Справа № 22ц - 2565/2010 рік Головуючий першої інстанції Зайченко С.В.
Категорія: 27 Доповідач: Осипчук О.В.
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Барсуковій О.І., Осипчук О.В.
при секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») про визнання незаконним підвищення процентної ставки, про зарахування переплати в рахунок заборгованості по кредиту та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 січня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Горлівки від 15 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним з 09 січня 2009 року збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № GOIBAL 70200161 від 25.10.2007 року. Переплату у розмірі 1422 грн., зараховано в рахунок погашення заборгованості по кредиту за вказаним договором. В задоволені позову про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 81 грн. Стягнуто з позивача на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
З вказаним рішенням частково не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду в частині визнання незаконним збільшення банком процентної ставки і ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволені цих вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилається на те, що висновок суду про те, що Банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку, не відповідає дійсності., Так, діюче на момент укладення кредитного договору законодавство дозволяло банкам в односторонньому порядку змінювати процентну ставку по кредиту, що судом не було прийняте до уваги. Крім того, рішення про збільшення процентної ставки було прийнято Банком 25.12.2008 року, тому вимоги п.п.2,3 ст. 1056-1 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішення суду в частині зарахування переплати на погашення заборгованості по кредитному договору та відмови в задоволені позову про стягнення моральної шкоди ніким із сторін не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не ревізується апеляційною інстанцією.
Сторони до апеляційного суду не з*явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 25 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти на строк до 24.10.2010 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 44 280 грн. на придбання автомобіля, а також у розмірі 6788,64 грн. – на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.
Згідно п. 2.3.1. кредитного договору банк має право збільшити зі згоди позичальника розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон*юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на день набуття чинності даним договором; при зміні облікової ставки НБУ на день набуття чинності даним договором; при зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті ( за статистикою НБУ). При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про збільшення розміру ставки не пізніше ніж за 20 календарних днів до набуття чинності збільшеного розміру процентної ставки.
Згідно листа відповідача від 25 лютого 2009 року ( а.с.21) вбачається, що підставою для зміни процентної ставки по кредитному договору, укладеного з позивачем, стало прийняття Національним Банком України постанови № 107 від 21.04.2008 року «Про врегулювання грошово – кредитного ринку», відповідно до якої з 30.04.2008 року облікову ставку було змінено до 12% річних. Оскільки з 30.04.2008 року банком не було змінено процентну ставку, то право на її підвищення залишається за банком. При цьому в листі банк посилається на те, що згідно умов Договору та відповідно до п.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 було направлено листа ( повідомлення) щодо зміни відсоткової ставки за Договором.
Задовольняючи позов в частині визнання незаконним з 09 січня 2009 року збільшення відповідачем процентної ставки на кредитним договором № GOIBAL 70200161 від 25.10.2007 року, суд керувався вимогами ст.ст.651,652,ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту і виходив з того, що позивач заперечує той факт, що банк повідомив його про збільшення розміру процентної ставки, а відповідач не надав суду будь – яких доказів належного повідомлення позивача. Про підвищення процентної ставки за кредитним договором позивач дізнався 14 лютого 2009 року і 17 лютого 2009 року повідомив банк про свою незгоду з змінами до кредитного договору ( а.с.15), на що отримав відповідь банку в листі від 25.02.2009 року.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази сповіщення банком ОСОБА_1 про прийняте рішення про збільшення процентної ставки, як того передбачають умови кредитного договору та норми діючого законодавства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що банком було прийнято 25 грудня 2008 року рішення про збільшення процентної ставки нічим не підтверджено і матеріали справи не містять будь – яких відомостей щодо прийняття такого рішення та своєчасного повідомлення позивача про таке рішення.
З урахуванням наданих сторонами доказів суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неправомірність дій відповідача по збільшенню процентної ставки за користування кредитом.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на достатньо досліджених і належно оцінених ним матеріалах справи у відповідності до вимог закону.
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.І. Барсукова
О.В.Осипчук