Справа № 128/2015/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про скасування усиновлення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про скасування усиновлення, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі з 01.08.1998 року перебувала у шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2020 року.

На протязі довгого часу з моменту реєстрації шлюбу у позивача та відповідача не було власних дітей, а тому у 2017 році вони вирішили усиновити дітей.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2017 року у справі №127/20194/17 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оголошено усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внесено зміни до актового запису №2 від 27.12.2012 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_4 », а батьками дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внесено зміни до актового запису №04 від 30.04.2015 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 », дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а батьками дитини вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі вищевказаного рішення суду, у зв`язку із усиновленням, видані свідоцтва серії НОМЕР_1 від 08.11.2017 року на ОСОБА_3 та серії НОМЕР_2 від 08.11.2017 року на ім`я ОСОБА_4 .

З початку усиновлення та проживання дітей у сім`ї позивач намагалася бути їх матір`ю, дбала про них, виховувала в дусі взаємодопомоги та поваги, підтримувала їх розвиток та сприяла у їх зростанні. Крім того, намагалась роз`яснювати правила поведінки, приділяла дітям багато уваги. Спочатку чоловік допомагав їй та підтримував, в тому числі матеріально, оскільки після того як вони усиновили дітей, позивач втратила самостійний заробіток, так як увесь час була з дітьми.

З часом, чоловік припинив підтримувати позивача матеріально та у них виникли непорозуміння з приводу виховання дітей, так як діти почали скаржитись на позивача, що вона з ними дуже сувора, вказували на її недоліки.

На цій підставі між позивачем та дітьми, а також чоловіком почали виникати сварки, при цьому відповідач дуже часто ставав на бік дітей, не розуміючи суті проблеми.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 19.02.2020 року відповідача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, тобто домашнє насильство, що виразилось у тому, що 10.01.2020 року, знаходячись у нетверезому стані, відповідач наніс рукою кілька ударів позивачу в область голови, крім того пошкодив належний братові позивача автомобіль.

Вищевикладені обставинами між позивачем і дітьми призвели до неприязних стосунків: дівчинка знайшла захист в особі чоловіка, від цілком зрозумілих вимог позивача у вихованні; вона повністю підтримує чоловіка, і жодним чином не слухається позивача. При цьому, дівчинка в цьому переконує і свого рідного братика.

На даний час поведінка дітей по відношенню до позивача стала нестерпною; діти не реагують на її зауваження, при цьому відносно неї вживають нецензурної лайки; такі відносини між позивачем та дітьми в першу чергу, на думку позивача, шкодять інтересам дітей.

Оскільки між позивачем та усиновленими дітьми складаються, незалежно від її волі стосунки, які роблять неможливим подальше спільне проживання і виконання своїх батьківських обов`язків, для забезпечення якнайкращих інтересів та прав дітей, позивач вважає що наявні підстави для скасування усиновлення.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить скасувати усиновлення ОСОБА_1 малолітніх дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2017

року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, змін та доповнень не має та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації - Борсук М. в судове засідання не з`явився, попередньо надіславши суду лист, в якому зазначив, що заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено наявність підстав для скасування усиновлення; твердження про те, що чоловік припинив підтримувати позивача матеріально, що у позивача з відповідачем виникли непорозуміння з приводу виховання дітей, які переростали в сварки, що ці обставини між нею та дітьми призвели до несприятливих стосунків - не доводять обставин існування між позивачем та дитиною стосунків, які роблять неможливими виконання позивачем своїх батьківських обов`язків та не свідчать про невідповідність усиновлення інтересам дітей. Крім того, вказані обставини не мають доказового підтвердження.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін по справі, представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2017 року, ухваленим у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усиновлення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оголошено усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внесено зміни до актового запису № 2 від 27.12.2012 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 », а батьками дитини вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ім`я, місце та дату народження дитини залишено без змін; внесено зміни до актового запису № 04 від 30.04.2015 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вказано прізвище дитини - « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 », дату народженян - ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками дитини вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ім`я та місце народження дитини залишено без змін (а.с. 17 - 18).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаного рішення суду видано свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , батьками яких зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 9 - 10).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано (а.с. 15 - 16).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Дитина ОСОБА_4 з 01.09.2019 року навчається у 1-Д класі КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 ВМР», завжди охайно одягнена, причесана, забезпечена шкільним приладдям та усіма необхідними речами для повноцінного розвитку. В дитини часто присутня ініціативність, але відсутня поступливість, навички самоконтролю не розвинені, іноді виникає дратівливість, коли порушують її правила: першокласниця може штовхнути, вдарити дорослих та однолітків, з метою уникнути виконання завдання або небажання дотримуватися встановлених норм. Спостерігалися за ОСОБА_4 і крадіжки або вимагання у однолітків дрібних грошей чи солодощів, про що було повідомлено батьків та проведено з ними бесіду. Батьки достатньо піклуються про дитину, відвідують батьківські збори, цікавляться поведінкою дівчинки; мати приділяє більше уваги навчанню та вихованню дитини, але ОСОБА_4 її не сприймає і не завжди виконує настанови (а.с. 11 - 12).

Дитина ОСОБА_3 відвідує КЗ «ДНЗ №17 ВМР» з групи раннього віку. В міру допитливий, активний, працелюбний. Прагне до першості, ображається, якщо не отримує постійної уваги до себе. Полюбляє, коли його обіймають, гладять по голівці, кажуть добрі слова, позитивно висловлююся про його дії. З однолітками знаходить спільну мову, легко вступає в ігрову діяльність, пропонує власні ігрові сюжети. Водночас, схильний до конфліктів з дітьми, ображається, якщо вирішення конфлікту не на його користь. Мовлення чітке, зрозуміле, потребує невеликої корекції з артикулярних деяких звуків. Розвиток уваги, уяви, мислення, логіки на достатньому рівні. Дитина володіє культурно - гігієнічними навичками, фізично активна (а.с. 13).

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 19.02.2020 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що він 10.01.2020 року, о 23 год. 15 хв., перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , знаходячись в п`яному вигляді, наніс кілька ударів рукою своїй дружині - ОСОБА_2 , чим вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру (а.с. 14).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є направозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до ст. ст. 238, 240 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

З наведеного слідує, що предметом доказування при розгляді судом даної категорії справ є доведення того, що незалежно саме від волі усиновлювача між ним і дитиною склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог про скасування усиновлення позивач посилається на те, що між нею та дітьми склалися, незалежно від її волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спілкування, проживання і виконання нею, як усиновлювачем, своїх батьківських обов`язків.

Така ситуація виникла після розірвання шлюбу між нею та колишнім чоловіком - відповідачем ОСОБА_2 , який припинив підтримувати її матеріально, у них виникли непорозуміння з приводу виховання дітей, які почали скаржитися, що позивач з ними дуже сувора, вказували на її недоліки.

На підтвердження своєї позиції позивач також зазначає, що її спроби спілкування з дітьми призводили до чисельних сварок, як з колишнім чоловіком так і з дітьми. Як доказ надає постанову суду про притягнення відповідача до відповідальності за вчинення насильства в сім`ї психологічного характеру.

Наведене свідчить про те, що припинення спілкування позивача з усиновленими дітьми має місце саме, у тому числі, через небажання матері, а не виключно поза її волею.

Такого висновку суд дійшов на підставі того, що через загострення конфлікту між сторонами після розлучення, негативна атмосфера в сім`ї мала вплив на взаємовідносини між батьками та дітьми, внаслідок чого відбулась втрата взаєморозуміння та виникли конфлікти вже безпосередньо між ОСОБА_1 та дітьми.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дітьми, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Як зазначалось, основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача.

Аналізуючи досліджені у ході судового розгляду докази, суд констатує, що стосунки між сторонами є вкрай конфліктними, що має безпосередній вплив на відношення між усиновлювачем та усиновленими дітьми.

Посилання позивача на відсутність можливості встановлення з дітьми взаєморозуміння з тих підстав, що діти не сприймають її як матір, не є підставами, які передбачені законом для скасування усиновлення і носять характер припущень, оскільки з одного боку позивач вказує на відсутність порозуміння між нею та дітьми, а з другого боку зазначає, що виявляє піклування про них.

У Декларації прав дитини (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

З урахуванням всіх обставин по справі, суд вважає, що відносини, які виникли між усиновлювачем і дитиною пов`язані, перш за все, з конфліктом між сторонами, а крім того ускладнені особливостями перехідного віку дитини.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» (ст. 9 Конвенції про права дитини, 20 листопада 1989р.) діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Під час розгляду справи в суді, судом не була заслухана думка дітей, однак судом врахована позиція відповідача з цього приводу.

Однак, суд вважає, що в даному випадку скасування усиновлення буде суперечити інтересам дітей, а крім того є підстави для нормалізації відносин між усиновлювачем та усиновленими.

Як встановлено частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з листа начальника Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації - Борсука М., останній заперечував проти скасування усиновлення, оскільки це суперечитиме інтересам дітей.

При цьому, позивачем письмовий висновок щодо доцільності скасування усиновлення - суду не наданий.

Згідно зі статтею 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) (ратифікована Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою), усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Разом з тим, судом не встановлено серйозних обставин, які б слугували підставою для скасування усиновлення.

При вирішенні спору суд вважає необхідним звернути увагу і на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курочкін проти України» від 20 травня 2010 року, яке набуло статусу остаточного рішення 20 серпня 2010 року. У цій справі Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне життя заявника.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 належними та достатніми доказами не доведено існування обставин, встановлених статтею 238 СК України, а тому судом не встановлено і підстав для скасування усиновлення.

Керуючись ст. 238 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про скасування усиновлення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Бондаренко