифікатів і протоколів випробувань. Вона, таким чином, підсилює принцип взаємного визнання і тому положення цього Регламенту про акредитацію мають застосовуватись стосовно органів, які виконують оцінку відповідності як у регламентованих, так і в нерегламентованих сферах.
Якщо гармонізоване законодавство Співтовариства забезпечує вибір органів оцінки відповідності для його застосування, прозора акредитація, як передбачається в цьому Регламенті, що забезпечує необхідний рівень конфіденційності в сертифікатах відповідності, має вважатися національними органами державної влади в межах Співтовариства найкращим способом довести технічну компетентність цих органів, що передбачено ч.12 преамбули Регламенту.
Згідно п.19, 20 преамбули Регламенту конкуренція між національними органами акредитації могла б призвести до комерціалізації їх діяльності, що було б несумісним з їх роллю як останнього рівня контролю в ланцюгу оцінки відповідності. Мета цього Регламенту - гарантувати, що в межах Європейського Союзу одне свідоцтво про акредитацію буде достатнім на всій території Союзу, і уникнення багатократної акредитації, що є додатковими витратами без додаткового значення. Щоб уникнути багатократної акредитації, покращити прийняття і визнання свідоцтв про акредитацію і виконувати ефективний моніторинг акредитованих органів оцінки відповідності, органи оцінки відповідності мають замовляти акредитацію через національний орган акредитації держави-члена, в якій їх було створено.
Відповідно до частини другої статті 11 Регламенту національні органи влади визнають еквівалентність послуг, наданих тими органами акредитації, які успішно пройшли партнерське оцінювання за статтею 10, і таким чином, приймає, на основі презумпції, згаданої в частині 1 цієї статті, свідоцтва про акредитацію цих органів та сертифікати, видані органами оцінки відповідності, акредитованими ними.
Згідно положень статті 5 Закону № 2406 державна політика у сфері підтвердження відповідності базується, зокрема, на принципі координації дій органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, розмежування їх повноважень та уникнення дублювання.
Статтею 30 Закону № 3164 передбачено, що документи, які підтверджують результати оцінки відповідності, оформлені за встановленою формою, що визначена національними стандартами, які видаються призначеними згідно з вимогами статті 28 цього Закону органами з оцінки відповідності і не потребують додаткової процедури визнання, проведеної за межами України, приймаються і визнаються в Україні, якщо процедури, виконані в іноземних державах, надають такий самий рівень забезпечення відповідності необхідним (відповідним) технічним регламентам або стандартам, як і національні процедури оцінки відповідності.
Слід зазначити, що з листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) за вих. № 7149-5/11/17 від 23.07.2008 вбачається, що ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»акредитовано на відповідність європейським стандандартам EN ISO/IES 17025 та EN ISO/IES 17011 органом з акредитації Deutsche Akkreditierungsstelle Chemie GmbH»(Німеччина), який входить до Європейського об’єднання з акредитації (ЕА). Тому Держспоживстандарт вважає за можливе проведення сертифікаційних випробувань в Системі УкрСЕПРО ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»згідно з галуззю акредитації, наведеної у додатку до атестату акредитації № DAC-PL-0563-08 від 23.06.2008 на підставі угод про співпрацю з органами сертифікації продукції як це передбачено ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і уповноваження на діяльність у Системі»(а.с.27).
Крім того, листом за вих.. № 1-10/8-1740 від 09.03.2010 ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(ДП «УкрНДНЦ») повідомив, що згідно з листом Держспоживстандарту України від 23.07.2008 за № 7149-5-11/17 на підставі угоди про співпрацю з органом сертифікації продукції, як це передбачено ДСТУ 3411-2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО». ТОВ «Еко-стандарт-сервіс» внесений до Реєстру Української державної Системи сертифікації продукції УкрСЕПРО і має право проводити сертифікаційні випробування продукції, об’єктів навколишнього природного середовища на всій території України згідно з її галуззю акредитації, що є невід’ємною частиною атестату акредитації DAC-PL-0563-08 (а.с.133).
Крім того, ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації»встановлені порушення пункту 2 статті 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», яким передбачено, що вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань.
Проте, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»здійснює діяльність у відповідності із Національним стандартом ДСТУ ISO/ІЕС 17025, з моменту отримання сертифікату акредитації, є випробувальною лабораторією, яка має право проводити випробування відповідно до галузі отриманої акредитації, а саме: проводити випробування води та ґрунті по показнику –зміст нафтопродуктів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного припису покладено на ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології і сертифікації».
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним припису щодо заборони ТОВ «Еко-стандарт-сервіс»виконувати роботи, пов’язані з вимірюваннями по показникам - визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті, оскільки вони не входять до галузі атестації.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 квітня 2010 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Державного підприємства «Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації» №1-М від 28.01.2010 щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-стандарт-сервіс» виконувати роботи, пов’язані з вимірюваннями по показникам, які не входять до галузі атестації (визначення нафтопродуктів у воді та ґрунті).
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-стандарт-сервіс»(м.Севастополь, вул.Борисова,5, код ЄДРПОУ 33713040) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.О.Єфременко