Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2476 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Притуло Л.В.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«06» травня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «17» лютого 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В позові зазначала, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно із ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В період з 2006 року по цей час така соціальна допомога їй не виплачувалась.
У 2008 році їй частково виплачувалась щомісячна державна допомога, але не у розмірі 30%, як це передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни", а у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме: у першому кварталі 2008 року - 47 грн. щомісячно, у другому кварталі - 48,1 грн. щомісячно, у третьому кварталі - 48,2 грн. щомісячно та у четвертому кварталі - 49,80 грн. щомісячно. Крім того, у січні 2009 року їй повинні були виплатити 149,40 грн., однак їй виплатити лише 49,80 грн. Таким чином, загальна сума недоплати за період 2006-2009 роки складає 5087,10 грн. Рішенням Конституційного Суду України по справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України" Про державний на 2007 рік", якими було зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни». Це рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України є остаточним і не може бути оскаржене.
З огляду на вищевикладене, просила суд поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом, починаючи з 01.01.2006 року і до часу подання позовної заяви, визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Мелітополі нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.01.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2010 року та стягнути з відповідача судові витрати.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «17» лютого 2010 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області. Визнано дії УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов’язано УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплати ОСОБА_3 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року. Стягнуто з УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 03,40 грн. в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України № 107-УІ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії складав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладання положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Таким чином, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було відновлено, а тому суд першої інстанції правомірно зобов”язав відповідача провести донарахування і виплату підвищення з 03.12.2008 року по 31.12.2008 року, враховуючи положення ст. 99 КАС України та факт звернення позивача із позовом до суду у грудні 2009 року.
Позивач вказане судове рішення не оскаржив.
Задовольняючи позовні вимоги за період з 01.01.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв”язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обгрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за відповідні періоди у 2008 та 2009 роках, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 03 грудня по 31 грудня 2008 року та за 2009рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 03 грудня 2009 року.
Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні 2010 року останній суду не надав.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 02 лютого 2010 року(дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області задовольнити частково
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «17» лютого 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: