- 1 -

                                                                                                                                 № 2-346/10

                                          Р     І     Ш     Е     Н     Н     Я

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21.04.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю позивача  ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання права власності на збудований гараж (треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3),

                                    В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання права власності на збудований гараж, в якому зазначає наступне.

24.10.1968р. вона уклала шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження.

ІНФОРМАЦІЯ_1. її чоловік помер. Спадкоємцями першої черги за законом є вона та треті особи за позовом. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, в тому числі у вигляді частки гаража АДРЕСА_1. Даний гараж був збудований ними з чоловіком сумісно після укладення шлюбу на земельній ділянці, яка була надана відповідачем для будівництва гаража.

Згідно з рішенням відповідача від 17.12.2003р. № 780 вищевказаний гараж був узаконений.

Згідно з актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації від 23.12.2004р., який був затверджений рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 29.12.2004р. №772 гараж №22 в гаражному кооперативі №6 в м. Вільногірську, оформлений на її чоловіка, був прийнятий до експлуатації.

Відповідно до технічного паспорта на гараж №22, складеного 02.12.2004р. КП «БТІ м. Вільногірська»,   чоловік позивачки ОСОБА_4  вказаний власником гаража.

В свою чергу, коли вона звернулась до нотаріуса за оформленням права на спадкування після смерті чоловіка у вигляді гаражу, нотаріус запропонувала їй надати правовстановлюючий документ на спірний гараж, яким повинно бути свідоцтво про право власності її чоловіка на цей гараж.

Після її звернення до БТІ за утриманням свідоцтва про право власності на гараж на ім`я її покійного чоловіка їй в цьому відмовили, оскільки чоловік за життя не звернувся за отриманням цього документа, а після його смерті вони не можуть видати їй свідоцтво на ім`я особи, яка померла.

Таким чином, для того, щоб визнати за нею та покійним чоловіком право власності на гараж, їй потрібно зареєструвати право власності на нього, як це передбачено п.1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом МЮ України 15.02.2002р. №157/6445, згідно до якого обов`язковій реєстрації прав власності підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

В свою чергу для того, щоб зареєструвати своє право власності вона повинна виконати п.2.1 вищевказаного Положення, згідно з яким для реєстрації, виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи.

Згідно з п.10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться   реєстрація   прав   власності   на   об`єкти   нерухомого   майна,   одним  з  таких

                                                                            - 2 -

документів є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Позивачка в позові зазначає, що вона вважає, що придбала сумісно з чоловіком право спільної  часткової  власності  на  збудований  гараж  АДРЕСА_1, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом

На підставі ч.2 ст.331 ЦК України право на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Оскільки її чоловік помер, їй також необхідно визнання за ним права власності для того, щоб оформити своє право на спадщину на ? частину спірного гаражу, яка належала її чоловікові. Вона вважає за необхідне застосувати аналогію закону згідно до ст.8 ЦК України і застосувати ч.1 ст.70 СК України для того, щоб визнати за нею та її покійним чоловіком право власності на ? частину спірного гаражу.

Відповідач на цей час ніяких претензій до неї з приводу гаража не пред`являє. Оскільки його вини немає в тому, що вона не отримала правовстановлюючих документів на гараж, вона вважає, що у разі задоволення позову всі її витрати по справі повинні бути покладені на неї. Доказами правомірності її позову є технічна документація на спірний гараж та інші додані до позовної заяви документи.

Позивачка просить визнати за нею та її покійним чоловіком ОСОБА_4 право спільної часткової власності на ? частини зазначеного гаражу, за кожним.

В судовому засіданні позивачка та третя особа ОСОБА_2 підтримали пред`явлений позов. Позивачка додатково пояснила, що вони з чоловіком придбали земельну ділянку у ОСОБА_5, якому вона була виділена виконкомом для будівництва гаражу, але в зв`язку з виїздом з м. Вільногірська він цю земельну ділянку передав їм. Оскільки чоловік за життя не довів до кінця оформлення правовстановлюючих документів на гараж, у неї тепер виникли проблеми з оформленням спадщини, тому вона просить задовольнити її позов і віднести судові витрати на її рахунок.

Від відповідача (Вільногірського міськвиконкому) надійшла телефонограма з проханням розглядати дану справу без участі його представника (а.с.43).

Заява про розгляд справи без участі також надійшла від третьої особи – ОСОБА_3 (а.с.22).

 Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із ст.392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, вони з покійним чоловіком ОСОБА_4 за період перебування у шлюбі завершили будівництво спірного гаражу, який їм передав гр. ОСОБА_6 Земельна ділянка під будівництво цього гаражу виділялась на ім`я ОСОБА_5, який передав її ОСОБА_6, переоформлення земельної ділянки зазначені громадяни  не здійснювали, вони в даний час в м. Вільногірську не проживають.

Після придбання розпочатого будівництвом гаражу чоловік позивачки та вона за час перебування у шлюбі завершили повністю його будівництво, але чоловік в 2009р. помер і не встиг до кінця повністю оформити всі правовстановлюючі документи.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено в процесі розгляду справи та вбачається з матеріалів, що надійшли з обласного державного архіву на запит суду, рішенням виконкому Вільногірської міської ради депутатів трудящих від 03.07.1969р. було затверджено кооператив №6 по будівництву гаражів  і відповідно до доданого списку членом цього кооперативу був ОСОБА_7 (а.с.29-31,38-40), який, як пояснила позивачка, передав не завершений будівництвом гараж гр-ну ОСОБА_6

                                                              - 3 -

Позивачка та її чоловік за певну суму грошових коштів прийняли від нього цей гараж (а.с.44), повністю завершили його будівництво і 02.12.2004р.  виготовили технічний паспорт (а.с.8-10).

Рішенням Вільногірського міськвиконкому №780 від 17.12.2003р. всі збудовані гаражі в гаражному кооперативі АДРЕСА_1 були узаконені (а.с.11). В додатку до даного рішення в списках гаражного кооперативу №6 його членом зазначено покійного чоловіка позивачки ОСОБА_4 (а.с.12).

23.12.2004р. зазначений гараж було прийнято до експлуатації, що підтверджується актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, який затверджено 29.12.2004р. рішенням виконкому №772 (а.с.13,14).

Таким чином, є юридична сукупність всіх підстав для визнання за гр. ОСОБА_4 (покійним чоловіком позивачки)  права власності на гараж №22 в гаражному кооперативі АДРЕСА_1 в м. Вільногірську.

Оскільки спірний гараж було придбано та збудовано за час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.6), то відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а відповідно до ч.1 ст.70 СК України спірний гараж є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічна норма діяла в КпШС УРСР, тобто на час будування спірного гаражу позивачкою та її чоловіком.

Отже, гараж №22 в гаражному кооперативі АДРЕСА_1 в м. Вільногірську є спільною частковою власністю позивачки та її чоловіка ОСОБА_4, за життя.

Судові витрати позивачка просила віднести на її рахунок, оскільки відсутня вина відповідача в несвоєчасному оформленні ними правовстановлюючих документів на спірний гараж.

Керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 325,328,331,392 ЦК України. суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :    

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання права власності на збудований гараж задовольнити.

Визнати за позивачем – ОСОБА_1 та при житті за її чоловіком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної часткової власності  по ? частини за кожним на гараж № 22 (загальна площа 24.0 кв.м.) в гаражному кооперативі АДРЕСА_1

               Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                СУДДЯ                                                                                               Р.А.ЛИТВИНОВА