Справа № 1-03/2010р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Басанець Т.О.
при секретарі Хаюк М.М.,
за участю прокурора Іванова А.О.,
захисника ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Очакові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Миколаєві росіянки, громадянки України, освіта вища, працює в державні податковій інспекції Ленінського району м.Миколаєва, не заміжня, судимості не має, мешкає АДРЕСА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-
в с т а н о в и в :
20.05.2004 року близько 20 год, ОСОБА_2 не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем «Мазда - Капелла» , держзнак НОМЕР_1, яким керував на підставі доручення НОМЕР_2 від 23.10.2003 року ОСОБА_3, вона обравши небезпечну швидкість слідувала в світлий час доби по сухій асфальтованій проїжджій частині автодороги Очаків-Парутине-Миколаїв Очаківського району Миколаївської області зі сторони м.Миколаєва в направленні м.Очакова.
На 28 км. даної автодороги в районі повороту на с.Козирка Очаківського району підсудна, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.1”а”, 2.3 “б”, 12.1, 12.6 “б” Правил дорожнього руху України, тобто проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролювала рух свого автомобіля в межах своєї смуги руху, хоча зобов'язана було постійно контролювати та мала таку можливість. Вона не вибрала безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, слідувала зі швидкістю понад 90 км/год та не мала водійського стажу, перевищила її, своєчасно на згибі дороги не прийняла заходів до зниження швидкості, в результаті чого, втративши контроль над управлінням транспортним засобом, допустила виїзд автомобіля на обочину з послідуючим з'їздом в кювет та зіткненням з деревом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Мазда-Капелла» ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи від 05.05.2005 року № 296, одержав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з вдавленим переломом лобної кістки зліва, забоєм головного мозку другого ступеню, забитої рани на лобі зліва, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
ОСОБА_2 одержала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забитої ради на лобі, перелому-вивиху другого шийного хребта зі зміщенням спереду, підшкірних гематом на тильній поверхні обох стоп, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 295 від 05.05.2005 року.
Будучи допитаною у судовому засіданні ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, вину не визнала, пояснила, що 20.05.2004 року близько 15 год вони домовились з ОСОБА_3 про виїзд на його автомобілі «Мазда-Капелла» у м.Очаків. При виїзді з м.Миколаєва вона сіла на переднє пасажирське сидіння і вони виїхали на автодорогу Миколаїв-Парутине-Очаків, рухались зі швидкістю 100 км/год по сухому дорожньому покриттю. При під'їзді до с.Козирка необхідно було здійснити маневр повороту і ОСОБА_3 не справився з управлінням і автомобіль з'їхав з автодороги в кювет, де і вдарився в дерево. Вона вибралась із салону, після чого зупинились декілька автомобілів, які їхали по дорозі, і хтось із водіїв викликав працівників ДАІ та “швидку медичну допомогу”. Стверджує, що як вона, так і ОСОБА_3 до приїзду “швидкої допомоги” самостійно вибрались із салону автомобіля та що за кермом був ОСОБА_3
Вина підсудної, крім даних нею пояснень, підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що знаходячись у дружніх стосунках з ОСОБА_2, яка на той час працювала юристом у нього на фірмі, 20.05.2004 року він на своєму автомобілі «Мазда-Капелла» заїхав за нею і вони вдвох відправились у м.Очакові на відпочинок. Виїхавши з м.Миколаєва біля с.Велика Корениха Миколаївського району повернули на дорогу Очаків-Парутине. На цей момент за кермом автомобіля був він, а ОСОБА_2 сиділа на лівому пасажирському сидінні (руль справа), пила слабоалкогольні напої. Оскільки вона мала намір пройти навчання з керування автомобілем, то він неодноразово, до цього випадку, передавав їй керування автомобілем по м.Миколаєву. Знаючи про те, що в неї не має посвідчення водія, запропонував їй пересісти за кермо. Приблизно після повороту на с.Радсад вони помінялись містами, коли рухались в даному напрямку та проїхали с.Козирку, ОСОБА_2 необхідно було здійснити маневр повороту, але вона не справилась з керуванням і машина з'їхала в кювет, де і сталося зіткнення з деревом. Яким чином він залишив автомобіль і після цього його знайшли сидячим під деревом, не пам'ятає. Після ДТП він та підсудна тривалий час знаходились на лікуванні з травмами. Стверджує, що саме остання знаходилась за кермом. Автомобіль не підлягав ремонту і тому в подальшому був зданий на металобрухт.
Із пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що на момент скоєння ДТП він працював головним лікарем Козирської сільської лікарні. В травні 2004 року, точної дати не пам'ятає, йому зателефонував місцевий житель с. Козирка ОСОБА_5 та повідомив, що на дорозі біля с.Козирка сталося ДТП. Після цього, він на своєму автомобілі виїхав на зазначену автодорогу в 500 метрах від с.Козирки. В кюветі знаходився автомобіль «Мазда» білого кольору з правим кермом. Коли він підійшов, то побачив, що біля розбитого автомобіля під деревом сидів потерпілий, а в автомашині на передньому сидінні знаходилась дівчина. Була вона на пасажирському сидінні чи на місці водія, не пам'ятає. У неї боліла шия і було розбите обличчя. Про подробиці ДТП він не розпитував, а доставив їх обох у БСМП в м.Миколаєві.
Із пояснень свідка ОСОБА_5, допитаного в ході досудового слідства та досліджених в судовому засіданні, вбачається, що сам свідок на місці ДТП не був, а про пригоду йому повідомив незнайомий чоловік та просив зателефонувати і викликати “Швидку медичну допомогу” на автодорогу в 500 метрах від с.Козирка, про що він і повідомив по телефону лікарю ОСОБА_4
Крім викладеного, вина підсудної підтверджується письмовими доказами.
Так, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою, зафіксовано розташування транспортного засобу на місці ДТП, місце зіткнення з деревом відносно проїжджої частини автодороги і автомобіль знаходиться в кюветі по ходу його руху.
Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 вказала, що на підставі аналізу локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3 та підсудної, а саме: до травмування шиї та ніг останньої привело різке гальмування з рівномірним навантаженням на обидві ноги та значний упор на стопи водія. Крововиливи були не від удару, а від перенапруження. Тому, одержані ОСОБА_2 тілесні ушкодження більш характерні як для особи, що перебувала за кермом.
Ці ж характерні дані тілесних ушкоджень, що одержав ОСОБА_3, вказують на те, що він знаходився на передньому сидінні зліва, як пасажир.
Для підтвердження цього висновку нею були перевірені усі первинні документи:
-2-
висновок автотехнічної експертизи, медичні картки стаціонарного хворого ОСОБА_2, та
ОСОБА_3
Дані пояснення експерта ОСОБА_6 відповідають її висновку судово-медичної експертизи № 295 від 05.05.2005 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримала ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забитої рани на лобі, перелому-вивиху другого шийного хребця зі зміщенням попереду, підшкірні гематоми на тильні поверхні обох стоп. Приймаючи до уваги локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень у неї, а також огляду технічного стану автомобіля, в момент зіткнення з перешкодою, остання знаходилась на передньому сидінні справа за кермом автомашини. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя в момент їх спричинення (а.с. 37-38).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 296 від 05.05.2005 року ОСОБА_3 одержані тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з вдавленим переломом лобної кістки зліва, забоєм головного мозку другого ступеню, забитої рани на лобі зліва. Відповідно локалізації та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень, а також даних огляду технічного стану автомобіля в момент зіткнення з перешкодою, він знаходився на передньому сидінні автомобіля зліва, тобто був пасажиром. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя в момент їх спричинення (а.с. 32-33).
Дані висновки судово-медичних експертиз обґрунтовані висновками комісійних судово-медичних експертиз № 36-К від 04.06.2008 року та № 35-К від 04.06.2008 року - тілесні ушкодження ОСОБА_2 характерні для механізму інерційного руху частин фіксованого тіла в момент різкої зупинки руху транспортного засобу, а саме: перелом другого шийного хребця зі зміщенням до переду характерний для перерозгибу хребта у шийному відділу при різкому русі назад нефіксованою головою. Забита рана на лобу в центрі по межі волосистої частини голови могла утворитися при прямому ударі частин, що виступають салону транспортного засобу. Підшкірні гематоми на тильній поверхні обох стоп могли утворитися в результаті надмірного навантаження (згибу голеностопних суглобів обох ніг при відносно рівномірному розподілу навантаження). А тому, виходячи з локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 в момент зіткнення автомобіля з перешкодою, знаходилась на передньому сидінні справа за кермом автомобіля, а ОСОБА_3, з врахування його тілесних ушкоджень, при цих же обставинах, знаходився на передньому сидінні зліва, тобто був пасажиром (а.с. 75-78, 83-86).
У судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив висновки комісійних судово-медичних експертиз відносно перебування підсудної за кермом транспортного засобу, а ОСОБА_3, у якості пасажира.
Відповідно висновку технічної експертизи № 1888/18 від 01.07.2004 року на момент огляду рульове управління, ходова, тормозна система автомобіля «Мазда Капелла» держзнак НОМЕР_1, знаходилися у робочому стані, забезпечували водію технічну можливість гальмування з відомою йому ефективністю, без яких-небудь несправностей, раптово виявившихся та впливаючих на стійкість транспортного засобу, а також контролювати направлення руху автомобіля без несправностей, обумовлюючу раптову для нього відмову (а.с.42-46).
Висновком автотехнічної експертизи (механізм ДТП) № 1/178 від 01.08.2008 року підтверджується, що у дорожній ситуації, що розглядається, в діях водія автомобіля «Мазда Капелла» вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР, що з технічного боку знаходиться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою(а.с.42-46).
Правильність висновків, щодо технічного стану зазначеного автомобіля засвідчив у судовому засіданні експерт ОСОБА_8
Свої пояснення, дані в ході досудового слідства щодо механізму одержання тілесних ушкоджень учасників ДТП, він викладав з теоретичної точки зору про можливість розвитку ДТП взагалі.
Допускає, що при дослідження цього питання з використанням аналогічного автомобілю ( а не учасника ДТП) висновок експерта надається тільки про ймовірність події.
Крім того, вказав, що за таких випадків ДТП дійсно водій транспортного засобу одержує характері ушкодження колін або нижньої частини ніг.
Таким чином, вина підсудної знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і її дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Посилання підсудної на те, що при опитуванні ОСОБА_3 у лікарні, він вказував, що сам був за кермом автомобіля, не є об’єктивним підтвердженням даних обставин, оскільки, як пояснював потерпілий, та що відповідає медичній документації, після одержання відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому лобної кістки, забою головного мозку 20.05.2004 року він був прооперований і перебував у тяжкому стані, тому 22.05.2005 року при опитуванні працівником ДАІ не міг надавати усвідомлені відповіді, чи їх пам’ятати.
На очній ставці з ОСОБА_2 підтвердив, що передав їй кермо автомобіля і при русі на повороті на с. Козирка, вона не впоралась з керуванням, що і стало причиною ДТП. На цій же очній ставці ОСОБА_2 не заперечувала, що до цього були спроби у неї, за згодою ОСОБА_3, керувати автомашиною. Надалі ОСОБА_3 давав послідовні показання як в ході досудового слідства та і в суді.
Крім пояснень потерпілого заслуговують уваги фактичні обставини, зазначені в протоколі огляду місця події ДТП та схеми про те, що технічно справний автомобіль рухався у світлий час доби, по сухій асфальтованій дорозі, без будь-яких перешкод та зустрічного транспорту, маневр повороту не обтяжувався аварійною обстановкою, тобто проблемність його виконання була зумовлена відсутністю навику керування транспортним засобом, якого і не мала підсудна.
У відношенні ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за виділеними матеріалами та пред’явлено обвинувачення за ст.. 287 КК України і відповідно Закону України «Про амністію» від 09.06.2007 року (ст.1 п «б») постановою Очаківського міськрайонного суду від 23.10.2009 року його було звільнено від кримінальної відповідальності.
Також судом не можуть бути прийняті до уваги твердження підсудної та її захисника щодо невідповідності проведених судово-медичних та комплексних експертиз з питань наданих висновків, оскільки дані експертизи узгоджуються з матеріалами справи, відповідають Правилам проведення судово-медичних експертиз (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 26.07.1995 року № 248/784) до компетенції яких відноситься вирішення завдань, в тому числі щодо знарядь травм, їх диференціації та ідентифікації на підставі вивчення ушкоджень на тілі та питання ситуаційного моделювання.
У судовому засіданні експерти ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 роз’яснили в повному обсязі свої висновки. Тому сумнівів щодо межі компетенції експертів, їх кваліфікаційної категорії немає.
Згідно ст. 75 КПК України висновок експертизи для чуду не є обов’язковим, а він може оцінюватися у сукупності з іншими доказами як в ході досудового слідства, так і судом.
Отже, взаємоузгодженість висновків зазначених експертиз, роз’яснень їх експертами у сукупності з іншими матеріалами справи щодо предмету дослідження , а саме: локалізації, тяжкості травм, механізму їх одержання, які характерні в даній ситуації для особи, що перебувала за кермом, повністю вказують на вину підсудної.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 не може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України протирічить роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2008 року, з якого вбачається, що таким суб’єктом визначається
-3-
особа, яка керує транспортним засобом, не залежно від того, чи має вона на це право.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Призначаючи покарання підсудній суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу – раніше не судима, посередньо характеризується, а також конкретні обставини по даній справі, поведінку потерпілого, відсутність позову, як пом’якшуючі обставини - одержані тяжкі тілесні ушкодження, протягом тривалого часу після скоєння злочину зарекомендувала себе з позитивної сторони, працює, а тому її перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства з застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винною та призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України з випробовуванням строком на один рік .
Запобіжний захід – підписку про невиїзд у відношенні ОСОБА_2 залишити попереднім до набрання вироком чинності.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти цей орган про зміну місця мешкання чи роботи;
- з'являтись для реєстрації в орган КВІ.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий