АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22- 1773 /2010 рік Головуючий по 1-й інстанції:
Нестеренко С.Г.
Суддя-доповідач: Омельченко Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 20 дня м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Омельченко Л.М.
Суддів: Триголова В.М., Панченка О.О.
при секретарі : Буряк С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці
на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про визнання неправомірними дій, стягнення коштів та покладення зобов»язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги дитині війни,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці щодо ненарахування та непроведення виплат ОСОБА_3щомісячних соціальних державних допомог до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 грудня 2009 року, як таку, що не відповідала вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Зобов»язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , та провести відповідні виплати з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008року та з 1 січня по 31 грудня 2009року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 70 грн.
З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат, а також на порушення судом вимог ст.100 п.1 КАСУ. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 30.06.2009 року. При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 та від 22.05.2008року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і, відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність та не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач, як орган, уповноважений призначати і виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював розмір такої пенсії, немає, тому колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530.
Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору , що розглядається .
Також правильного висновку дійшов суд, зазначивши в рішенні про відсутність порушень строку звернення позивача з даним позовом до суду.
Не заслуговують на увагу й інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1 , 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці відхилити.
Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України .
Головуючий: (підпис)
Судді : (підписи)
Згідно: