Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1082/20

Провадження № 2/433/563/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рєзнікової Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 82 440,72 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» за Кредитним договором № R52150469358В від 04 жовтня 2013 року звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом надання дозволу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» на укладення договору купівлі-продажу Предмету застави з вчиненням подальших дій, пов`язаних з переоформленням даного транспортного засобу в Регіональному сервісному центрі МВС в м. Києві, наділивши ТОВ «ФК «Прайм Альянс» правом зняття з обліку та постановленням на облік транспортного засобу, правом отримувати дублікати правовстановлюючих документів, зокрема Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; зобов`язати ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» предмет застави: автомобіль марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401від 03.10.2013, з комплектами ключів та стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2027 грн.

04 жовтня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір R52150469358В від 04 жовтня 2013 року (далі - Кредитний договір) у відповідності до якого остання отримала кредит у розмірі 61 560 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 04.10.2018 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16,99% річних.

Надання кредитних коштів Відповідачу підтверджується меморіальним ордером №12406 від 04.10.2013 р. В якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів (п. 3.8. Кредитного договору) Відповідачем було укладено договір застави згідно з якого надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 03.10.2013.

Так, відповідно до п. 5.3. Договору застави, Заставодержатель реєструє обтяження Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на підставі чого до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис про обтяження автомобіля марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 03.10.2013, за яким Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» виступало обтяжувачем, а ОСОБА_1 - боржником.

Згідно з п. 5.2.4. Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором Банк має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за Договорами забезпечення у будь-який спосіб та/або одержати відшкодування з майна Позичальника, та/або звернутися до поручителів/майнових поручителів/гарантів та/або звернутися до колекторського агентства, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договорів забезпечення.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідач «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») було укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №220615нв (далі - Договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором №R52150469358В від 04.10.2013 року. 22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення право вимоги за договорами застави №220615зп, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до Відповідача за договором застави №R52150469358В-Z1 від 04.10.2013 року на предмет застави. На підставі вищезазначених договорів, до реєстраційного запису 13953979, Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено зміни, згідно з яких вилучено обтяжувача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» і додано обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

В подальшому, 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс» укладено Договір факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором №R52150469358В-Z1 від 04.10.2013 року.

14 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави до Договору факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 року, за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права вимоги до Відповідача за договором застави №R52150469358В-Z1 від 04.10.2013 року на предмет застави, а саме: автомобіля марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 03.10.2013.

Таким чином, на даний час усі права Кредитора за Кредитним договором №R52150469358B від 04.10.2013 року та Договором застави №R52150469358В-Z1 від 04.10.2013 року належать ТОB «Прайм Альянс».

Згідно п. 4.10. Кредитного договору, за наявності прострочення виконання зобов`язання Позичальником за Договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце) у т.ч. відшкодування витрат та збитків Банку, пов`язаних з неналежним виконанням Позичальником умов цього Договору.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 62 593,09 гривень, яку було відступлено ТОВ «ФК «Прайм Альянс».

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором налічується заборгованість у розмірі 82 440,72 гривень, а саме: загальної заборгованості за кредитом, яка складає 62 593,09 гривень, а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що станом на 08.07.2020 р. становить 19 847,63 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України та ст.12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату , час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до копії договору від 04 жовтня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір R52150469358В від 04 жовтня 2013 року (далі - Кредитний договір) у відповідності до якого останній отримав кредит у розмірі 61 560 гривень зі строком повернення кредитних коштів до 04.10.2018 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16,99% річних (п. 3.3.1. Кредитного договору) (а.с.5).

Надання кредитних коштів Відповідачу підтверджується меморіальним ордером №12406 від 04.10.2013 р. (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В якості забезпечення виконання зобов`язань з приводу повернення кредитних коштів (п. 3.8. Кредитного договору) Відповідачем було укладено договір застави згідно з якого надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 03.10.2013. (а.с.11-13).

Відповідно до п.1.3 Договору застави сторони, укладаючи цей Договір, досягли згоди, що за рахунок Предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимоги заставодержателя, що передбачені умовами Кредитного договору та/або цього Договору та становлять максимальний розмір вимоги заставодержателя, у тому числі: - вимоги за основним зобов`язанням, включаючи сплату процентів, комісійних винагород, штрафів, пені, інших платежів, а також будь-якого збільшення суми основного зобов`язання, передбаченого умовами Кредитного договору. При цьому сторони домовились, що застава розповсюджується на будь-яке збільшення основного зобов`язання, в тому числі у випадку збільшення процентів за кредитом, зміни графіку повернення суми основного зобов`язання, зміни строків сплати процентів та інших платежів; - вимоги щодо відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов цього Договору; - витрати, пов`язанні з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням, зверненням стягнення на Предмет застави та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), інші документально підтверджені витрати заставодержателя, якщо вони будуть мати місце.

Відповідно до п.5.7 Договору застави, звернення стягнення на Предмет застави (у т.ч. вилучити Предмет застави) у разі настання будь-якого з наступних випадків: - порушення Позичальником будь-якого зобов`язання за Кредитним договором, в тому числі при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу кредитних коштів) та/або при несплаті або часткові несплаті процентів та/або частковій несплаті комісій, та будь-яких інших платежів у строки, встановлені Кредитним договором; - порушення заставодавцем будь-якого зобов`язання за цим Договором; - вчинення заставодавцем дій, спрямованих на виникнення інших обтяжень Предмету застави на користь третіх осіб в будь-який спосіб; - вчинення заставодавцем дій, спрямованих на зменшення вартості Предмету застави або його припинення; - у випадку смерті та/або визнання безвісно відсутнім заставодавця в порядку, встановленому чинним законодавством України; - якщо інша, ніж заставодержатель, особа набула право на Предмет застави.

Відповідно до п.5.8 Договору застави - заставодержатель має право здійснити реалізацію Предмета застави або набути право власності на Предмет застави у разі невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та/або порушення справи про банкрутство застоводавця.

Згідно п.5.9 Договору застави - право на звернення стягнення на Предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов Кредитного договору заявить Позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти до настання строків, зазначених в Кредитному договорі, а Позичальник не виконує зазначене зобов`язання.

Пунктом 5.11 Договору застави визначено, що звернення стягнення на реалізацію Предмету застави відбувається у порядку, визначеному заставодержателем, в т.ч., але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.1 Договору застави - заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадках, обумовлених Кредитним договором, цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Пунктом 6.2 Договору застави визначено, що звернення стягнення на Предмет застави здійснюється в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України та може бути здійснено на підставі рішення суду або в позасудовому порядку. При цьому використання позасудових способів не позбавляє заставодержателя права звернутися до суду.

22 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за Кредитним договором № R521504693560В від 04 жовтня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (а.с.15-19).

Окрім того, 22 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зн за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором застави №R52150469358В-Z-1 від 04 жовтня 2013 року на предмет застави (а.с.20-22).

На підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зн від 22 червня 2015 року, до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено зміни, та змінено обтяжувача, а саме вилучено обтяжувача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» і додано обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» (а.с.30).

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу № 29/01/19-1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право вимоги за Кредитним договором №R52150469358В від 04 жовтня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (а.с.23-27).

Також, 29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами застави транспортних засобів до Договору факторингу № 29/01/19-1 від 25.07.2013, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором застави R52150469358В-Z1 від 04 жовтня 2013 року на предмет застави, а саме автомобіль марки - GELLY, модель - CK, тип - СЕДАН-В, 2013 року випуску, колір - сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 03.10.2013. (а.с.28-29).

Так, у відповідності ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.629 ЦК України.

Однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та перестав належним чином сплачувати кредит, у результаті чого виник борг у сумі 82 440,72 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.33-37).

Статтею 19 ЗУ «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Застава є способом забезпечення зобов`язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 03.04.2013 року у справі № 6-7цс13 та від 19.11.2014 року у справі № 6-168цс14.

Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Установлено, що ТОВ "ФК "Прайм Альянс", звертаючись до суду з указаним позовом, просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставне майно шляхом продажу предмета застави кредитором будь-якій третій особі в рахунок погашення боргових зобов`язань боржника перед кредитором.

Згідно п.5.10 Договору застави звернення стягнення та реалізація Предмету застави відбувається у порядку, визначеному Заставодержателем, в т.ч., але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадках, обумовлених Кредитним договором, цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Пунктом 6.2 Договору застави визначено, що звернення стягнення на Предмет застави здійснюється в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України та може бути здійснено на підставі рішення суду або в позасудовому порядку. При цьому використання позасудових способів не позбавляє заставодержателя права звернутися до суду.

Тобто, обраний кредитором спосіб звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу будь-якій третій особі в рахунок погашення боргових зобов`язань боржника перед кредитором, сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) та яка підтверджена у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 160/364/16-ц, від 25.03.2020 року по справі № 522/16933/17 та ін.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, слід зазначити, що звернення стягнення на предмет застави шляхом надання дозволу позивачу на продаж предмета застави без проведення публічних торгів протирічить вимогам статей 590, 591 ЦК України, статті 21 Закону України «Про заставу», та Закону України «Про виконавче провадження», де процедура реалізації майна, на яке звернено стягнення, чітко визначена, а саме реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу через аукціони (публічні торги).

Натомість рішення суду має обов`язково містити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Надання позивачу дозволу на продаж предмета застави будь-якій особі, без проведення публічних торгів та визначення початкової ціни предмета застави, може призвести до продажу предмета застави за заниженою ціною.

Окрім, цього в Договорі застави транспортного засобу R52150469358В-Z1 від 04 жовтня 2013 року не зазначений порядок реалізації рухомого майна при зверненні заставодержателем стягнення на предмет застави, що не визначає окремий порядок звернення стягнення на предмет застави та порядок його реалізації.

З огляду на вказані висновки, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав як заставодержателя, оскільки звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на нього за заставодержателем є позасудовим способом захисту.

Верховний Суд України у постанові від 05.04.2017 року у справі № 6-3034цс16 вказав, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову ТОВ "Фінансова Компанія "Прайм Альянс" в обраний ним спосіб відсутні.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.С.Гавалешко

17.11.20