_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/627/17

Провадження № 2/947/973/20

УХВАЛА

02.12.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді                Калініченко Л.В.

при секретарі        Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня», про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебуває цивільна справа ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня», про усунення перешкод у користуванні власністю, в якій з урахуванням уточнень до позову, позивач просить суд:

- визнати недійсним договір дарування 13/1000 частин дачних будівель у ДБК імені 1-го Травня, за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,5 кв. м., укладений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. 27 лютого 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №1743;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні позивачем ОСОБА_3 права користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та дачним будинком, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу двох поверхової дерев`яної конструкції дачного будинку, самочинно збудованого відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлення межі земельної ділянки ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 02.12.2020 року представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_4 заявила клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву з доданими до нього доказами по справі №520/627/17, з посиланням на те, що подання відзиву обумовлено необхідністю викладення представником своїх посилань щодо позову, з урахуванням того, що ухвалами суду від 27.10.2020 року представнику було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертиз. Також представник зазначає, що докази надані до відзиву були отримані представником лише напередодні 27.10.2020 року, після ознайомлення з матеріалами справи №947/231170/20, а відтак раніше представник не мала можливості подати до суду в рамках цієї справи ці докази. Також представниця зазначила, що відзив, який вона просить суд перебуває в матеріалах справи, який в минулому судовому засіданні було ухвалено долучити до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно частин 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст.127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

На підставі вищевикладеного вбачається, що заявляючи клопотання про поновлення відповідного процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме в даному випадку - подання відзиву на позовну заяву, одночасно має бути вчинена відповідна процесуальна дія, а саме - подання такого відзиву на позовну заяву.

Суд зазначає, що представник відповідачів заявляючи вказане клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву з додатками до нього, не подав до суду такого відзиву на позовну заяву з додатками до нього, за наслідком чого, суд вважає клопотання представника відповідачів безпідставним.

Щодо доводів представника відповідачів, що відзив, стосовно якого представником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для його подання, міститься в матеріалах справи та був залучений судом в минулому судовому засіданні, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається, в минулому підготовчому судовому засіданні, призначеному 27.10.2020 року, представником відповідачів було подано до суду відзив на позовну заяву, з додатками до нього.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2020 року судом було встановлено, що представником подано відзив на позовну заяву з порушенням процесуальних строків на подання такого відзиву, без заявлення відповідного клопотання про поновлення процесуальних строків для його пред`явлення, за наслідком чого, з урахуванням того, що разом з відзивом на позовну заяву представником додані докази, також з порушенням процесуального строку, судом було ухвалено залучити екземпляр відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього доказами до матеріалів справи, однак ухвалено не приймати їх під час розгляду справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.83 ЦПК України, яка передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку.

Отже, стосовно відзиву на який посилається представник та заявив зазначене клопотання про поновлення строку для його подання, судом вже вирішено процесуальне питання та ухвалено не приймати його до розгляду, з урахуванням пропуску строку на його подання. Іншого відзиву, для вчинення процесуальної дії при заявленні цього клопотання, представником відповідачів не подано.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що підстави на які посилається представник відповідачів, як на поважність причин пропуску процесуального строку, суд вважає безпідставними з огляду на те, що представником не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що додані до відзиву докази отримані представником лише напередодні 27.10.2020 року, як доказів на підтвердження ознайомлення представника з матеріалами справи №947/231170/20, яка, як стверджує представник, перебуває в провадженні Київського районного суду міста Одеси.

Також, як вбачається з реєстру Судових Справ, який перебуває у відкритому доступі за посиланням сайту «Судова влада» в мережі інтеренет, в провадженні Київського районного суду міста Одеси відсутня цивільна справа з номером №947/231170/20.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом враховується, що встановлення  строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України, певних процесуальних дій.

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідачів про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього доказами, у зв`язку з чим у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 126, 127, 178, 191, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву по цивільній справі №520/627/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у поновленні процесуальних строків до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 03.12.2020 року.

       Головуючий                                                 Калініченко Л. В.