У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 1619/ 2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Андрущенко-Луценко С.В.
Суддя-доповідач: Омельченко Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня місяця 20 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Омельченко Л.М.
Суддів: Панченка О.О., Триголова В.М.
При секретарі: Буряк С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 березня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Позивач посилався на те, що він з 1987 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4, і в цьому ж році сторони побудували жилий будинок у АДРЕСА_1, у який вони вселилися та проживали однією сім»єю.
У 2008 році шлюб було розірвано, і відповідачка ОСОБА_4 створила неможливі умови для подальшого проживання позивача у спірному житлі, у зв»язку з чим він змушений був тимчасово переїхати на інше місце проживання.
Коли ОСОБА_3 черех декілька днів повернувся з наміром жити в будинку, виявилося, що ОСОБА_4 змінила замки на вхідних дверях, не дає йому ключів від них та поселила у будинку свого співмешканця.
Посилаючись на вище викладене, позивач просив суд вселити його в будинок, розташований в АДРЕСА_1 та зобов»язати відповідачку не чинити йому перешкод в користуванні житлом.
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд до ОСОБА_3 із зустрічним позовом, в якому просила визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 на підставі ст.ст.71, 72, 167 ЖК України, а також дозволити Миргородському МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_3
Обгрунтовувала свої вимоги тим, що спірний будинок належить їй на праві приватної власності.
В ньому значиться зареєстрованим її колишній чоловік – ОСОБА_3, з яким вона перебувала у шлюбі з 1987 року по 23 травня 2008 року.
11 липня 2007 року відповідач вибув на інше постійне місце проживання, забравши всі свої особисті речі.
Перед від»їздом ОСОБА_3 сторони уклали усну угоду про розподіл спільно нажитого майна, згідно якої ОСОБА_4 залишився спірний жилий будинок, на який вона оформила право власності, а відповідачу – трактор, причіп до трактора та мотоцикл.
Оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку не знімається з реєстраційного обліку, комунальних платежів не вносить, позивач за зустрічним позовом прохала суд задовольнити її позовні вимоги.
У лютому 2010 року ОСОБА_4 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 на підставі ст.167 ЖК України, а також дозволити Миргородському МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 зі спірного будинковолодіння.
Згідно ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 березня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житлом в зв»язку з відсутністю в спірному будинку понад 6 місяців.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 березня 2010року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ОСОБА_4 задоволено.
Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням – житловим будинком АДРЕСА_1.
Дозволити Миргородському МВ ГУМВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою : АДРЕСА_1.
Рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права .
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.309 ч.1 п.п.3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, місцевий суд виходив з того, що позивач за первісним позовом не надав жодного доказу, який би підтвердив факт чинення йому з боку відповідачки ОСОБА_4 перешкод у користуванні житлом, і що остання довела в суді факт вибуття її колишнього чоловіка на інше постійне місце проживання.
Однак, з висновками суду погодитися не можна.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю .
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності .
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Місцевим судом вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами в суді першої інстанції, що ними в період шлюбу було побудовано жилий будинок в АДРЕСА_1 , де вони зареєстровані та спільно проживали(а.с.10, 14, 25).
Також правильно з»ясовано, що в липні 2007 року ОСОБА_3 тимчасово залишив спірне будинковолодіння з причин непрязних стосунків між сторонами і що з грудня 2007 року він не може вселитися у будинок, оскільки ОСОБА_4 замінила замки на вхідних дверях, не надавши позивачу нових ключів, чим створила йому перешкоди в користуванні спільною сумісною власністю.
Тому висновок суду про недоведеність ОСОБА_3 своїх позовних вимог не відповідає обставинам справи, а рішення постановлено з грубим порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим судом позбавлено позивача за первісним позовом права користування його власністю.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що, постановляючи рішення про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_4 та визнав його втратившим право по ст.107 і по ст.167 ЖК одночасно.
Разом з тим, згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК.
За таких обставин, рішення місцевого суду слід скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому на користь ОСОБА_3 слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн.50 коп., а також витрати за інформаційно-технічний розгляд справи судом в сумі 37 грн.00коп.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 березня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Вселити ОСОБА_3 в жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні житлом.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8 грн.50 коп. витрат по сплаті судового збору та 37 грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: суддя (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: