Справа № 22ц-1548/2010 рік Головуючий першої інстанції Ясинський О.В.
Категорія: 34 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„01”квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
При секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне підприємство «Компанія Ресурс – Сервіс» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо – транспортною пригодою, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 грудня 2009 року,-
В С Т А Н О В И В:
В червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього після уточнення позовних вимог матеріальну шкоду в розмірі 101004 грн. 75 коп., що спричинена дорожньо – транспортною пригодою. В обґрунтування позову посилався на те, що 10 вересня 2007 року він нотаріально оформив довіреність на ім*я ОСОБА_2 на користування та експлуатацію належного йому автомобіля «Форд – Транзит» 2001 року випуску держаний номер НОМЕР_1. 29 квітня 2008 року ОСОБА_2 без його згоди взяв зі стоянки автомобіль для вирішення власних питань і в цей же день скоїв дорожньо – транспортну пригоду, внаслідок чого було пошкоджено належний йому автомобіль. Просив стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду та 779,10 грн. понесених судових витрат.
Рішенням Селиджівського міського суду Доненцької області від 08.12.2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 101004 грн. 75 коп., та понесені судові витрати в сумі 779,10 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 260 грн. 94 коп. Автомобіль «Форд – Транзит» державний номер НОМЕР_1 залишено ОСОБА_1
З ухваленим рішенням не погодився відповідач і через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги сторона відповідача посилається на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що автомобіль «Форд – Транзит», який належить позивачеві фактично використовувався ПП «Компанія Ресурс Сервіс», та на якому відповідач весь час працював, виконуючи свої трудові обов*язки. Крім того суд в порушення вимог процесуального законодавства розглянув справу 8.12.2009 року у відсутність відповідача та його представника, що є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
В апеляційному суді представник позивача заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Відповідач та його представник до апеляційного суду не з*явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, яке подано особисто 01.04.2010 року о 10 годині 40 хвилин в канцелярію апеляційного суду Донецької області.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Суд першої інстанції встановив, що згідно нотаріально посвідченої довіреності від 10.09.2007 року позивач надав ОСОБА_2 право експлуатувати та користуватися належним йому на праві власності автомобілем «Форд – Транзит» 2001 року випуску, д/н НОМЕР_1 строком на три роки. 29 квітня 2008 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Форд – Транзит» о 15 годині 30 хвилин в с. Ленінське Красноармійського району Донецької області скоїв дорожньо – транспортну пригоду, наїхавши автомобілем на електричний стовп, внаслідок чого автомобіль зазнав пошкоджень. Згідно висновку судової автотоварознавчої та трасологічної експертизи від 23.02.2009 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобілю складає 101004,75 грн.
Задовольняючи в повному обсязі вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, і залишаючи автомобіль позивачеві, суд керувався вимогами ст. 1166 ЦК України та виходив з доведеності вини ОСОБА_2 в скоєні дорожньо – транспортної пригоди.
Апеляційний суд вважає за можливе частково погодитися з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Апеляційний суд вважає, що покладаючи відповідальність за заподіяння шкоди на водія автомобіля ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що дорожньо – транспортна пригода сталася з вини відповідача, який на правовій підставі керував транспортним засобом, який належить ОСОБА_1
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов*язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до роз*яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.9 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно висновків автотоварознавчої і трасологічної експертизи від 23.02.2009 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 138912,95 грн. Вартість матеріальної шкоди визначена як ринкова вартість транспортного засобу без урахування аварійних ушкоджень і складає 101004,75 грн.
Апеляційний суд погоджується з розміром суми шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, але при цьому суд першої інстанції, залишаючи автомобіль позивачеві, не вирішив питання про передачу деталей пошкодженого автомобіля, які відповідно до висновку експертизи підлягають заміні ( а.с. 70-71), тому рішення суду підлягає зміні.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача понесені позивачем судові витрати, оскільки вони підтверджуються квитанціями про сплату судового збору та витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, і розгляді справи без участі відповідача та його представника апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи містять відомості про належне сповіщення сторони відповідача про розгляд справи 8 грудня 2009 року о 10 годині 30 хвилин ( а.с.122).
Посилання в скарзі на те, що фактично відповідачем по справі повинно бути ПП «Компанія Ресурс – Сервіс», з якою відповідач на час скоєння дорожньо – транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах також безпідставні, оскільки відповідачем не надано жодного доказу належності пошкодженого автомобілю вказаному приватному підприємству, цей факт заперечується позивачем та третьою особою.
Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймається, оскільки вони не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов*язукє можливість скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,314-316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 грудня 2009 року змінити.
Зобов*язати ОСОБА_1 після відшкодування відповідачем спричиненої матеріальної шкоди передати ОСОБА_2 деталі автомобілю «Форд – Транзит» державний номер НОМЕР_1, які підлягають заміні, а саме:
- бампер передній центральна та ліва частини; решітка радіатора; капот; петлі капоту; фара ліва; основа антени; крило переднє праве; фронтальна панель; обтекателі; решітка обтекателя; вітрове скло; криша; каркас криши передній; каркас криши задній; водозлив правий; обшивка криши задня; ліхтар правий задній; боковина задня права; кутова стійка задня права; панель приборів; поперечна балка нижня; лонжерон передній правий; розширювальний бачок головного гальмового циліндру; радіатор системи охолодження; вентилятор в зборі; водяний насос; масляний радіатор; впускний колектор; корпус КПП.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
О.В.Осипчук