Справа  № 3-230  

                                                                                                                                                                            2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12.04.2010 р.                                                                                                                                               смт. Веселе

Суддя  Веселівського  районного  суду Запорізької  області  Нагорний А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з СГІРФО Дніпрорудненського МВМ Василівського РВ ГУ МВС України у Запорізькій області   про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженця смт. Веселе, Веселівського району, Запорізької області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за   ч. 1 ст. 206-1 Кодексу України про адміністративні  правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 р., о 10.10 год., під час оперативно-профілактичного відпрацювання виявлено, що громадянин України ОСОБА_1 незаконно перевозив на своєму автотранспорті ЗАЗ-968М, державний номер НОМЕР_1, іноземця – громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходиться на території Україні в зв’язку з порушенням встановлених правил перебування на Україні.

Своїми діями  гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 36 Постанови «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» № 1074 від 29.12.1995 р., якою передбачено, що фізичні особи в Україні не мають права приймати іноземців та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали в Україну, втратили підстави для подальшого перебування в Україні або пред’явили документи, оформлені з порушенням цих Правил, та надавати їм послуги.

Факт порушення Правил дорожнього руху України підтверджується протоколом та доданими до нього доказами, і тому суд приходить до висновку, що старшим інспектором СГІРФО дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 206-1 КпАП України – перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України.

Суд, вивчивши та дослідивши у судовому засіданні матеріали  справи, а також відповідно до ст. 280 КпАП України, з’ясувавши обставини, що мають значення для  правильного  вирішення  справи, приходить  до висновку про можливість застосування вимог ст. 22 КпАП України, якою передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений  вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності  і  обмежитись  усним  зауваженням.

При  вирішенні питання  про  застосування  положень  ст. 22 КпАП  України, суд  також  вирішує  з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного  Суду України  та Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду  судами  справ  про адміністративні правопорушення, де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо  не закріплено.

У кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної  шкідливості, не  завдали  або не здатні завдати значної  шкоди  суспільним  або  державним  інтересам, правам  та  свободам  інших осіб.

Встановлення зауваження, як заходу впливу, дає підстави говорити про невідворотність  реагування на кожне правопорушення, хоча це  не є заходом  державного  примусу  та  адміністративним  стягненням.

По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння виходячи із  засад  гуманності, хоча  саме  по собі  це  діяння як  під  час  вчинення, так  і  під  час  звільнення  від  відповідальності, залишається  правопорушенням.

Висновки щодо малозначності діяння обгрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю  суспільної  шкідливості  вчиненого  діяння  правопорушника  та  наявністю  доказів, що  підтверджують  наведене.

У судовому засіданні з даних, які містяться у адміністративному матеріалі, встановлено, що  ОСОБА_1 протягом року адміністративному стягненню не піддавався, суспільно  шкідливі  наслідки  вчиненого діяння  відсутні, порушення допустив через відсутність коштів.

Таким  чином, враховуючи  викладене  та  оцінюючи  докази,  суд  вважає  за  необхідне  за  скоєння   адміністративного правопорушення, передбаченого  ч. 1 ст. 206-1  КпАП  України, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним  зауваженням, що, по  переконанню  суду, буде  сприяти  виправленню  та  попередженню   скоєння   ним   в  подальшому  нових  правопорушень.

Керуючись  ст. ст. 221, 283-284, 287 КпАП  України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння  адміністративного  правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-1 КпАП України, звільнити у зв’язку із малозначністю  правопорушення, обмежившись  усним  зауваженням.  

Копію  постанови  направити  для  відома  старшому інспектору СГІРФО Дніпрорудненського МВМ Василівського РВ ГУ МВС України у Запорізькій області Русіній І.С.   та  ОСОБА_1

Скаргу на постанову по справі про адміністративне  правопорушення  може  бути  подано  протягом  десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних  причин  цей строк за заявою особи, на яку винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним  розглядати  скаргу.

Суддя                                                                                                       А.О. Нагорний