Справа №22ц-794/10                                                                             Суддя першої інстанції Богатирчук Г.А.

                                                                                              Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

8 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

 головуючого                                                                 Козаченка В.І.,

 суддів:                                                             Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,  

з участю: представника позивача ОСОБА_2,                                                  

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Ленінського районного суду     м. Миколаєва від 12 листопада 2009 р., постановлену за позовом ОСОБА_4  до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

12 листопада 2009 р. ОСОБА_4 подав у суд позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2009 р. відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просив указану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що справа повинна розглядатись у суді за місцем відбування ним кримінального покарання.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 цього Кодексу при подачі позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, позивачу надано право вибору підсудності між судом за своїм місцем проживання і судом за місцем завдання шкоди.

З матеріалів позову вбачається, що позивач проживає в Ленінському районі м. Миколаєва і посилається на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 28 грудня 2006 р., яким ОСОБА_3 засуджений до 7 років позбавлення волі за скоєння злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 357,  ч. 3, 358 ч. 2 і ч. 3 КК України.

Отже, суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва правильно визначився, що даний позов підлягає розгляду у цьому суді, а тому підставно та обґрунтовано відкрив провадження по справі.

Крім того, посилання відповідача на те, що пред’явлений до нього позов повинен розглядатись в суді за місцем його знаходження (ч. 1 ст. 109 ЦПК України), в даному випадку є помилковими, оскільки ч. 1 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України та роз'яснень, наданих у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. ,,Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", Менська виправна колонія №91, де тепер перебуває відповідач, є не його місцем проживання, а кримінально-виконавчою установою виконання покарань.

Таким чином підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу судді Ленінського районного суду  м. Миколаєва від 12 листопада 2009 р. - залишити без змін.  

       Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

    Головуючий:                                                  Судді: