Справа № 22ц - 3187/2010 рік Головуючий першої інстанції Шульженко Л.Б.
Категорія: 27 Доповідач: Осипчук О.В.
______________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Осипчук О.В. Біляєвої О.М.
при секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 лютого 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 лютого 2010 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 33416 грн. 90 коп., Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 364,17 грн.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» і задоволення його зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом не прийнято до уваги той факт, що відповідно до п. 3.8 «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування на загальну вартість кредиту» в разі надання кредиту в іноземній валюті банк повинен попередити споживача щодо того, що валютні ризики за кредитним договором несе споживач. Він такого попередження не отримував, в кредитному договорі така умова відсутня. Позивачем не надано доказів прострочення ним платежів на один та більше місяців. Платежі він вносив регулярно і щомісяця, але в тій сумі, яку мав можливість оплатити. Згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі регулярного внесення платежів у банка не виникає права вимагати дострокового повернення кредиту. Також вважає, що суд безпідставно не застосував вимоги ст. 652 ЦК України і не розірвав кредитний договір, оскільки в даному випадку суттєво змінилася сума за договором, сума щомісячних платежів та розмір відсотків, що є суттєвою зміною обставин. Суд невірно застосував ст. 651 ЦК України і відмову в задоволені його позовних вимог не обґрунтував в тексті судового рішення.
В апеляційному суді ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи скарги в повному обсязі.
Представник позивача до суду не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наданих сторонами доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України судом першої інстанції визнано встановленим, що відповідно кредитного договору № 227756 від 16.05.2008 року позивачем було надано кредит ОСОБА_1 на суму 6000 доларів США з терміном кінцевого погашення не пізніше 16.11.2009 року з виплатою 24% річних. Кредит видавався на побутові потреби шляхом перерахунку кредитних коштів на картрахунок, відкритий банком на ім*я ОСОБА_1 Останній умови договору не виконує належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 15.07.2009 року по кредиту в сумі 3719,14 доларів США, по процентам за користування кредитом -388,47 доларів США, штраф (фіксована частина) 32,51 доларів США, штраф (процентна складова) – 205,38 доларів США, а всього на суму 4345,50 доларів США, що еквівалентно 33416 грн. 90 коп.
Задовольняючи позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» і, відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, суд керувався вимогами ст.ст.651, 1050,1054 ЦК України і виходив з доведеності позивачем своїх вимог і того, що відповідач свої зобов’язання за договором не виконує. А підстави, які передбачені ст. 651 ЦК України для розірвання кредитного договору відсутні.
Апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В силу ч.2 ст.1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, що залишилися за договором.
Відповідно до п.2.2.8 кредитного договору позичальник зобов’язаний розміщати на картрахунку грошові кошти для погашення заборгованості за цим Договором, включає проценти за користування кредитом в сумах і в строки, зазначені в Графіку.
Згідно п.3.3 кредитного договору повернення кредиту і сплата процентів за користування кредитом згідно з п.3.1 даного Договору здійснюється в порядку і строки згідно Графіка погашення кредиту і процентів, який оформлюється у вигляді додатку 1 до даного Договору і являється його невід*ємною частиною. Суми платежів, зазначені в Графіку погашення кредиту і процентів включають заборгованість по кредиту і проценти за користування кредитом, розраховані відповідно до п.3.4 даного Договору. В разі не надходження грошових коштів на картрахунок для уплати процентів і/або частини кредиту в зазначену в Графіку дату оплати або порушення п.2.2.8 даного Договору вони ( проценти і/або частина кредиту) вважаються простроченими.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в своїй позовній заяві зазначив заборгованість по кредитному договору станом на 15 липня 2009 року у розмірі 4345,50 доларів США, що складає 33416,90 грн.
В апеляційному суді відповідач та його представник не оспорювали наявність заборгованості по кредитному договору у вказаному розмірі станом на 15.07.2009 року, але зазначали, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги квитанції про сплату відповідачем більш ніж 18000 грн. кредиту за період розгляду справи в суді.
Проте апеляційний суд не приймає ці доводи до уваги, оскільки суд розглянув вимоги в межах позову і задовольнив вимоги по стягненню заборгованості станом на 15 липня 2009 року, після цієї дати договір кредиту ще діяв і продовжували нараховуватися щомісячні платежі. Наявність у відповідача доказів сплати певної суми за кредитним договором після 15.07.2009 року може бути врахована при виконанні судового рішення.
Суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які регулюють дані правовідносини, що виникли між сторонами і з урахуванням наданих сторонами доказів вірно дійшов висновку про задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд також погоджується з відмовою суду в задоволені зустрічного позову про розірвання кредитного договору, оскільки відсутні підстави та підтвердження істотності зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.
Так, з п.2.3.8 кредитного договору вбачається, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон*юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% по зрівнянню з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору.
Вказаний пункт договору свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про свої обов’язки за кредитним договором не тільки сплачувати щомісячні платежі в разі збільшення курсу долара, але і в разі належного сповіщення його банком, платити за договором підвищену процентну ставку.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.В.Осипчук
О.М.Біляєва