Справа № 570/3106/20

У Х В А Л А

02 грудня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого суду Харечка С.П.,

при секретарі Гожа Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Рівне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського міського суду знаходиться цивільна справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди.

30 листопада 2020 року ОСОБА_1  подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешту на нежитлове приміщенням та нежитлові приміщення підвального поверху загальною площею 118, 6 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1 та перебувають у власності ОСОБА_2 (ідент.код - НОМЕР_1 ), жителя АДРЕСА_2 .

01 грудня 2020 року заяву було передано судді Харечку С.П. для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

02 грудня 2020 року сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, в заяві про забезпечення позову не наведено жодного доводу стосовно того, як невжиття в даному випадку визначеного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за вимогами, які подав до суду позивач.

Як вбачається із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкта, - на майно, яке належить відповідачу накладено обмеження за іпотечним договором.

Посилання позивача про те, що закінчився термін дії іпотечного договору, судом не беруться до уваги, оскільки доказів про даний факт заявником не надано.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в ухвалі від 15.06.2015 року про визнання мирової угоди вказано, що в разі не виконання сторонами мирової угоди, вона може виконуватись примусово відповідно до виконавчого провадження в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Доказів, що дана ухвала подана до органів виконавчої служби суду не надано.

Таким чином, оскільки подана позовна заява не є підставною для забезпечення позову та відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.153, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                                      Харечко С.П.