справа № 563/1818/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року                                 м. Корець

       Корецький районний суд Рівненської області

       у складі головуючого судді                Опришка П.З.

       секретар судового засідання        Литвинчук Л.Л.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Корецького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Позняка В.О. про визначення та виділ частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким володіє спільно з іншими особами, -

встановив:

       Державний виконавець Корецького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Позняка В.О. звернувся до суду із зазначеним поданням, у якому просить:

-вирішити питання про визначення частки майна ОСОБА_1 в майні ОСОБА_2 , як спільного майна подружжя, а саме двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

-виділити частку ОСОБА_1 в натурі із спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для звернення стягнення на неї.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 55339545 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей. Заборгованість боржника за зведеним виконавчим провадженням станом на 17.10.2020 р. становить 112 709 грн. 00 коп. У ході перевірки майнового стану встановлено відсутність у боржника грошових коштів, інших джерел доходу та рухомого майна, а також іншого нерухомого майна. Таким чином, станом на 17.10.2020 року у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення боргу. Відповідно до рішення суду від 15.12.2016 року боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 10 липня 2003 року. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру, яку він набув на підставі договору купівлі-продажу під час дії шлюбу з ОСОБА_1 , а саме 25 вересня 2006 року. А тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. На підставі викладеного державний виконавець просив задовольнити подання.

В судове засідання державний виконавець не прибув, просив проводити розгляд подання без його участі.

В судове засідання боржник та стягувач не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, керуючись ч. 2 ст. 443 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності учасників процесу.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення подання приватного виконавця з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Корецького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Позняка В.О.перебуває виконавче провадження АСВП № 55339545 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

У ході перевірки майнового стану встановлено відсутність у боржника грошових коштів, інших джерел доходу та рухомого майна, а також іншого нерухомого майна. Таким чином, станом на 17.10.2020 р. у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення боргу.

10 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Відповідно до рішення Корецького районного суду Рівненської області від 19 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,6 кв.м.

Право власності на квартиру за ОСОБА_2 було зареєстровано 09.11.2006 року, що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12455685.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 5.02.2020 року у справі № 208/251/17.

Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним длявчинення дій, спрямованих на ефективне виконання судового рішення, що набрало законної сили, та яке боржник не виконує у повному обсязі.

Як слідує з метіралів справи, ОСОБА_2 у період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року набув у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,6 кв.м.

Таким чином, вказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності відповідно до ст. 60 СК України.

Отже, боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 загальною площею 46,6 кв.м.

Таким чином у цій частині подання приватного виконавця підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, вимоги приватного виконавця про виділення в натурі 1/2 частини квартири не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Аналогічне положення міститься у ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»

Тобто вказаною нормою ЦПК України передбачено лише право державного чи приватного виконавця на звернення до суду із поданням про визначеннячастки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а не із зверненням до суду з поданням про виділенняв натурі майна боржника. Отже, положеннями ЦПК України та Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено повноважень державного чи приватного виконавця на звернення до суду із поданням про виділенняв натурі майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами

Відповідно до п. 28 Постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи вказане подання суд керується тим, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення зведеного виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, задоволення подання приватного виконавця не порушує прав іншого співвласника будинку, оскільки за ним залишається право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно у розмірі 1/2 частини будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 435, 443 ЦПК України, ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", суд -

ухвалив:

Подання подання старшого державного виконавця Корецького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Позняка В.О. про визначення та виділ частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким володіє спільно з іншими особами- задовольнити частково.

Визначити, що боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,6 кв.м., яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У решті вимог подання - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                         П.З. Опришко