Ухвала

іменем України

7 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 161/8011/20

Провадження № 51-5737 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Короля В.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Огурецького В.В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2020 року обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження № 12020030130000331 від 12 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, повернуто керівнику Луцької місцевої прокуратури для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вищевказану ухвалу місцевого суду.

Як убачається з касаційної скарги, прокурор просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Так, прокурор вказує, що підстав для повернення прокурору обвинувального акта через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України немає, оскільки обвинувальний акт містить усі необхідні відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України. До того ж, прокурор під час підготовчого судового засідання висловлював заперечення відносно повернення обвинувального акта, оскільки виділення матеріалів щодо кримінального проступку неможливе без шкоди для подальшого досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду. З посиланням на ч. 2 ст. 217 КПК України прокурор зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам прокурора, не наведено жодних обґрунтувань щодо можливості та необхідності виділення матеріалів відносно кримінальних проступків у окреме провадження з метою виконання вимог глави 25 КПК України без подальшої шкоди для судового розгляду. Крім того, позбавлення прокурора права на апеляційне оскарження судового рішення є порушенням вимог кримінального процесуального закону та унеможливлює оскарження явно необґрунтованого, невмотивованого рішення суду першої інстанції. Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, порушив вимоги ст. ст. 7, 9, 24, 394 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З ухвали Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року вбачається, що рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду, якою повернуто прокурору обвинувальний акт з урахуванням вимог глави 25 КПК України, постановлено з посиланням ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 399 КПК України і п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та зазначено, що кожному гарантовано право звернення до суду, проте це право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, своє рішення апеляційний суд мотивував також з урахуванням п. п. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно з яким обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

При цьому в ухвалі наголосив, що прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, оскарження якої, з огляду на наведені положення Закону, не передбачено, а відтак вказана ухвала суду не може бути предметом розгляду апеляційним судом.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його касаційної скарги та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король М.М. Лагнюк В.П. Огурецький