Справа № 740/5119/20

Провадження № 2/740/1576/20

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

04 грудня 2020 року                         м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» про захист прав споживачів,

установив:

До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просив: звільнити його від сплати судового збору згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; визнати незаконним ненадання відповідачем відповіді на його заяву від 19 жовтня 2019 року № 01-06/256; зобов`язати відповідача надати відповідь на заяву позивача від 19 жовтня 2019 року № 01-06/256.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, встановлено таке.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак указаним вимогам позовна заява не відповідає, оскільки не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім цього, ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн). Позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких має бути оплачена судовим збором окремо. Відомості на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону в матеріалах справи відсутні.

Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 263 ЦПК України встановлено, зокрема, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 755/13132/15-ц у подібних правовідносинах, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживачем згідно з цим Законом є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_4 подала даний позов на захист визначеного Законом України «Про інформацію» і Законом України «Про звернення громадян» права щодо отримання інформації по суті питань, порушених у її зверненні.

Реалізація особою права на звернення не наділяє її статусом споживача і не є підставою для поширення на такі правовідносини дії Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин Верховний Суд визнав помилковими твердження заявника про те, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а висновок апеляційного суду про необхідність сплати судового збору – правильним.

ОСОБА_1 подав указаний позов на захист визначеного Законом України «Про інформацію» і Законом України «Про звернення громадян» права щодо отримання інформації по суті питань, порушених у його зверненні.

Також позивач на обґрунтування своїх позовних вимог не застосовує положення Закону України «Про захист прав споживачів» та не зазначає, які саме його права як споживача порушені відповідно до  Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється, тому позивач не звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У силу вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України я кщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, про що повідомити позивача, надавши строк для усунення вищезазначених недоліків у спосіб подання позовної заяви в новій редакції із зазначенням підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також доказів на підтвердження сплати судового збору в загальному розмірі 1681,6 грн (840,80х2=1681,6 грн) за двома позовними вимогами немайнового характеру.

Керуючись ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» про захист прав залишити без руху, про що повідомити позивача, і надати йому для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі усунення недоліків у встановлений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                       І. М. Шевченко