Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 2392 / 2010 р.                            Головуючий  у  1 інстанції: Кляшторний В.С.

                                                                                                        Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,                                          

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» травня 2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:          Савченко О.В.,

Суддів:                      Стрелець Л.Г.,

 Кочеткової І.В.

При секретарі:          Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «19» лютого 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про оскарження бездіяльності Управління Пенсійного фонду України, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми соціальної допомоги, -

В С  Т А Н О В И Л А:

 В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про оскарження бездіяльності Управління Пенсійного фонду України, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми соціальної допомоги.

В позові зазначала, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно із ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В період з 2006 року по цей час така соціальна допомога їй не виплачувалась.

З огляду на вищевикладене, просила суд визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, що призвела до порушення її права на підвищення пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до теперішнього часу, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням підвищення 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни», зобов’язати відповідача визначити конкретну суму заборгованості по пенсійному забезпеченню, про індексувати суми боргу, посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним Законом, розмірі, та поновити їй пропущений нею строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «19» лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у грудні 2009 року. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 19.02.2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої за час виплат у січні – лютому 2010 року. Зобов’язано УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_3, підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 02 лютого по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у грудні 2009 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_3 доплат. Зобов’язано УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 19.02.2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року по 19.02.2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої на час виплат у січні-лютому 2010 року з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_3 доплат.

В іншій частині позову відмолено.

Не погоджуючись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді  першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково.  

        Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України № 107-УІ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії складав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладання положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.

Таким чином, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було відновлено, а тому суд першої інстанції правомірно зобов”язав відповідача провести донарахування і виплату підвищення з 03.12.2008 року по 31.12.2008 року, враховуючи положення ст. 99 КАС України та факт звернення позивача із позовом до суду у грудні 2009 року.

Позивач вказане судове рішення не оскаржив.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 01.01.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв”язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обгрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за відповідні періоди у 2008 та 2009 роках, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов”язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 03 грудня по 31 грудня 2008 року та за 2009рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 03 грудня 2009 року.

Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні 2010 року останній суду не надав.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на 02 лютого 2010 року(дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову  Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «19» лютого 2010 року у цій справі  змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: