№ 201/4716/14-ц

провадження 6/201/500/2020

УХВАЛА

07 грудня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ “Надра” 08 квітня 2014 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

По справі 11 червня 2014 року ухвалено рішення суду, яким позовні вимоги було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” загальний борг за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 2573713 грн. 23 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості – 173945.78 доларів США, що еквівалентно 1390588.41 грн., по відсоткам – 114436.29 доларів США, що еквівалентно 914689.27 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості – 15992.79 долари США, що еквівалентно 127830.37 грн. і штрафи за невиконання зобов`язань – 17591.04 долар США, що еквівалентно 140605.08 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” витрати на судовий збір з кожного окремо по 1218 грн.

07.07.2014 р. вищезазначене рішення суду та виконавчі листи були видані стягувачу для пред`явлення до виконання.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 р. вищезазначене рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було скасовано в частині вимог до ОСОБА_2 .

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 26 листопада 2020 року звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати питання про заміну сторони виконавчого провадження за їх відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, а також допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі № 201/4716/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року позовні вимоги – задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” загальний борг за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 2573713 грн. 23 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості – 173945.78 доларів США, що еквівалентно 1390588.41 грн., по відсоткам – 114436.29 доларів США, що еквівалентно 914689.27 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості – 15992.79 долари США, що еквівалентно 127830.37 грн. і штрафи за невиконання зобов`язань – 17591.04 долар США, що еквівалентно 140605.08 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” витрати на судовий збір з кожного окремо по 1218 грн. та Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року ріщшення жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року в оскаржуваній частині скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та відмовлено в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та за заявою стягувача судом було видано виконавчі листи по справі.

Оцінивши представлені і добуті докази, суд вважає, що заява в частині вимог про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована та підлягає задоволенню, а тому слід замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) за рішенням суду по справі № 201/4716/14-ц за позовом ПАТ “КБ “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, оскільки судом встановлено, що між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 786210/ФЛ від 12 березня 2008 року, укладений з ОСОБА_4 . Згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відповідно до якого первісний кредитор ПАТ КБ «Надра» відступив право вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), у тому числі договорами забезпечення, а саме: договором поруки від 12 березня 2008 року, який укладений з ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (п. 5 ст. 442 ЦПК України).

Тобто така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.

Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин звернення заявника із заявою про надання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» статусу стягувача відповідає змісту ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та положенню Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на що, суд вважає за необхідне задовольнити заяву в частині вимог про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В частині вимог заявника про видачу дублікатів виконавчих листів по цій справі судвважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки як витікає з матеріалів справи виконавчі листи було отримано стягувачем, крім того слід зазначити, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та доказів на підтвердження того, що виконавчий лист було саме втрачено чи інше, суду не надано.

Також судом встановлено, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цей виконавчий лист, що видано судом, було втрачено, суду не надано.

Крім того слід зазначити, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується матеріалами справи та самою заявою в якій він просить поновити вказаний строк, а також наданими та добутими доказами, однак суд може видати дублікати виконавчих документів, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що виконавчі листи втрачено попереднім стягувачем, оскільки зазначене не підтверджено належними та допустими доказами, таким чином та з урахуванням вище викладеного та зазначеного, заява не обґрунтована, не підтверджена та безпідставна, передбачених законом підстав на даний час для її задоволення немає.

З урахуванням наведеного та встановленого судом при розгляді вказані заявником у заяві обставини не свідчать про втрату виконавчих листів, і лише є його припущенням, на чому не може ґрунтуватися судове рішення, а тому підстав та доказів, що виконавчі листи було втрачено не надано.

Судом також встановлено, що у заяві не зазначено обставини які свідчать про поважність пропуску вказаного строку з поважних причин, оскільки з вказаною заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»звернулося до суду лише 26 листопада 2020 року, крім того у заяві останній про це не зазначає та на підтвердження не надано жодного доказу, що цей строк дійсно було пропущено саме з поважних причин і є передбачені законом підстави для його поновлення.

Слід звернути увагу, що підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку, а перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі та заяві доказів.

Проте в цій заяві не зазначено об`єктивних причин та обставин та не було надано відповідних доказів на підтвердження зазначеного та, що вказаний строк було пропущено саме з поважних причин та є передбачені законом підстави для його поновлення.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що причини з яких було пропущено строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання по цій справі не є поважними, також за таких обставин, чинним законодавством не передбачено видачу дублікатів виконавчих листі, а тому видавати дублікати виконавчих листів на теперішній час немає законних підстав, а тому заява в цій частині не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви в цій частині, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 76,77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 442, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат – задовольнити частково.

Замінити сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі 201/4716/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, з Публічного акціонерного товариства «Надра» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

В задоволенні вимоги зави Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 07 грудня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя