Справа № 640/733/18

н/п 2/953/105/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року        Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді                                               Губської Я.В.,

при секретарі                                                      Мордухович К.Г.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Харківська філія Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів, акту державного виконавця, договору іпотеки, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 , правонаступником якої є її донька – ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою та просить визнати недійсними електронні торги Державного підприємства «Сетам» по реалізації квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_5 ; визнати недійсним протокол за № 155572 від 08.04.2016 року проведення електронних торгів Державним підприємством «Сетам» по реалізації квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_5 ; визнати недійсним Акт державного виконавця Казанцева Д.О. від 29.04.2016 року про проведення електронних торгів та реалізації предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір іпотеки від 20.05.2016 року за реєстровим № 739 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лазарєвим В.М. на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати свідоцтво на право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Як на підставу позову посилається на те, що 23.03.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання недієздатною її матері – ОСОБА_5 та встановлення над нею опіки. 06.10.2016 року рішенням Київського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 640/4564/16-ц за заявою ОСОБА_1 визнано недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено ОСОБА_1 опікуном матері ОСОБА_5 . Відповідач Київський відділ ДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області знав про вищевказані обставини та при цьому не повідомив ні боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 , ні її (опікуна) про намір та дії по виставленню квартири ОСОБА_5 на торги, про призначення торгів, тощо.

ОСОБА_5 визнана недієздатною на час проведення ДВС торгів. Таким чином, Київський відділ ДВС м. Харкова повинен був зупинити виконавче провадження з 23.03.2016 року, тобто з дати звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання недієздатною її матері - ОСОБА_5 та встановлення над нею опіки, по якій 06.04.2016 року постановлена ухвала Київського райсуду м. Харкова про відкриття провадження по справі № 640/4564/16-ц. Але при цьому відповідач, яким є Київський відділ ДВС м.Харкова, не зупинив вказане виконавче провадження, а продовжував проводити виконавчі дії, а саме: 29.04.2016 року державним виконавцем Київського В ДВС ХМУЮ Казанцевим Д.О. на підставі протоколу № 155572 від 08.04.2016 року проведення електронних торгів Державного підприємства «Сетам» складено Акт державного виконавця про проведення електронних торгів та реалізацію предмета іпотеки; 29.04.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Лазаревим В.М. видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, квартиру (у наслідок бездіяльності державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження); - 20.05.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали Договір Іпотеки нерухомого майна - спірної квартири (у наслідок бездіяльності державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження). Тому, прилюдні торги по реалізації спірної квартири проведено з порушенням законодавства, а укладений за наслідками цих торгів договір купівлі - продажу має бути визнаний недійсним.

Також в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 року по цивільній справі № 2018/3528/2012 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за договорами позики у розмірі 225 155,38 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче 346 363,20 грн. та судові витрати. На виконання цього судового рішення 08.04.2016 року квартира АДРЕСА_1 реалізована на електронних торгах ДП «Сетам» Харківської філії. Позивач вважає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 року та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.05.2016 року встановлені обставини того, що прилюдні торги по реалізації квартири проведено з порушенням законодавства, а тому укладений за наслідками цих торгів договір купівлі – продажу має бути визнаний недійсним. На думку позивача, прилюдні торги з реалізації квартири проведені з порушенням вимог ч. 1 та 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 та наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року, що згідно частини першої ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину з реалізації на електронних торгах квартири недійсним. Також, позивач посилається на норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» щодо вимог до звіту про оцінку майна та чинності звіту про оцінку майна протягом 6-місячного строку з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності. Оскільки квартира була реалізована в рахунок погашення заборгованості, позивач має інтерес у продажу майна за якомога вищою ціною, цей інтерес забезпечується дотриманням належного порядку організації і проведення публічних торгів, у тому числі й визначення вартості квартири. Також вважає, що оскільки ОСОБА_2 незаконно набула право власності спірну на квартиру, вона не мала права 20.05.2016 року передавати її в іпотеку ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.01.2018 позовна заява законного представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 залишена без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.01.2018 в задоволенні заяви законного представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 про забезпечення даного позову – відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2018 було відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

26.02.2018 представником відповідача ОСОБА_2 до суду подано відзив на позов, в якому проти вимог позову заперечує в повному обсязі, просить суд відмовити.

12.04.2018 ухвалою Київського районного суду м. Харкова було зупинено провадження по даній справі до залучення у справі правонаступника позивача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова 20.09.2018 підготовче провадження по справі відновлено.

09.01.2019 постановою Харківського апеляційного суду скасовано ухвалу від 18.01.2018 Київського районного суду м.Харкова по даній справі та вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

29.03.2019 ухвалою Київського районного суду м.Харкова задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

05.08.2019 до суду подано письмові пояснення ДП «Сетам», в якому відповідач посилається на відсутність порушення вимог закони при проведенні прилюдних торгів в даній справі, в задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Київського районного суду м.Харкова від 14.04.2020, вказана справа розподілена в провадження судді Губської Я.В.

27.05.2020 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судове засідання.

24.09.2020 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова Бутенко Т.І. залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, таким чином. суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, враховуючи строк розгляду справи, а також, що сторонами надані до суду письмові пояснення, відзив, заперечення, що наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Індутний-Шматько С.М. та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в повному обсязі.

Представник Київського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи: представник Харківської філії ДП «Сетам» та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться перед органом судової влади, а не перед сторонами процесу проте жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь у справі, направлене на те, що умисне зловживанням правами перешкоджає досягненню органом судової влади вказаних завдань.

Враховуючи строку розгляду цивільної справи, а також ті обставини, що протягом судового розгляду сторони висловили позицію щодо предмету позову письмово, надані відзив, пояснення сторін, вирішено процесуальні питання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не прибули в судове засідання.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 року у цивільній справі № 2018/3528/2012 стягнуто з  ОСОБА_5  на користь  ОСОБА_4  заборгованість за договорами позики у розмірі 225 155,38 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче 346 363,20 грн., стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі судового збору 2 273,56 грн. та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 2 145,5 грн., а в цілому 4 419,06 грн. в інший частині позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили.

12.04.2014 року постановами державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавчі провадження та розпочато примусове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2016 року у справі 2018/3528/2012.

12.02.2016 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

22.02.2016 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ подано заявку директору ХФ ДП «Сетам» на проведення торгів щодо реалізації нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 за початковою ціною 346 363,20 грн.

18.03.2016 року листом ХФ ДП «Сетам» повідомлено начальника Київського ВДВС ХМУЮ про виставлення нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 за початковою ціною 346 363,20 грн.

16.03.2016 року ОСОБА_5 звернулась до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О., якою просила суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа від 16.10.2013 року на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» до розгляду даної скарги; визнати неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О. стосовно оцінки майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , зобов`язати провести оцінку майна; відкликати пакет № 42076772, внесений до ДП «СЕТАМ» в повному обсязі від 09.03.2016 – лот № 135253, направлений виконавчою службою в особі державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О.; зобов`язати державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О. зняти з реалізації арештованого майна квартиру АДРЕСА_1 , яка внесена до ДП «Сетам» згідно розділу 11 п. 2 Наказу від 22.12.2015 року.

08.04.2016 року ДП «Сетам» за участі 26 учасників реалізовано з прилюдних торгів нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 565 000 грн. та відповідно до протоколу № 155572 переможцем/покупцем торгів стала відповідач у справі ОСОБА_2 .

11.04.2016 року ОСОБА_2 сплатила повну вартість придбаного майна у розмірі 536 750 грн., що підтверджується квитанцією № 132584732.

12.04.2016 року ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Діденко С.А. у цивільній справі № 2018/3528/2012 частково задоволено скаргу ОСОБА_5 , визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О. стосовно оцінки майна, яким є квартира АДРЕСА_1 та зобов`язано провести оцінку майна, зобов`язано державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О. вчинити дії на усунення відповідних порушень закону, в іншій частині вимог відмовлено.

29.04.2016 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ Казанцевим Д.О. на підставі протоколу № 155572 від 08.04.2016 року проведення електронних торгів ДП «Сетам» складено акт державного виконавця про проведення електронних торгів та реалізацію предмета іпотеки.

29.04.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Лазаревим В.М. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 .

12.05.2016 року ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у цивільній справі № 2018/3528/2012 відхилено апеляційну скаргу Київського ВДВС ХМУЮ та залишено без змін ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на неправомірні дії державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Казанцева Д.О.

20.05.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .

26.10.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено касаційну скаргу державного виконавця Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції Казанцева Д.О., скасовано увалу Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12.05.2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.04.2017 Київським районним судом м.Харкова по справі №640/20554/14-ц розглянуто скаргу ОСОБА_5 на дії та бездіяльність державного виконавця, під час розгляду якої судом надавалася оцінка діям державного виконавця під час організації та проведення прилюдних торгів, в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.08.2017 по справі №640/20554/14-ц ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 12.04.2017 залишено без змін.

  Суд, наддавши оцінку всім доводам позивача, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_5 , оскільки остання рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.10.2016 року визнана недієздатною та ОСОБА_1 призначено її опікуном.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12.05.2016 року, якими на її думку встановлені обставини того, що прилюдні торги по реалізації квартири проведено з порушенням законодавства, вважає, що укладений за наслідками цих торгів договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним та має бути визнаний недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

08.04.2016 року, тобто до постановлення Київським районним судом м.Харкова ухвали від 12.04.2016 року ДП «Сетам» реалізовано з прилюдних торгів квартиру АДРЕСА_1 за ціною 565 000 грн. та відповідно до протоколу №155572 переможцем/покупцем торгів стала відповідач ОСОБА_2 .

Тобто, на момент проведення прилюдних торгів ухвала суду від 12.04.2016 року постановлена не була.

Крім того, ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2016 року задоволено касаційну скаргу державного виконавця Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції Казанцева Д.О. та скасовано ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 року та апеляційного суду Харківської області від 12.05.2016 року.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

При примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження, в тому числі і проведення оцінки предмета іпотеки, а також при проведенні електронних торгів з реалізації предмета іпотеки перевага надається саме нормам Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законодавчим актом у цій сфері, а його норми, у випадку колізії, превалюватимуть над нормами інших нормативно - правових актів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною другою статті 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодаржателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Пунктом 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 передбачено, що якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов`язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

У даному випадку початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлена рішенням суду.

Відповідно до п. 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.

Приймаючи до уваги викладене, предмет іпотеки має бути реалізований у відповідності до норм Закону України «Про іпотеку», що й відбулось та підтверджується матеріалами справи, а вартість квартири, встановлена рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 року у розмірі 346 363,20 грн., станом на день проведення ДП «Сетам» електронних торгів є нижчою, ніж вартість яку сплатила відповідач ОСОБА_2 як переможець на 218 636,80 грн. (565 000 - 346 363,20).

Заперечення позивача щодо неотримання різниці між початковою вартістю та ціною продажу не є підставою для визнання електронних торгів недійсними. Таким чином, порушення прав позивача при реалізації предмета іпотеки не відбулося.

Позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, також про визнання недійсним акту державного виконавця; про скасування свідоцтва від 29.04.2016 року про право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 ; про визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 ; витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, про що вказується в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком.

Як зазначається в правових позиціях Верховного Суду України у справах № 6-2677цс16, № 6-1981цс16, № 6-116цс12, № 6-174цс12, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Задля визнання прилюдних торгів недійсними необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

До правил проведення торгів належать норми трьох видів: ті, які визначають процедуру підготовки проведення торгів; ті, які регулюють порядок їх проведення; ті, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

До порушення правил підготовки торгів слід віднести опублікування інформаційного повідомлення в неналежному виданні або порушення строку його опублікування (п. 3.5 Тимчасового положення), невідповідність змісту інформаційного повідомлення вимогам, встановленим п. 3.6-3.10 зазначеного положення тощо.

Позивачем не надано доказів, підтверджуючих порушення правил підготовки торгів.

Порушенням порядку організації торгів може виступати неповідомлення державного виконавця, боржника чи стягувача про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, стартову ціну реалізації майна (п. 3.11. Тимчасового положення).

До підстав визнання прилюдних торгів недійсними має відноситися створення перепон для участі у прилюдних торгах, яке може виражатися у необґрунтованій відмові у прийнятті заяв для участі у прилюдних торгах, недопущення осіб у місце їх проведення тощо. Такі порушення обмежують кількість учасників торгів та можуть вплинути на формування продажної ціни лота, а тому мають бути визнані суттєвими підставами для визнання прилюдних торгів недійсними.

Однією з підстав визнання прилюдних торгів недійсними є порушення вимог ведення та оформлення протоколу (п.п. 4.14-4.16 Тимчасового положення); п. 4.8 Порядку), оскільки в ньому фіксується хід проведення торгів, а його належне оформлення виступає умовою переходу права власності на арештоване майно тощо.

Позивачем не надано доказів, підтверджуючих порушення порядку організації торгів.

До порушень порядку оформлення кінцевих результатів торгів відноситься підписання протоколу про проведення прилюдних торгів особою, яка не є переможцем, або ж підписання цього протоколу на інших умовах, ніж це було запропоновано переможцем торгів.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.4 наказу Мінюсту «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення торгів та реалізації арештованого нерухомого майна» від 27.10.1999 року № 68/5 передбачено, що після повного розрахунку покупців за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги та подає його на затвердження начальникові відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. На підставі цього акту нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 в повному обсязі сплатила всі необхідні платежі для участі на торгах, а після визнання її переможцем 11.04.2016 року сплатила повну вартість нерухомого майна про що в подальшому державним виконавцем 29.04.2016 року складено акт про проведені прилюдні торги та того ж дня приватним нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

В постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 6-1884цс15 зазначається, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, а саме тому окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визначення прилюдних торгів недійсними.

Позивачем не надано доказів порушення ДП «Сетам» вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, які б вплинули на результати торгів.

Порушення, допущенні державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. 18, 24, 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку передбаченому цим законом (зокрема ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. 55, 85 Закону).

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними.

Згідно Глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Вартість придбаного майна ОСОБА_2 11 квітня 2016 року сплачено в повному обсязі.

За таких обставин дії нотаріуса щодо видачі свідоцтва та реєстрації права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 відповідають вимогам Закону. Підстав для скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 не вбачається.

Також безпідставні та не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 20.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , враховуючи наступне.

20.05.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що після оформлення свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_2 не мала права 20.05.2016 року передавати квартиру в іпотеку ОСОБА_3 , оскільки на думку позивачки незаконно набула права власності на квартиру.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (стаття 1 цього Закону).

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір повинен містити вичерпний перелік істотних умов та у разі відсутності в договорі іпотеки однієї істотних умов він вважається неукладеним.

Договори іпотеки нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню. Договори іпотеки нерухомого майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно.

Договори іпотеки посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Договір іпотеки від 20.05.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лазарєвим В.М.

Договір іпотеки відповідає вимогам закону, а тому відсутні підстави вважати його недійсним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було реалізовано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Доказів, що підтверджують незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру протягом судового розгляду суду не надано.

З вищенаведених підстав також не підлягають задоволенню вимоги щодо витребування майна – квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим вимоги позовної заяви ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні, а тому у їх задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,141,258,263,265,280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Київського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (61024, м.Харків, вул.Студентська, 5/6), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), Харківська філія Державного підприємства «Сетам»(61003, м.Харків, вул.Гамарника, б.5, оф.332) про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 , визнання недійсним протоколу №155572 від 08.04.2016 про проведення електронних торгів, акту державного виконавця Казанцева Д.О. від 29.04.2016, визнання недійсним договору іпотеки від 20.05.2016 за р.№739, посвідченого ПН ХМНО Лазарєвим В.М., скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , витребування цього майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності вказану квартиру за позивачемна квартиру – відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили  після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками  справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття  апеляційного провадження або прийняття  постанови суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. 

На  рішення суду першої інстанції  протягом  30  днів  з дня  його  проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку  проголошення  в судовому засіданні  лише вступної та резолютивної частини  судового рішення  строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15  Перехідних положень  ЦПК України до дня початку  функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали  справи  витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: