к о п і я

  Справа № 2-а-470/20 10

ПОСТАНОВА    

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ  

    09 квітня 2010р.                                                                                                           м. Приморськ

    Приморський районний суд Запорізької області в складі:

      головуючого судді Картофлицького Г.В.,

      розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області про оскарження бездіяльності щодо виплат дітям війни,  

встановив:

ОСОБА_1 звернулася  до суду 02.03.2010р.  з позовом і просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008рр .  

Позов   обґрунтува ла тим, що вон а, відповідно до ст.1 Закону України від 18.11.2004року №2196-IV «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.2006року, розмір її пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. У п.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами.

Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року № 6-рп по справі № 1-29/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік, в тому числі щодо виплати пенсій дітям війни, позивачка вважає, що починаючи з 09.07.2007року відповідач мав здійснити перерахунок належної їй пенсії та виплатити доплату у передбаченому законом розмірі.

Таку бездіяльність позивач ка вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує її  права та законні інтереси.

Сторони подали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, за ст.122 ч.3 КАС суд розглядає справу за відсутності сторін.

Вивчивши докази по справі, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно пенсійного посвідчення та паспорту громадянина , ОСОБА_1  є дитиною війни (а.с. 4-5) . 25.02.2010р. їй  було надіслано письмове роз`яснення УПФУ У Приморському районі про порядок виплати допомоги (а.с. 6) .

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Крім того, згідно ст. 154 Конституції України, та відповідно до ст.ст.61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

           Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено з урахуванням ст.111 того ж Закону, якою обмежено коло суб`єктів підвищення пенсії, а також встановлені інші його розміри.

           Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року у справі щодо відповідності положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 1033,  111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» (справа про соціальні гарантії громадян), зокрема п.12 ст.71 та ст.111 вказаного Закону визнано неконституційними. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р.  № 10рп/2008, також визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.» в частині зміни редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що Законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод  людини і громадянина.  

    Тому, суд вважає, що  наведені рішення Конституційного Суду України мають виконуватися відповідачем.

                Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006  р.» стаття 110 викладена в такій редакції «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 1 січня 2006 р., а статтю 6-у, в  2006 р. - поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Ця норма у встановленому в законі порядку не скасовувалась и тому суд вважає, що за 2006р., відсутні підстави для задоволення позову.

       Відповідно ч.1 ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум на одну особу в 2006 році складає з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. ; статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень; зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, при цьому, вказана стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті.

             За ст. 58  ЗУ «Про державний бюджет України на 2008р.» від 28.12.07р.  визначено суму прожиткового мінімуму на непрацездатну особу:  з 01.01.08р. – 470 грн., з 01.04.08р. – 481 грн., з  01.07.08р. - 482 грн., з 01.10.08р. -   498 грн. Також за ст. 6 цього закону встановлено, що особам, які мають статус «діти війни» виплачується надбавка до пенсії в розмірі надбавки, передбаченої для учасників війни.

            Таким чином, 30% від мінімальної пенсії становило: з 01.01.06р. – 105 грн., з 01.04.06р. – 107,70 грн., з 01.10.06р. – 109,80 грн., з 01.01.07р. – 114 грн., з 01.04.07р. – 121,80 грн., з 01.10.07р. – 123,30 грн., з 01.01.08р. – 141 грн., з 01.04.08р. – 144,30 грн., з 01.07.08р. по 31.12.08р. – 163,20 грн. Фактично сплачено позивачу тільки 10% від мінімальної пенсії лише в 2008р. щомісячно: з 01.01.08р. – 47 грн., з 01.04.08р. – 48,10 грн., з 01.07.08р. – 48,20 грн., з 01.10.08р.  по 31.12.08р. – 49,80 грн. За 2006-2007 роки нарахувань не проводилось.  

Відповідно до ч.2,4,6 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду з позовом, враховуючи заперечення проти цього  відповідача, який вважав, що його пропущено з неповажних підстав, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка звернулася  до суду з позовом 02.03.2010р.  Враховуючи положення ст.99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Доводи позивача щодо необізнаності в нормах законодавства не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як позивачу напевно було відомо про те, що  в 2006-2007 роках  ніякої надбавки до пенсії не виплачували, а в 2008-2009р.р. стали надавати 10 % такої надбавки. Перепон для звернення до суду у позивача не було, відповідних доказів  суду не подано. Наявність публікацій в ЗМІ, які не є офіційними джерелами публікації законодавчих актів суд не може вважати за належний доказ в цьому питанні.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Таким чином, позивачу слід відмовити в поновленні пропущеного строку для звернення до суду, оскільки суд прийшов до висновку про неповажність його пропуску.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 124, 154 Конституції України та ст.ст.8,9,12,19,102, 100, 159-163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1  відмовити за пропуском строку для звернення до суду.

Копію постанови надіслати сторонам.

Заяву про оскарження постанови можливо подати до Приморського районного суду протягом 10 днів, після цього можливо оскаржити постанову до  апеляційного суду Запорізької області, через Приморський районний суд на протязі 20 днів поданням апеляційної скарги.  

Суддя                                                                                                             Г.В. Картофлицький

Копія вірна: суддя                                                                                            Г.В. Картофлицький