Справа № 22-1902/2010 року Головуючий першої інстанції Виродов Ю.Т.
Категорія 06 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„25” березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної у м. Донецьку ради про переведення приміщень в нежитловий фонд, визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремих входів та прибудовами, за апеляційною скаргою прокурора Київського району м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2008 року, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету територіальної громади Київського району в м. Донецьку, в якому просив перевести належні йому приміщення з прибудовами та влаштованими окремими входами першого поверху АДРЕСА_1 загальною площею 56,5 кв.м., в нежилий фонд та признати за ним право власності на ці нежитлові приміщення.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 05 серпня 2008 року йому на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 Користуючись правами власника він переобладнав вказану квартиру під нежитлове приміщення, здійснив прибудови і влаштував окремі входи і має намір в подальшому використовувати це приміщення для здійснення підприємницької діяльності. На день звернення до суду ним виконано 100% будівельних робіт, приміщення з прибудовами та окремими входами відповідає вимогам норм та правил і використання його не суперечить інтересам суб’єктів права.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Переведені належні ОСОБА_1 житлові приміщення з прибудовами та влаштованими окремими входами першого поверху (колишня квартира № 1) в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,5 кв.м. в нежитловий фонд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з прибудовами та влаштованими окремими входами першого поверху ( колишня квартира № 1) в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,5 кв.м. Зазначено здійснити державну реєстрацію в КП БТІ м. Донецька за ОСОБА_1 прав власності на вказані нежитлові приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Київського району м. Донецька подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги прокурор посилається на те, що суд не притягнув до участі у справі КП БТІ м. Донецька, поклавши при цьому на нього обов’язки по державній реєстрації нерухомого майна. Визнаючи за позивачем право власності на прибудови та нові споруди, суд вирішив питання про набуття права власності без прийняття будівель в експлуатацію у встановленому законом порядку. Також судом не залучена до участі у справі Державну архітектурно – будівельну інспекцію. Крім того, вирішуючи питання про переведення належного позивачу жилого приміщення в нежиле, суд не врахував положення ст.8 ЖК України, яка регулює порядок переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі. Крім того, позивачем поданий позов до відповідача, який фактично не існує.
В апеляційному суді прокурор підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Представник позивача – ОСОБА_2 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Київська районна у м. Донецьку рада надіслала до суду листа з проханням розглядати справу у відсутність їх представника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленим, що відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 05 серпня 2008 року ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 Користуючись правами власника він переобладнав вказану квартиру під нежитлове приміщення, здійснив прибудови і влаштував окремі входи і має намір в подальшому використовувати це приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на день звернення до суду позивачем виконано 100% будівельних робіт, приміщення з прибудовами та окремими входами відповідає вимогам норм та правил і використання його не суперечить інтересам суб’єктів права.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони обумовлені неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Такими органами згідно вказаної статті є виконавчі комітети обласної, міської Ради народних депутатів.
Позивач, маючи у власності жилу квартиру АДРЕСА_1 площею 29,6 кв.м., самовільно без дотримання встановленого законом порядку переобладнав та шляхом добудов збільшив площу приміщення до 56,5 кв.м.
За вказаних обставин суд першої інстанції помилково, з порушенням норм матеріального права дійшов висновку про можливість задоволення позову в частині переведення належного позивачу жилого приміщення з прибудовами та влаштованими окремими входами першого поверху в нежиле приміщення.
Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.
Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Обставиною, яку суд повинен з*ясувати при розгляді справи про самочинне будівництво є правовий статус земельної ділянки, на якій воно здійснено. Право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що визначають цільове призначення такої земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем взагалі не надано суду доказів щодо того, що земельна ділянка, на якій самочинно збудовані прибудови та окремі входи, була виділена йому для цієї мети, або була надана у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Представник позивача в апеляційному суді підтвердив факт відсутності будь – яких правових підстав користування або володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою, на якій він самочинно добудував прибудови та окремі входи, а також факт не звернення позивача до виконавчого комітету з приводу питання про переведення належної йому квартири в нежиле приміщення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскільки рішення про задоволення позову ухвалене на підставі беззаперечного прийняття доказів позивача, без встановлення відповідних спірним правовідносинам фактів, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах.
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, судове рішення не може вважатися законним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд , -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу прокурора Київського району м. Донецька задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2008 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Київської районної у м. Донецьку ради про переведення приміщень в нежитловий фонд, визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремих входів та прибудовами відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.В.Осипчук
О.М.Біляєва