Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №361/1494/16-ц

провадження №61-22138св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання недійсним договорів та скасування заборони відчуження нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Дутчака І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Іванченка М. М., Желепи О. В., Лапчевської О. Ф., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Лапчевської О. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

представник відповідача - Кочін Геннадій Іванович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) з позовом, у якому просила: визнати порушеними її права як споживача фінансових послуг; визнати недійсним кредитний договір, укладений 07 травня 2008 року між нею та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»); визнати недійсним договір іпотеки, укладений 07 травня 2008 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» з моменту їх укладення; скасувати заборону відчуження нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О. В. та зареєстровану в реєстрі за № 2600.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору про надання споживчого кредиту, укладеного 07 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США з терміном погашення заборгованості не пізніше 07 травня 2018 року.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним того ж дня між сторонами, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Позивач указувала, що під час укладення кредитного договору банком порушено її права як споживача кредитної послуги, зміст цього правочину суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» та Закону України «Про Національний банк України».

5. Банк перед укладенням кредитного договору не повідомив позивача про ризики девальвації гривні, чим обмежив її право як споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Фактично всі валютні ризики за договором покладені на споживача, що призвело до порушення принципу добросовісності та істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

6. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Броварського районного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, при підписанні цього договору ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з його умовами, а саме: підписала його, отримала кредит та використала його за цільовим призначенням, тим самим не заперечувала щодо умов договору, крім того, не оскаржувала та виконував умови договору протягом тривалого часу.

9. Позивачем не доведено, що при укладенні оскаржуваного кредитного договору та договору іпотеки їй не була надана інформація, яка б не давала можливості в повній мірі усвідомлювати, які договори вона укладає та на яких умовах, або які умови є істотними для кредитного договору та договору іпотеки, що в свою чергу могло б призвести до порушення прав позивача.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано недійсними з моменту укладення договору умови пункти 1.3.5 та підпункти 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту №11343449000 від 07 травня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та додаток № 3 «Тарифи банку» до кредитного договору №11343449000 від 07 травня 2008 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним в цілому відповідають обставинам справи, які встановлені на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів.

12. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що умови пункту 1.3.5 та підпунктів 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року та додаток №3 до договору підлягають визнанню недійсними, оскільки містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, тобто є несправедливими по відношенню до позичальника, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

13. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволення позовних вимог, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

14. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

15. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки нормам матеріального права, на які посилався позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, не навели жодних аргументів, згідно яких вони їх не приймають. Встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів

16. Судами залишено поза увагою, що в договорі про надання споживчого кредиту для погашення кредитних коштів в іноземній валюті прописаний не поточний рахунок, а внутрішній технічний транзитний рахунок банку. Для виконання встановленої у кредитному договорі істотної умови погашення кредиту, законом встановлено вимогу щодо наявності у позичальника поточного банківського рахунку, відкритого в установі банку.

17. Встановлений банком у кредитному договорі порядок погашення кредиту в іноземній валюті на транзитний внутрішньобанківський рахунок - прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

18. Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні документи і докази, які б підтверджували факт отримання позивачем детального розпису сукупної вартості кредиту, наявність в договорі та додатках значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

19. Оспорюваним договором споживчого кредиту не встановлено порядок повернення кредиту, який містив би детальний розпис сум повернення кредитних коштів та їхній порядок сплати. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що наданий в суді першої інстанції Графік сукупної вартості не містить підпису позивача, не містить суми відсотків за кредитом з розподілом по періодах (строках платежів за кредитним договором).

20. Судом апеляційної інстанцій не перевірено і не спростовано доводів позивача щодо неправдивості та явної підробки наданої представником ПАТ «УкрСиббанк» заяви на видачу траншу. Докази, що витребовувались апеляційним судом, представником відповідача до суду не надавались та в суді не досліджувались.

21. Аргументом касаційної скарги також указано те, що під час апеляційного розгляду справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, оскільки суд не мав підстав та права змінювати склад колегії суддів чим порушив вимоги частини другої, частини одинадцятої статті ЗЗ ЦПК України, згідно яких справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів. Тимчасова відсутність члена колегії Рубан С. М. не є важливою підставою зміни складу колегії суддів.

22. Касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк»мотивована тим, що апеляційним судом застосовано пункт 3.6 Правил та не враховано положення статей 627-629 ЦК України, статей 2, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у зв`язку з чим ухвалено судове рішення, яке не відповідає дійним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

23. При укладенні договору про надання споживчого кредиту позичальник ОСОБА_1 та банк дійшли згоди щодо всіх істотних умов та визначили за своїми розсудом інші умови кредитного договору, зокрема: встановили комісії за управління кредитом при внесення змін в кредитний договір за ініціативою клієнта та встановили кредитні тарифи, які застосовуються при наданні кредиту у вигляді комісії за надання кредиту. Сама по собі умова про сплату комісії (пункт 1.3.5) не встановлює безпосередньо комісію, пункт 1.3.5 не встановлює жодних зобов`язань зі сплати комісії, а фактично є бланкетною (відсилочною) умовою на інші умови, які передбачають встановлення комісії, а отже немає підстав вважати цей пункт несправедливим та відсутні підстави для визнання його недійсним.

24. Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, на те, що ні при подачі позову, ні при подачі апеляційної скарги позивачем не ставилася вимога про визнання недійсними чітко визначених пунктів кредитного договору, які стосуються будь-яких комісій. Позивач просила визнати кредитний договір недійсним в цілому з посилання, на те, що їй не надана інформація, надання якої передбачено постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи учасників справи на касаційні скарги

25. ОСОБА_1 , у поданому відзиві заперечила проти доводів касаційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» та вважає, що апеляційний суд обґрунтовано визнав недійсними умови договору, що встановлювали комісію за вчинення банком дій на власну користь. Просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

26. Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 банком до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

28. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. 07 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США, на строк до 07 травня 2018 року, зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.

30. Пунктом 7.13 кредитного договору сторони домовились вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі та позичальник вважає їх справедливими по відношенню до неї, а також, що перед укладанням цього договору отримала від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

31. Кредитний договір містить наступні умови: мету надання кредиту; форми його забезпечення; розмір процентів за користування кредитом; суму кредиту, строк, на який надається кредит; детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

32. Пунктом 1.3.5 кредитного договору передбачено, що позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

33. У підпунктах 1, 2 пункту 1.6 кредитного договору встановлено черговість погашення грошових зобов`язань позичальника за договором, а саме зокрема: простроченої комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкової комісії.

34. У додатку № 3 до договору про надання споживчого кредиту

від 07 травня 2008 року, який є невід`ємною частиною договору, встановлено тарифи по комісії за надання кредиту, комісії за управління кредитом при внесенні змін в кредитний договір за ініціативою клієнта (окрім пролонгації та збільшення ліміту кредиту) та комісію за управління кредитом при внесенні змін в кредитний договір за ініціативою клієнта (при пролонгації).

35. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та банком укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

36. 3гідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

41. Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Касаційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним в цілому

42. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

43. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

44. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

45. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

46. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

47. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

48. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

49. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

50. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодилась з метою його використання та встановленими умовами, отриманням кредиту саме в доларах США, а не в національній валюті України, в подальшому погашала кредитну заборгованість протягом тривалого часу, та не зверталась до банку з приводу роз`яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов`язань, не заявляла жодних претензій з приводу того, що їй незрозумілі умови кредитного договору.

51. Під час укладення оспорюваного договору сторони в порядку статті 638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.

52. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність визнання недійсним кредитного договору безпідставні, оскільки під час розгляду справи судами не здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилась з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов спірного договору вона без заперечень отримала кредитні кошти, тривалий час виконувала свої зобов`язання з повернення цих коштів.

53. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову щодо визнання кредитного договору недійсним, оскільки позивачем не доведено, що при укладенні оскаржуваного кредитного договору їй не була надана інформація, яка б не давала можливості у повній мірі усвідомлювати, який договір він укладає та на яких умовах, або що умови, оспорюваного кредитного договору є несправедливими, тобто такими, що призводять до істотного дисбалансу прав та інтересів сторін.

54. Посилання на несправедливість окремих умов договору не тягне за собою визнання недійсним такого договору в цілому.

55. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що при укладенні оскаржуваного кредитного договору банком не надано повної інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень судів, оскільки позивачем не доведено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору та договору іпотеки їй не була надана інформація, яка б не давала можливості в повній мірі усвідомлювати, які договори вона укладає та на яких умовах, або які умови є істотними для кредитного договору та договору іпотеки, що в свою чергу могло б призвести до порушення прав позивача.

56. Кредитний договір містить мету надання кредиту, форми його забезпечення, розмір процентів за користування кредитом, суму кредиту, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки, можливість дострокового повернення кредиту та його умови. Уся інформація щодо істотних умов кредиту міститься в тексті підписаного сторонами договору, дана інформація є чіткою та зрозумілою. Крім того, сукупна вартість кредиту та реальна процентна ставка із зазначенням сум щомісячних платежів з повернення кредиту, процентів, комісійних винагород визначені Графіком погашення кредиту - Додаток 1.

57. Посилання у касаційній скарзі на те, що в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» банк не надав жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надав інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, є необґрунтованими, оскільки коливання іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

58. Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором унаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими, оскільки зазначене стосується обох сторін договору.

59. Доводи касаційної скарги позивача, що умови відкриття, ведення та закриття рахунку, тарифи та всі суми коштів, які має сплачувати за договором банківського рахунку протягом строку дії кредитного договору, умовами договору не визначені, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки сторони погодили, як рахунок для зарахування кредитних коштів, так і рахунок для повернення ОСОБА_1 кредитних коштів.

60. Посилання позивача на те, що під час апеляційного розгляду справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, згідно з якими, заміна судді Рубан С. М., яка входила до складу колегії суддів, яка здійснювала розгляд справи проведено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30, що підтверджується протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 09 жовтня 2019 року. Після зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочав розгляд справи по суті та рішення про повторне проведення підготовчого провадження не приймав, що узгоджується з абзацем 2 частини дванадцятої статті 33 ЦПК України.

61. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність правових підстав для визнання оспорюваного ним кредитного договору в цілому, та як похідних, - вимог про визнання недійсним договору іпотеки.

62. Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, в оскаржуваній ОСОБА_1 частині, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

63. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Щодо недійсності пункту 1.3.5 та підпунктів 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року та додатку №3 до договору

64. Пунктом 1.3.5 оспорюваного договору передбачено, що позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

65. У підпунктах 1, 2 пункту 1.6 договору встановлено черговість погашення грошових зобов`язань позичальника за договором, а саме зокрема: простроченої комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкової комісії.

66. У додатку №3 до договору про надання споживчого кредиту

від 07 травня 2008 року, який є невід`ємною частиною договору, сторони погодили тарифи по комісії за надання кредиту, комісії за управління кредитом при внесенні змін в кредитний договір за ініціативою клієнта (окрім пролонгації та збільшення ліміту кредиту) та комісію за управління кредитом при внесенні змін в кредитний договір за ініціативою клієнта (при пролонгації).

67. Вказаним умовами кредитного договору установлено тарифи, порядок нарахування та сплати комісії, що сплачуються позичальником при отриманні кредиту та комісії, що сплачуються позичальником протягом строку дії кредитного договору, зокрема комісії за управління кредитом.

68. За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

69. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

70. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

71. Згідно з абзацем другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

72. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

73. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

74. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

75. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

76. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

77. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

78. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

79. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

80. Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

81. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

82. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18).

83. В оцінці висновків апеляційного суду про недійсність умов кредитного договору про сплату позичальником на користь банком комісій, Верховний Суд враховує наведений правовий висновок та виходить з того, що положення спірного кредитного договору від 07 травня 2008 року та додатку №3 до договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання кредиту та за управління кредитом є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

84. З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про те, що умови наведених вище пунктів кредитного договору є недійсними у зв`язку із їх несправедливістю (за відсутності відповідних позовних вимог) не може вважатись таким, що узгоджується з вищевказаними нормами матеріального права.

85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження №12-304гс18) зробила висновок, що визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

86. Суд апеляційної інстанції не врахував, що встановлення банком платежів за надання кредиту заборонено нормативно-правовими актами, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, є незаконним.

87. Такі умови є нікчемними, а нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

88. Верховний Суд частково погоджується з висновками апеляційного суду, що умови пункту 1.3.5 та підпунктів 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року та додатку №3, який є невід`ємною частиною договору, суперечать вимогам законодавства, однак зазначене не має наслідком визнання недійсним договору у цілому, з огляду на що суди дійшли обґрунтованого висновку по суті щодо відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним.

89. При цьому, з урахуванням наведених правових висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду також відсутні підстави визнавати окремо зазначені положення договору недійсними, оскільки вони є нікчемними.

90. Доводи касаційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою умов кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за отримання кредиту та управління кредитом, спрямовані на необхідність переоцінки цих умов в тому контексті, який на думку відповідача свідчить про можливість встановлення таких комісій у договорі за обслуговування кредитної заборгованості, що є супутньою послугою.

91. Проте вказані доводи не відповідають наведеним вище нормам матеріального права, з урахуванням змісту цих умов договору та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, що вказані умови кредитного договору суперечать вимогам закону, і з такими висновками суду, у цій частині погоджується Верховний Суд.

92. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

93. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

94. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

95. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

97. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України в частині визнання недійсними умов пункту 1.3.5 та підпунктів 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року та додатку №3 до договору, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених у цій постанові.

98. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже на підставі положень статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині визнання недійсними умов пункту 1.3.5 та підпунктів 1, 2 пункту 1.6 договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року та додатку №3 до договору, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , скасувати, у цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська