Справа № 308/7579/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 листопада 2020 року м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т.Ю.,

суддів Джуги С.Д., Фазикош Г.В.,

за участі секретарки судового засідання Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у знищенні майна шляхом знесення новобудови (фундаменту та армованих колон) та зобов`язання виконання умов мирової угоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представниці – адвокатеси Кухти Ольги Василівни на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2020 року, постановлену суддею Данком В.Й.,

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього ж суду від 07.08.2020 в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до неї про усунення перешкод у знищенні майна шляхом знесення новобудови (фундаменту та армованих колон) та зобов`язання виконання умов мирової угоди.

Клопотання мотивувала тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 у даній справі було задоволено заяву позивачів, заборонено їй здійснювати будь-які дії пов`язані з будівництвом (реконструкції, переобладнання) новобудови за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

Однак доводи позивачів, якими вони обґрунтовували свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідають дійсності. Так, будівництво по АДРЕСА_1 проводиться нею відповідно до чинного законодавства України та в неї є наявний і чинний до сьогодні дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року на виконання будівельних робіт з реконструкції із розширенням власних жилих приміщень на власній земельній ділянці по АДРЕСА_2 під торгово-офісні приміщення та житло, а тому підстав для заборони їй будівельних робіт немає. Стверджувала, що саме позивачі підписавши мирову угоду від 06.02.2012 констатували, що не будуть мати до неї претензій при проведенні нею та уповноваженими нею особами, будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , якщо такі відповідатимуть вимогам чинного законодавства. Відповідно до пункту 3 указаної мирової угоди сторони погодили між собою про відступ шириною в один метр між новобудовами, які вона або треті особи будуватимуть на незабудованій частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 та задньою стіною будинку АДРЕСА_4 . В той же час, нею здійснюється не нове будівництво, а реконструкція з розширенням власних приміщень, що підтверджується висновком судового будівельно-технічного експертного дослідження від 17 серпня 2020 року.

Також посилалась і на те, що будинок АДРЕСА_2 має спільну парапетну стіну з одноповерховим будинком АДРЕСА_4 , в якому розміщені квартири позивачів АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 й її будинок приблоковано до цих квартир, що встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2010 по цивільній справі № 22-345/10, і ця обставина є преюдиційною. Відтак здійснюючи реконструкцію з розширенням власних приміщень, вона жодних прав позивачів не порушує.

Посилаючись на наведені обставини, просила скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 у даній цивільній справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2020 клопотання відповідачки ОСОБА_1 задоволено. Скасовано накладений ухвалою цього ж суду від 07.08.2020 захід забезпечення позову у вигляді накладення заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, пов`язані з будівництвом (реконструкцією, переобладнанням) новобудови за адресою АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представниця – адвокатеса Кухта О.В. просили скасувати зазначену ухвалу, та постановити нову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовити. Посилались на те, що у липні 2020 року відповідачка ОСОБА_1 розпочала будівництво новобудови за адресою: АДРЕСА_1 – без відступу в один метр, впритул до їхнього будинку за адресою: АДРЕСА_4 , без їхнього дозволу та згоди. Розпочате будівництво відповідачкою не є реконструкцією, а є новобудовою, що буде доводитись у процесі судового розгляду справи по суті. При обстеженні належного їм будинку експертом ОСОБА_4 було встановлено, зокрема, що позивачами пункт 1 мирової угоди виконано. Натомість при умові наявності в проектній документації слів «нове будівництво», згідно з пунктом 3 мирової угоди відстань між будівлями в 1 метр є порушеною. Також висновком цього ж експерта від 27.08.2020 встановлено наявність причинного зв`язку між демонтажними і будівельними роботами, що здійснюються відповідачкою, та пошкодженнями в житловому будинку позивачів, зокрема, просідання підлоги, вертикальні тріщини між несучими стінами, тріщини по периметру вікна, косі тріщини в стіні фасаду, відшарування і відпадання шару штукатурки тощо.

       Крім того, звертали увагу суду на те, що внаслідок здійснення відповідачкою будівництва порушені Державні будівельні норми України, не дотримані Правила пожежної безпеки в Україні, так як з тильної сторони вздовж їхнього будинку приблизно довжиною 20 метрів упритул до стіни проходить газова труба, яка опинилася між їхнім будинок та новобудовою відповідачки в 10-ти мм зоні, і в разі можливого пошкодження цієї газової труби доступ до неї взагалі буде відсутнім, що є явною небезпекою для їхнього життя та здоров`я. Також зазначали, що їхній будинок відноситься до пам`ятки архітектури місцевого значення і відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, шляхові, земляні роботи. Заразом указували і на те, що ОСОБА_1 веде будівництво на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, який їй виданий 29.05.2009 за № 880 на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень № 1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_2 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгороді, хоча земельна ділянка, яка знаходиться за вказаною адресою, нею придбана лише 30.05.2014, тобто через п`ять років після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

       З урахуванням наведеного вважають ухвалу суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представниці - адвокатеси Кухти О.В. відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Олійник Р.Б., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін. Посилалася на те, що місцевим судом ця ухвала постановлена з додержанням вимог закону.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представниця - адвокатеса Кухта О.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про дачу, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Олійник Р.Б. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника – адвоката Олійника Р.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про скасування заходу забезпечення позову, місцевий суд виходив із того, що їй надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року на виконання будівельних робіт з реконструкції із розширенням власних нежитлових приміщень № 1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_2 під торгово-офісні приміщення та житло, який, відповідно до листа Управління ДАБК ВК Ужгородської міської ради № 57/15.01.-13 від 17.08.2020, є чинним до завершення будівництва об`єкта, та схему генплану М1:500, погоджену головним архітектором від 29.05.2009.

Проте колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції в повній мірі щодо правового обґрунтування погодитися не може, оскільки до такого місцевий суд дійшов з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Судом установлено, що ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка В.Й. від 07.08.2020 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у знищенні майна та зобов`язання виконання мирової угоди. Цього ж дня зазначеним суддею постановлено ухвалу, якою задоволено заяву позивачів про забезпечення позову, заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, які пов`язані з будівництвом (реконструкції, переобладнання) новобудови за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частинами першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії. Приписами ч. 3 цієї ж статті констатовано, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Зазначені обставини є підставою позову та підлягають установленню та доведенню під час розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на наведене, апеляційний суд уважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність скасування заходу забезпечення позову, вжитого ним ухвалою від 07.08.2020, однак з невірного правового обґрунтування, оскільки позивачами не доведено відповідними доказами у чому саме полягають об`єктивні ризики реального невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду, та яка існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення у справі, щоб обмежувати права, свободи та інтереси відповідачки ОСОБА_1 . А натомість, суд передчасно послався на виданий ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року, лист Управління ДАБК ВК Ужгородської міської ради № 57/15.01.-13 від 17.08.2020, схему генплану М1:500, погоджену головним архітектором від 29.05.2009, так як наведені у них обставини підлягають установленню і доведенню під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду питання про вжиття або скасування заходів забезпечення позову.

Окрім того, постановою Закарпатського апеляційного суду від 25.11.2020, яка набрала законної сили, скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 про задоволення заяви позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, що пов`язані з будівництвом (реконструкції, переобладнання) новобудови за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили, та у задоволенні їх заяви про вжиття такого заходу забезпечення позову в цій цивільній справі – відмовлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає до зміни в частині правового обґрунтування, в решті до залишення без змін, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представниці - адвокатки Кухти Ольги Василівни задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2020 року в частині правового обґрунтування змінити. У решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 грудня 2020 року.

Суддя-доповідачка

Судді