Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 360/2428/16-ц

провадження № 61-1947св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., та касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи: начальник Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог (1)

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, боржник: ОСОБА_1 , у якій просив визнати дії начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Собяніної О. В. щодо зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними.

Зазначав, що з відповіді Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, отриманої 13 липня 2018 року, він дізнався, що 10 листопада 2017 року державним виконавцем винесена постанова про арешт всього майна боржника ОСОБА_1 , а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 . Запис № 23307373 про обтяження вказаного будинку внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 20 грудня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про виправлення помилки в частині накладення арешту на домоволодіння та внесені відповідні зміни запису про обтяження. Оскільки про зняття арешту з будинку він дізнався 13 липня 2018 року, рішення суду про зняття арешту з майна боржника не існує, 20 грудня 2017 року державний виконавець Собяніна О.В. незаконно зняла арешт та скасувала державну реєстрацію обтяження вказаного домоволодіння просив поновити строк для подання скарги на неправомірні дії щодо зняття арешту з домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати неправомірними дії начальника Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В. по зняттю арешту з вказаного домоволодіння.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 14 серпня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена в зв`язку з виправленням помилки, допущеної при внесенні запису про обтяження нерухомого майна, оскільки зазначене майно не належить боржнику, а відповідно до документів є власністю третьої особи. Відповідно до третього абзацу частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду, однак державний виконавець як державний реєстратор вніс зазначені зміни на підставі постанови про виправлення помилки.Враховуючи, що державним виконавцем арешт на майно боржника не скасовувався, а на підставі постанови про виправлення помилки ним як державним реєстратором вносилися зміни до Державного реєстру речових прав щодо запису про обтяження, то підстав для визнання дій щодо зняття арешту не вбачається, враховуючи, що дії державного виконавця з приводу внесення змін до Державного реєстру не оскаржуються.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 14 серпня 2018 року скасовано, скаргу задоволено. Визнано дії начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Собяніної О. В. щодо зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що державний виконавець виніс постанову про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки було порушено порядок накладення арешту на майно. З оскаржуваної постанови вбачається, що начальником Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області встановлено порушення порядку накладення арешту на майно, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_4 , яка не є боржником у виконавчому провадженні. Положеннями статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Проте матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом про зняття з належного їй майна арешту та винесення рішення за цим позовом. Крім того, начальником відділу державної виконавчої служби не було винесено постанови про виявлення порушення порядку накладення арешту. Нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено право державного виконавця на винесення постанови про виправлення помилки в обтяженнях, на підставі якої скасовано накладений арешт на майно.

Короткий зміст вимог (2)

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та просив: визнати неправомірною постанову від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяженні № 23307373, начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В. та скасувати її; зобов`язати начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніну О. В. усунути порушення та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію обтяження житлового будинку АДРЕСА_1 , підставою для якої (державної реєстрації обтяження) була постанова про арешт майна боржника від 10 листопада 2017 року, серія та номер: 55013690; визнати неправомірною бездіяльність начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В., яка полягає в не доведенні до нього постанови від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяженні № 23307373 не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, не долучені постанови від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяженні № 23307373 до матеріалів виконавчого провадження № 5501369; визнати неправомірними дії начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В. щодо винесення постанови від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяженні № 23307373, які полягають у з`ясуванні питання накладення обтяження на нерухоме майно з особою, яка є представником особи, яка не є стороною виконавчого провадження, скасування державної реєстрації обтяження домоволодіння без постанови про зняття арешту та без відповідного рішення суду про зняття арешту, щодо заведення, формування та зберігання окремо від матеріалів виконавчого провадження «справи № 4 том № 1», в якій зберігається постанова від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяження № 23307373.

Зазначав, що 20 грудня 2017 року начальник Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніна О. В. винесла постанову про виправлення помилки в обтяження № 23307373, відповідно до якої скасовано обтяження у виді арешту будинку АДРЕСА_1 . Вказана постанова винесена незаконно та безпідставно, йому ця постанова не направлена, в матеріалах виконавчого провадження відсутня та винесена після спілкування з представником третьої особи, яка не є стороною у виконавчому провадженні. Також чинним законодавством не передбачено ведення державним виконавцем окремих реєстраційних справ.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною постанову від 20 грудня 2017 року про виправлення помилки в обтяженні №23307373 начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В. щодо недолучення постанови про виправлення помилки від 20 грудня 2017 року до матеріалів виконавчого провадження та неповідомлення ОСОБА_3 про вказану постанову. Зобов`язано начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію обтяження 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Отже, виходячи зі змісту зазначеної статті розгляд скарг боржника на дії державного виконавця начальником відділу не передбачений.Тобто, винесення постанови про виправлення помилки в обтяженні, що була підставою для скасування запису про обтяження, без рішення суду, або без скасування рішення державного реєстратора про внесення запису про обтяження, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року скасовано, провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , на постанову про виправлення помилки в обтяженні начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Собяніної Олени Вадимівни у виконавчому провадженні № 55013690 на неправомірні дії та бездіяльність закрито. Роз`яснено ОСОБА_3 право на звернення з його вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у скарзі на постанову про виправлення помилки в обтяженні № 23307373 ОСОБА_3 вимагає визнання неправомірною та скасувати постанову від 20 грудня 2017 року начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, яка є рішенням реєстратора. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб`єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, вимоги скаржника не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 рокута залишити в силі ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 був обізнаний про оскаржувану постанову державного виконавця станом на 27 лютого 2018 року, проте до суду звернувся у липні 2018 року із пропуском строку на її оскарження. Крім того, скарга підлягала розгляду у порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року вирішено питання між тими ж сторонами з тим же предметом спору.

(2) Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на виконанні державного виконавця перебуває рішення у цивільний справі, тому спір цивільно-правовий. Суд не дослідив докази у справі, які свідчать про неправомірність оскаржуваної постанови державного виконавця.

(3) Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1

ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що на виконанні державного виконавця перебуває рішення у цивільний справі, тому спір цивільно-правовий. Арешт будинку, який належить ОСОБА_4 , а не боржнику у виконавчому провадженні, є незаконним.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Бородянського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні в Бородянському районному відділі ДВС ГТУЮ у Київській області знаходиться виконавче провадження ВП № 55013690 з примусового виконання виконавчого листа від 07 липня 2017 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

10 листопада 2017 року винесена постанова про арешт всього майна боржника.

За заявою стягувача від 10 листопада 2017 року державним виконавцем внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_1 .

20 грудня 2017 року начальником Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніною О. В. винесена постанова про виправлення помилки в обтяженні №23307373, відповідно до якої внесені зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (виправлення помилки) щодо обтяження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за № 23307373 о 16:15:15, та зареєстровано за ОСОБА_4 . Постанова винесена в зв`язку з виправленням помилки, допущеної при внесенні запису про обтяження нерухомого майна, оскільки зазначене майно не належить боржнику, а відповідно до документів є власністю третьої особи.

На підставі зазначеної постанови 20 грудня 2017 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис про скасування обтяження.

Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, тут і далі у редакції, чинній на час звернення із скаргою) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час звернення із скаргою) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні статті 4 КАС України є адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 цього Кодексу).

Питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню. У порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні, у якому, окрім виконавчих листів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, об`єднані рішення інших органів чи примусово виконуються судові рішення, ухвалені за правилами різних процесуальних законів.

Зокрема, такі висновки містяться в постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року в справі № 11-675апп18, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц (провадження № 14-447цс18).

У цій справі оскаржуються дії начальника державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справу необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року

Статтею 59 Закону № 1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

При цьому перелік підстав для зняття виконавцем арешту, визначений статтею 59 Закону № 1404-VIII, є вичерпним.

Начальник Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області дійшов висновку про порушення порядку накладення арешту на майно, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_4 , яка не є боржником у виконавчому провадженні.

Таким чином, начальник Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області зняв арешт з майна боржника з підстави, не передбаченої статтею 59 Закону № 1404-VIII.

Крім того, начальником відділу державної виконавчої служби не було винесено постанови про виявлення порушення порядку накладення арешту.

ОСОБА_4 з позовом про зняття з належного їй майна арешту до суду не зверталася, а тому вчинення таких дій з ініціативи начальника відділу державної виконавчої служби є протиправним.

Згідно зі статтею 74 Закону № 1404-VIII, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що накладення обтяження на майно, яке не належить боржнику, не є граматичною чи арифметичною помилкою, а тому начальник Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області помилково виніс постанову про внесення виправлень у обтяження.

Із матеріалів справи та змісту постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року не вбачається, що суд при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Враховуючи те, що стягувач з приводу оскаржуваних дій державного виконавця звертався із заявою до Національного антикорупційного бюро України, відтак міг розраховувати на відновлення порушених прав внаслідок скасування обтяження та, оскільки відповіді на свою заяву не отримав, строк звернення до суду із скаргою пропущений з поважних причин, тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні.

Ухвала Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року не є судовим рішенням між тими ж сторонами з тим же предметом спору, оскільки постановлена в цій справі за скаргою ОСОБА_3 з відмінними від першої скарги вимогами та скасована постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.

Доводи касаційної скарги в цій частині також не становлять підставу скасування ухваленої згідно закону постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи допущені апеляційним судом порушення процесуального закону при розгляді другої скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця, постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року підлягає скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати ОСОБА_3 за подання касаційної скарги підлягають розподілу за новим розглядом справи апеляційном судом.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

В частині розгляду першої скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця справу розглянуто із дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року необхідно залишити без змін.

Судові витрати за подання касаційної скарги в цій частині покладаються на заявника - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

С. П. Штелик