С права № 2а-121/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Горейко М. Д.
cекретаря: Гаврилюк Н.Я.
за участю представника позивача по довіреності від 22.10.2008 року №4681 ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання неправомірними дії та зобов'язання доплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 8430 грн., -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради про зобов'язання доплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 роки в сумі 5085 грн.
В процесі розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив про визнання неправомірними дії та зобов'язання відповідача доплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 8430 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС І категорії. У зв'язку з захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, йому встановлена ІІ група інвалідності, а тому він має право на пільги, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в тому числі і на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 наведеного Закону, згідно якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи становить 5 мінімальних заробітних плат. За 2007-2009 роки він отримав допомогу на оздоровлення значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. На його звернення про перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі, що відповідає ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач відповів відмовою. Тому просив про захист порушеного права.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою у розписці до судової повістки. Своїм правом на подання письмового відзиву щодо позовних вимог відповідач не скористався. З урахуванням положень ч.4 ст. 128 КАСУ суд ухвалив про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права інваліда - чорнобильця ІІ групи на отримання належного розміру щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та йому встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ №21744 виданим УПФ в м. Івано-Франківську 28.01.2005 року та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №118528 (копії на а. с. 3).
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, для інвалідів другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Положеням п.30 ст.71 “Про Державний бюджет України на 2007 рік”було зупинено дію абз.2 ч.4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційною наведену норму Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто наведені норми Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” втратили чинність з 09.07.2007 року. Однак, відповідачем всупереч рішення Конституційного суду та ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачено позивачу за цей рік допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно с т. 62 вищенаведеного Закону Кабінетом Міністрів України провадиться роз'яснення порядку застосування цього Закону, а не встановлюється розмір передбачуваних Законом пільг. Таке визначення відповідачем розміру щорічної допомоги на оздоровлення з огляду на наведену норму спеціального закону та виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає неправомірним.
Що стосується вимоги за 2008 рік, то відповідно до п. 11 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 48 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладена в новій редакції, якою встановлено, що інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними наведені зміни, внесені п.11 розд.П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Таким чином, з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.48 вказаного Закону в попередній редакції, яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення надається інвалідам ІІ групи у розмірі п‘яти мінімальних заробітних плат. Всупереч наведених норм відповідач виплатив позивачу таку допомогу в розмірі 120 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно із положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562.
Незважаючи на чинність частини ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у попередній редакції станом на 2009 рік, відповідач провів в 2009 році виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до наведеної постанови Кабінету Міністрів України в розмірі 120 грн.
За таких обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення не в повному розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2007 - 2009 роки слід визнати неправомірними, та з урахуванням положень п. 2 ч.2 ст. 162 КАС України зобов'язати відповідача відновити порушене право позивача на належний розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Оскільки виключними повноваженнями щодо нарахування та виплати такої допомоги наділені органи праці та соціального захисту населення, то відсутні підстави для визначення у судовому порядку конкретного розміру оспорюваної допомоги за вказаний період.
На підставі наведеного, відповідно до ч.4 ст. 48, ч.7 ст. 48, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 76 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. ст. 6-11, 17, п.2.ч.2.ст. 162 КАС України, керуючись ст. ст. 159-163, 167 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради задоволити частково.
Визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо виплати ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, не в повному розмірі, встановленому ст. 48 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2007-2009 роки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки.
У решті вимог в позові відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАСУ – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Івано-Франківський міський суд.
Суддя: Горейко М. Д.