Справа № 308/7579/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 листопада 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,

за участі секретарки судового засідання Балаж Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у знищенні майна шляхом знесення новобудови (фундаменту та армованих колон) та зобов`язання виконання умов мирової угоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 серпня 2020 року, постановлену суддею Данком В.Й.,

встановив:

       У серпні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у знищенні майна шляхом знесення новобудови (фундаменту та армованих колон) та зобов`язання виконання умов мирової угоди.

       До позовної заяви додали заяву про забезпечення позову, яку мотивували тим, що відповідно до мирової угоди від 06.02.2012, затвердженої ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2013 року, а саме пункт 3 – сторони вважають погодженим питання про відступ шириною в один метр між новобудовами, які ОСОБА_4 або треті особи будуватимуть на незабудованій частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 та задньою стіною будинку АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день мирова угода є чинною.

       Однак у липні 2020 року відповідачка ОСОБА_3 , в порушення умов цієї мирової угоди, розпочала будівництво новобудови (за адресою: АДРЕСА_1 ) без відступу в один метр, тобто впритул до їхнього будинку (за адресою: АДРЕСА_2 ), без їхнього дозволу та згоди. Розпочате відповідачкою будівництво не є реконструкцією, а є новобудовою. При обстеженні належного їм будинку експертом ОСОБА_5 було встановлено, зокрема, що позивачами пункт 1 мирової угоди виконано. Натомість, при умові наявності в проектній документації слів «нове будівництво» згідно з пунктом 3 зазначеної мирової угоди, відстань між будівлями в один метр є порушеною. Також висновком цього експерта від 27.08.2020 установлено наявність причинного зв`язку між демонтажними і будівельними роботами, що здійснюються ОСОБА_3 , та пошкодженнями їх житлового будинку.

Також вказували і на те, що внаслідок здійснення відповідачкою будівництва порушені Державні будівельні норми України, не дотримані Правила пожежної безпеки в Україні, так як із тильної сторони вздовж їхнього будинку приблизно довжиною 20 метрів упритул до стіни проходить газова труба, яка опинилася між їхнім будинком та новобудовою ОСОБА_3 в 10-ти мм зоні, і в разі можливого пошкодження цієї газової труби доступ до неї взагалі буде відсутнім, що є явною небезпекою для їхнього життя та здоров`я.

Посилаючись на наведені обставини просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на здійснення будь-якого будівництва (новобудови, реконструкції, переобладнання) за адресою : АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 цю заяву позивачів задоволено. Заборонено ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії пов`язані з будівництвом (реконструкції, переобладнання) новобудови за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати зазначену ухвалу і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовити. Вказувала на те, що будівництво по АДРЕСА_1 проводиться нею відповідно до чинного законодавства і в неї є наявний дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року на виконання будівельних робіт із реконструкції з розширенням власних жилих приміщень на власній земельній ділянці по АДРЕСА_3 під торгово-офісні приміщення та житло, а тому підстав для заборони будівельних робіт немає. Стверджувала, що саме позивачі, підписавши мирову угоду від 06.02.2012, підтвердили, що не будуть мати претензій до неї при проведенні нею та уповноваженими нею особами будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , якщо такі відповідатимуть вимогам чинного законодавства України. Відповідно до пункту 3 вказаної мирової угоди сторони вважали погодженим питання про відступ шириною в один метр між їх новобудовами, які вона або треті особи будуватимуть на незабудованій частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 та задньою стіною будинку АДРЕСА_2 . Проте вона здійснює не нове будівництво, а реконструкцію з розширенням власних приміщень, що підтверджується висновком судового будівельно-технічного експертного дослідження від 17 серпня 2020 року.

Також посилалась і на те, що будинок АДРЕСА_3 має спільну парапетну стіну з одноповерховим будинком АДРЕСА_2 , в якому розміщені квартири позивачів АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 й її будинок приблоковано до цих квартир, що установлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2010 у цивільній справі № 22-345/10, та ця обставина є преюдиційною. Відтак здійснюючи реконструкцію з розширенням власних приміщень, вона жодних прав позивачів не порушує.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представниця ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін. Посилалися на те, що місцевим судом ця ухвала постановлена з додержанням вимог закону.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Олійник Р.Б. апеляційну скаргу підтримали, просили таку задовольнити з підстав наведених у ній.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представниця - адвокатеса Кухта О.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про дачу, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У клопотанні, поданому ОСОБА_6 суду, остання просила перенести судове засідання на інший термін, посилаючись на хворобу (коронавірусна інфекція), на підтвердження чого додала копію результату аналізу від 13.11.2020. А також вказувала на те, що у зв`язку з веденням карантину позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 теж не мають змоги з`явитися в судове засідання.

Однак заява ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. При цьому, колегія суддів враховує те, що предметом апеляційного розгляду є ухвала суду першої інстанції, апеляційна скарга на яку, відповідно до ч.1 ст.371 ЦПК України, має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, яка в цій справі постановлена 27.08.2020. А також, що представниця позивачів вже не вперше звертається до суду із заявами про відкладення розгляду справи, яка вже втретє призначена до розгляду, і що позивачі та їх представниця – адвокат Кухта О.В. не були позбавлені можливості взяти участь в судовому засіданні у режимі  відеоконференції поза межами приміщення суду, проте не скористалися своїм правом, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення відповідачки ОСОБА_3 та її представника – адвоката Олійника Р.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про забезпечення позову, місцевий суд виходив із того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Проте колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, оскільки до такого місцевий суд дійшов з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Судом установлено, що ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка В.Й. від 07.08.2020 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у знищенні майна та зобов`язання виконання мирової угоди. Цього ж дня зазначеним суддею постановлено ухвалу, якою задоволено заяву позивачів про забезпечення позову, заборонено ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії, які пов`язані з будівництвом (реконструкції, переобладнання) новобудови за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

Згідно з частинами першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії. Приписами ч. 3 цієї ж статті констатовано, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем, у даному випадку позивачами, на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Зазначені обставини є підставою позову та підлягають установленню та доведенню під час розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На переконання апеляційного суду, позивачі не обґрунтували і не довели відповідними доказами, а суд не перевірив, не навів і не обґрунтував у чому саме полягають об`єктивні ризики реального невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду, та яка існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення у справі, зокрема і через пожежну чи газову небезпеки, які б підтверджувалися належними доказами цих установ, щоб обмежувати права, свободи та інтереси відповідачки ОСОБА_3 , у тому числі як і власника нерухомості.

З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів справи № 308/7579/20, ухвалою цього ж місцевого суду від 14 вересня 2020 року, яка ще не набрала законної сили, скасовано в даній цивільній справі накладений оскарженою ухвалою суду від 07.08.2020 захід забезпечення позову.

Зважаючи на те, що ухвала, якою скасовано захід забезпечення позову, ще не набрала законної сили, тому апеляційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 підлягає розгляду апеляційним порядком.

З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням з цього питання нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 - задовольнити.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 серпня 2020 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову в цій цивільній справі – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 грудня 2020 року.

Суддя-доповідачка

Судді