УХВАЛА

02 грудня 2020 року

Київ

справа №200/257/20-а

адміністративне провадження №К/9901/27363/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №200/257/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про визнання протиправними дій і зобов`язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи", в якому просив:

- визнати протиправними дії підприємства щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Козловим М.Б. ;

- зобов`язати підприємство утриматись від обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.

Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 9 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №200/257/20-а і ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2020 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору в частині, що не була сплачена.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 надіслав до суду квитанцію про сплату судового збору від 10 листопада 2020 року на суму: 144,80 грн.

Ознайомившись із доводами касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить такі підстави для оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

- неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах;

- порушення судами норм процесуального права: частини дев`ятої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України) за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах;

- порушення судами норм процесуального права: частини шостої статті 77 і статті 2 КАС України у зв`язку необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі №826/22842/15, застосованого апеляційним судом;

- порушення судами норм процесуального права: статей 80, 90, 242 КАС України щодо витребування і дослідження доказів для ухвалення законного і обґрунтованого рішення без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №813/4115/17.

Тобто позивач оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктами 1-2 частини четвертої статті 328 КАС України, необхідно зазначити таке.

Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Водночас необхідною умовою для оскарження судових рішень з підстав, визначених пунктами 1-2 частини четвертої статті 328 КАС України, є наявність подібних правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Тобто для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1-2 частини четвертої статті 328 КАС України потрібно обґрунтувати не лише неврахування судами нижчих інстанцій висновків Верховного Суду чи необхідність відступлення від таких висновків, а й встановити подібність правовідносин, у яких такі висновки зроблені. Враховуючи те, що подібність правовідносин завжди пов`язана з предметом правового регулювання і обставинами справи, то й висновки Верховного Суду у таких випадках повинні стосуватися застосування норм матеріального права з огляду на предмет спору і конкретні обставини кожної справи.

Так, постановою від 9 грудня 2019 року у справі №826/22842/15 Верховний Суд розглянув справу за позовом ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_4 , Обухівська міська рада Київської області про визнання незаконними і скасування реєстрацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, а також зобов`язання відповідача звернутися до суду із позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Постановою від 14 квітня 2020 року у справі №813/4115/17 Верховний Суд розглянув справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов`язати здійснити такі виплати.

Відтак правовідносини у цій справі та справах №826/22842/15, №813/4115/17 не є подібними, а тому відсутні підставі для відкриття касаційного провадження за пунктами 1-2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Стосовно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України Верховний Суд вважає, що позивач цю підставу обґрунтував у достатній мірі для перевірки відповідних доводів у касаційному порядку. Так, ОСОБА_1 вказав стосовно яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду (2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»), навів доводи щодо неправильного застосування відповідних норм матеріального права судами попередніх інстанцій, а також власне обґрунтування правильного застосування статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Водночас необхідно зазначити, що обґрунтовуючи підстави 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник також посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема тих, які стосуються відхилення клопотань щодо витребування, дослідження і огляду доказів у контексті встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Тобто ОСОБА_1 також наводить доводи для оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, які передбачені пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України: «<…>якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу».

Верховний Суд вважає, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, які визначені частиною другою статті 353 КАС України потребують перевірки, оскільки можуть стосуватися належного встановлення судами всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки наведені скаржником доводи щодо цих підстав є достатньо мотивованими і потребують перевірки.

Керуючись статтями 327-331, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №200/257/20-а.

Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду матеріали справи №200/257/20-а.

Встановити іншим учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду