Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 592/1045/18-ц

провадження № 61-820св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Сумського нотаріального округу Цирулик Віта Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Сапічем Володимиром Михайловичем, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми, у складі судді Катрич О. М., від 08 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Орлова І. В., від 09 грудня

2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, зміну черговості одержання права на спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_1 , рідним дядьком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 .

На праві приватної власності ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,067 га на території Сумської міської ради в садівничому товаристві «Фрунзенець», Білопільське шосе.

17 лютого 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів своїй племінниці ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 0,067 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і після його смерті відкрилась спадщина на квартиру та земельну ділянку.

Позивачі стверджували, що вони та ОСОБА_3 звернулись до нотаріуса у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини. Вважали, що ОСОБА_3 не має права на спадкування, оскільки за життя батька ухилявся від обов`язку щодо його утримання та догляду. В той же час позивачі опікувалися і надавали допомогу ОСОБА_4 , тому мають право на зміну черговості і одержання права на спадкування разом з відповідачем по справі ОСОБА_3

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , змінити чергу спадкоємця за законом ОСОБА_1 із другої на першу, після смерті її рідного брата ОСОБА_4 .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 квітня 2019 року прийнято відмову позивачів від позовних вимог в частині усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, зокрема, що ОСОБА_1 самостійно, будучи особою похилого віку, протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.

Суд першої інстанції також зазначив, що ОСОБА_2 стосовно себе вимог не заявляла та не обґрунтувала, яким чином відповідач порушив, не визнав її права, свободи чи законні інтереси.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Сапічем В. П., залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову від 09 грудня 2019 року, апеляційний дійшов висновку про відсутність підстав для зміни черговості спадкування ОСОБА_1 . При цьому погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи особою похилого віку, якій на день смерті

ОСОБА_4 виповнилось 87 років, не могла самостійно протягом тривалого часу опікуватися та матеріально забезпечувати, надавати іншу допомогу спадкодавцеві. Спадкодавець отримував пенсію за віком, а доказів того, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 дозволяло їй надавати ще й матеріальну допомогу братові суду не надано. Проявлена нею турбота відносно свого брата, а саме систематичні телефонні розмови, пригощання коли брат знаходився в неї, придбання окремих предметів одягу, суд розцінив як звичайне родинне піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сапіч В. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми

від 08 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 09 грудня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах

є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Ковпаківського районного суду м. Суми

У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Заявник вказує, що ОСОБА_4 потребував допомоги починаючи із

2013 року, факт надання такої допомоги померлому підтверджується показаннями допитаних свідків. Зазначає, що нею за особисті кошти було організовано проведення ОСОБА_4 хірургічної операції на очах. Вона також за свої кошти здійснювала закупівлю необхідних для брата ліків, продуктів харчування, предметів одягу, оскільки практично всю пенсію, яку він отримував, забирав його син - ОСОБА_3 . Вважає, що ОСОБА_3 не надавав належної допомоги своєму батькові, через що у квітні 2017 року на її прохання ОСОБА_2 уклала договір з КУ «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» для забезпечення надання ОСОБА_3 необхідної допомоги. Вказує також на те, що нею за свої грошові кошти, через дочку - ОСОБА_2 , було організовано поховання ОСОБА_4 та спорудження пам`ятника на його могилі.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції без належного обґрунтування не взяті до уваги зазначені доводи.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 отримував пенсію за віком, мав пільги, встановлені для ветеранів війни-учасників війни та ветеранів праці, та помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років.

ОСОБА_2 у зв`язку із смертю ОСОБА_4 укладено договори про надання ритуальних послуг від 09 серпня 2017 року та про виготовлення пам`ятника від 27 серпня 2017 року.

Із 10 квітня 2017 року по 09 серпня 2017 року ОСОБА_4 знаходився на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги № 2 на підставі договору про надання соціальних послуг із КУ «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня».

ОСОБА_1 , 1930 року народження, є рідною сестрою ОСОБА_4 та рідною тіткою відповідача ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , 1953 року народження, - рідною племінницею ОСОБА_4 та відповідно двоюрідною сестрою відповідача.

ОСОБА_3 , 1954 року народження, є сином ОСОБА_4 та на день смерті батька досяг пенсійного віку.

17 лютого 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів

ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,067 га, розташовану на території Сумської міської ради в садівничому товаристві «Фрунзенець», Білопільське шосе.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, вказана земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,067 га та квартира

АДРЕСА_1 .

22 листопада 2017 року ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом.

30 листопада 2017 року ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4

18 січня 2018 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець другої черги за законом.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що починаючи з січня 2017 року ОСОБА_2 , а декілька разів

ОСОБА_1 , а також інші родичі, сусіди, соціальний працівник, допомагали ОСОБА_4 у побуті, приносили та готували йому їжу, в цей період часу до смерті він проживав у квартирі зі своїм сином - відповідачем по справі, з яким у спадкодавця склались погані взаємовідносини. Вважали, що відповідач приділяв батьку мало часу.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 пояснили, що ОСОБА_3 працював художником, багато часу приділяв роботі, по мірі можливості допомагав батькові та доглядав за ним.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері

(стаття 1262 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Верховний Суд у постанові від 01 червня 2020 року в справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20) зазначив, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості спадкування за законом, оскільки не доведена наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, зокрема в частині матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_1 протягом тривалого часу.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона організовувала закупівлю необхідних для брата ліків, одягу, інших речей на підтвердження чого надано відповідні квитанції, зокрема щодо купівлі ліків за період із грудня 2016 року по червень 2017 року, чотири квитанції про купівлю одягу в липні-серпні 2013 року, червні 2014 року, березні 2017 року, дві квитанції про купівлю побутових речей в травні 2013 і червні 2016 року, не є підставою для зміни черговості спадкування за законом, оскільки не свідчать, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу опікувалася та матеріально забезпечувала ОСОБА_4 .

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 уклала договір з

КУ «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» для забезпечення надання ОСОБА_4 необхідної допомоги, спростовані матеріалами справи, згідно з якими відповідний договір укладено між самим ОСОБА_4 та територіальним центром (т.1 а.с. 43-44). При цьому за вказаним договором держава, в особі відповідних соціальних служб та працівників, взяла на себе зобов`язання безкоштовно надавати ОСОБА_4 такі соціальні послуги як закупівля, доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, прибирання житла, приготування їжі, оформлення субсидії тощо.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана відповідна оцінка.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Зважаючи на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення районного суду та постанови апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Сапічем Володимиром Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта