Справа №628/946/18

Провадження №2/628/507/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

30 листопада 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніу залі суду в м. Куп`янську Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 вказавши, що відповідно до укладеного договору б/н від 07.04.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк) на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом АТ КБ " ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України (рішенням єдиного акціонера Банку) від 21.05.2018 року № 519.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 28.02.2018 року у розмірі 104295,01 грн., яка складається з: 2374,50 грн. - заборгованості за кредитом; 91637,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4840,64 грн. - заборгованості за комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4942,62 грн. - штраф (процентна складова). Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн..

Заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року, ухваленому у цивільній справі №628/946/18 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.

31.03.2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, та ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16.04.2020 р.заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у цивільній справі № 628/946/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено, та заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

05.05.2020 року до суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Полфьорової Я.В. надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких просить врахувати викладену в них позицію, зокрема вказавши, що обставини, на які відповідач посилається у заяві про перегляд заочного рішення, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду

Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи маються клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи містяться письмові заяви про розгляд справи за її відсутності, однак за присутності її представника - адвоката Мєтєльова П.А., який у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, а тому ним не дотримано свого обов`язку щодо повідомлення суду про причини своєї неявки у судове засідання, доказів поважності причини своєї неявки суду не надано. Додаткові заперечення на позовну заяву до суду не надходили. Як убачається із заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у цивільній справі № 628/946/18, зазначено, що позивачем пропущено строки давності із зверненням до суду щодо стягнення з неї суми боргу, адже картка нібито була видана у 2008 році, а строк дії карток складає 4 роки, тобто строк давності минув у 2012 р.. Відповідачу не зрозуміло, з яких розрахунків за нею виникла заборгованість у вигляді відсотків 104295,01 грн. (навіть не отримувала жодного розрахунку, яким саме чином було розраховано заборгованість помісячно, чи не було допущено помилок при розрахунку).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що

відповідно до укладеного договору б/н від 07.04.2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8-15).

До цієї анкети-заяви на підтвердження умов кредитування банк додав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua (а.с. 8-15, 112-114).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, як складову частину кредитного договору, оскільки вони не підписані боржником.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві позичальника від 07.04.2008 р. відсутні відомості щодо типу картки, отриманої саме ОСОБА_1 , відсоткова ставка за кредитом також не визначена.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.

Банком на підтвердження позовних вимог надано довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», де визначено: пільговий період користування коштами, процентну ставку, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема комісія за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, а також містяться додаткові положення, та інші умови.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користуванням кредиту, комісію, та штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07.04.2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

З правового аналізу вищевказаних норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, у заяві-анкеті від 07.04.2008 року процентна ставка та не зазначена.

Разом з тим, 07.04.2008 року ОСОБА_1 , підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9, 114), зданої довідки вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки та комісії.

Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення просив застосувати строк позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно із розрахунку, заборгованість відповідача станом на 28.02.2018 року перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 104295,01 грн., яка складається з: 2374,50 грн. - заборгованості за кредитом; 91637,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4840,64 грн. - заборгованості за комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4942,62 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-7).

Як убачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 117) ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір, за ним було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття - 16.02.2008 р., термін дії - 02/12; № НОМЕР_2 , дата відкриття - 23.02.2008 р., термін дії - 11/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття - 22.10.2012 р., термін дії - 05/16.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку 16.02.2008 року - НОМЕР_1 ; зміна кредитного ліміту - 07.04.2008 р. - 500,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 06.01.2011 р. - 600,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 27.04.2011 р. - 700,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 03.06.2011 р. - 800,00 грн.; зміна кредитного ліміту -29.07.2011 р. - 900,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 23.08.2011 р. - 1000,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 24.10.2012 р. - 2000,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 28.11.2012 р. - 2500,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 18.08.2015 р. - 2380,00 грн.; зміна кредитного ліміту - 07.11.2019 - 0,00 грн. (а.с. 115).

З доводів позивача виходить, що відповідачем останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснено 26.05.2015 року в сумі 250,00 грн., в підтвердження чого надано розрахунок заборгованості і банківську виписку по рахунку відповідача (а.с. 123-133).

В свою чергу позивач звернувся до суду з позовом шляхом відправки поштою 26.03.2018 року, що надійшов до суду 30.03.2018 року, тобто позивачем не пропущено загальну позовну давність на звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, оскільки остання не виконала умов укладеного з нею договором і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 98852,39 грн., яка складається з: 2374,50 грн. - заборгованості за кредитом; 91637,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4840,64 грн. - заборгованості за комісією.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафів, то суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4942,62 грн. - штраф (процентна складова).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів, що зазначені у розрахунку як складова заборгованості, не ґрунтуються на законі, та не узгоджені з відповідачем, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольняються частково, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1678,09 грн..

Керуючись ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 258, 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел. Ківшарівка Куп`янської міськради Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса якого: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 07.04.2008 року у розмірі 98852,39 грн., яка складається з: 2374,50 грн. - заборгованості за кредитом; 91637,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4840,64 грн. - заборгованості за комісією.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі - 1678,09 грн..

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст. 354 ЦПК України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення суду виготовлений 04.12.2020 року.

Суддя: В.В. Барабанова