Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №754/11532/19

провадження №61-10959св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_6 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , з позовом, у якому просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування кватирою АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених статтею 71 ЖК Української РСР.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач зареєстрована та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка є неприватизованою та належить до комунальної власності. Після смерті бабусі позивача - ОСОБА_8 особовий рахунок по зазначеній квартирі оформлено на позивача на підставі розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 грудня 2018 року № 657.

3. Позивач зазначала, що разом з нею в квартирі зареєстровані ще четверо осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживають без поважних причин більше вісімнадцяти років та своїх особистих речей в квартирі не мають, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

4. Відповідачі добровільно переїхали до іншого постійного місця проживання, позивач самостійно несе всі витрати по утриманню квартири, в тому числі і нарахованих на відповідачів, позаяк вони продовжують бути зареєстрованими у цій квартирі.

5. Посилаючись на те, що відповідачі не сплачують комунальних платежів та будь-якої участі в утриманні житла не беруть, спірною квартирою не цікавляться, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року у складі суддіТаран Н. Г., у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі за домовленістю з іншими членами сім`ї не проживають у спірній квартирі у зв`язку із тим, що площа вказаної не дає можливості останнім проживати в ній разом із своїми сім`ями і у відповідачів відсутнє інше житло, через що вказані обставини місцевий суд вважав поважними причинами їх відсутності у спірній квартирі понад шість місяців.

8. Суд першої інстанції також урахував, що позивач, отримуючи письмову згоду від відповідачів про зміну договору найму житлового приміщення, та подаючи її на розгляд до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, фактично визнала факт наявності у останніх прав та обов`язків члена сім`ї наймача квартири нарівні з нею, тобто погодилась, що відповідачі не проживають у квартирі з поважних причин, через що підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

10. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю позивачем факту відсутності без поважних причин відповідачів більше шести місяців у спірній квартирі, що є підставою, відповідно до статті 71 ЖК Української РСР, для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.

12. Апеляційний суд також указав, що відповідачі ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 добровільно залишили спірну квартиру, тривалий час у цьому житлі не проживають і у ньому відсутні їхні особисті речі, при цьому комунальні послуги відповідачі не сплачують та витрат по утриманню квартири не несуть, інтересу до цього житла до моменту звернення позивачки до суду із цим позовом не проявляли. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем чинилися перешкоди відповідачам у проживанні у спірній квартирі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до нього та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

14. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржена, тому не переглядається судом касаційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, а саме висновку суду касаційної інстанції про те, що при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу на підставі статті 71 ЖК Української РСР, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

16. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини довготривалої відсутності ОСОБА_2 у спірній квартирі з поважних причин, що є обов`язковою умовою для визнання останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

17. Касаційна скарга також містить посилання на те, що спірна квартира є єдиним житлом заявника ОСОБА_2 та він не мав наміру залишати спірну квартиру.

Доводи інших учасників справи

18. У відзив ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги, зіславшись на те, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції діяв у межах своєї компетенції та надав правову оцінку доказам. Також указує на безпідставність доводів касаційної скарги про відсутність іншого житла у ОСОБА_2 , оскільки квартира

АДРЕСА_2 придбана у шлюбі з ОСОБА_9 , а відтак, належить до спільної сумісної власності подружжя.

19. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог щодо ОСОБА_2 до закінчення касаційного провадження.

21. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 30 березня 1984 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів видано на ім`я ОСОБА_8 ордер №5246 на квартиру АДРЕСА_1 , на сім`ю в складі чотирьох осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , відповідача ОСОБА_11

23. ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся позивача - ОСОБА_8 померла.

24. Відповідно до копії заяви від 16 листопада 2018 року, яка адресована директору комунального підприємства «Керуюча компанія» позивач ОСОБА_1 після смерті її бабусі ОСОБА_8 просила надати їй дозвіл на зміну договору найму вищевказаної квартири та укласти його з нею, у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , яка була власником особового рахунку, і на зміну договору найму на позивача надали свою згоду:

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

25. Згідно копії витягу з розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 грудня 2018 року №657 дозволено

ОСОБА_1 змінити договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю її бабусі - ОСОБА_8 - власника особового рахунку.

26. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб.

27. Відповідно до акту, підписаного мешканцями квартири АДРЕСА_3 та завіреного начальником ЖЕД-313

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично не проживають у вказаній квартирі.

28. Згідно письмових пояснень ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживають останніх 8 років.

29. Відповідно до акту, підписаного мешканцями квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , та завіреного дільничним офіцером поліції Деснянського РУ ГУНП у м. Києві відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дійсно не проживають у квартирі і їхнє особисте майно у цьому житлі відсутнє.

30. 04 березня 2006 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із

ОСОБА_17 , яка взяла прізвище ОСОБА_18 , та 23 листопада 2007 року ОСОБА_9 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки, яким

квартиру АДРЕСА_2 , яка належала на той час ОСОБА_9 , було передано в іпотеку банку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

34. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили користування кватирою АДРЕСА_1 .

36. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 .

37. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

38. З обставин справи, встановлених судом, убачається, що спірна квартира виділялась із державного фонду на сім`ю ОСОБА_8 із 4 осіб, в тому числі і на відповідача ОСОБА_2 .

39. Частиною першою статті 64 Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

40. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

41. Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03).

42. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказувала на те, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає за місцем реєстрації без поважних причин, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

43. Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

44. Верховний Суд виходить з того, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

45. Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

46. Аналіз статті 71 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

47. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

48. Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

49. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду

від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження

№ 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17, провадження №61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

50. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

51. Задовольняючи позов в частині вимог до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не навів будь-яких поважних причин відсутності у спірному житлі понад шість місяців, при цьому доводи ОСОБА_2 про те, що він не має іншого житла, спростовується матеріалами справи, оскільки він проживає у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала його дружині, і передача в іпотеку цього житла відбувалася за його згоди.

52. Посилання ОСОБА_2 на те, що він не проживає у спірній квартирі через відсутність у ній достатньої площі для проживання його родини, апеляційний суд відхилив, оскільки вони не підтверджені належними і достатніми доказами, а також не є поважними причинами у розумінні статті 71 ЖК Української РСР.

53. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

54. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

55. Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

56. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

57. Таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

58. Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її позбавлення права на житло було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

59. Позивач не аргументувала ні мету, яку вона переслідувала, подавши позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, ні співрозмірність відповідній меті. А обґрунтування пропорційності позбавлення житла Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ, від 14 грудня 2017 року).

60. Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона самостійно несе всі затрати по утриманню спірної квартири є безпідставними, оскільки боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

61. Посилання апеляційного суду на договір іпотеки від 23 листопада

2007 року, укладений між ОСОБА_9 та АКІБ «УкрСиббанк», за яким квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_9 , було передано в іпотеку банку у повній мірі не доводить наявність іншого житла у відповідача ОСОБА_2 . Надання ним згоди на укладення цього договору не може у повній мірі свідчить про те, що предмет іпотеки є його власністю. При цьому зазначені обставини не можуть бути встановлені під час розгляду цієї справи.

62. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що його непроживання у спірній квартирі пов`язане із її малою площею, неможливістю проживання в одній квартирі декільком сім`ям, а також те, що отримуючи письмову згоду від відповідачів, у тому числі ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення та подаючи її на розгляд до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, визнала факт наявності у останнього права та обов`язків члена сім`ї наймача квартири нарівні з нею, тобто погодилась, що за ОСОБА_2 зберігається право користування спірною квартирою. Складення акту про непроживання відповідача у квартирі протягом вісімнадцяти років (більше шести місяців без поважних причин) суперечить поданій заяві від усіх проживаючих членів сім`ї, що було визнано і самою позивачкою.

63. Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахував аргументи та доводи сторін у справі, дав правову оцінку наданим сторонам доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про поважністьпричин відсутності ОСОБА_2 у спірному житлі понад шість місяців.

64. Апеляційний суд, всупереч вимогам статей 367, 382 ЦПК України, переоцінив наявні в справі докази, без витребування нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, скасував законне рішення суду першої інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

65. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

66. У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в частині вирішення позовних вимог до

ОСОБА_2 встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, із залишенням у силі в наведеній частині рішення суду першої інстанції.

67. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (стаття 10 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасувати, у цій частині залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська